Столичний Майдан Незалежності, попри його недавнє героїчне минуле, не має власного обличчя. Ні архітектурного, ні національного, ні людського. Ця суміш помпезного радянського зодчества із недолугими витворами сучасних проектувальників жодним чином не створює завершеного концептуального ансамблю. Ще й виконано воно якось паскудно, фрагментарно, неякісно.

Минуло якихось півтора десятка років після останньої реконструкції головної площі країни, а над підземним торговим центром уже жолобиться й відвалюється плитка, утворились ями. Можливо, що ці просідання ґрунту загрожують приміщенням під землею. Між іншим, столичний Шулявський шляхопровід, частина якого нещодавно обвалилася, простояв значно більше часу. І ось наприкінці зими на парному боці Хрещатика розвернули ремонт: завезено гори будматеріалів, торохкотять відбійні молотки, в повітрі пилюка. Робітники відновлюють фонтани.

А на непарному боці — торжище. Щодня чую, як неприємні чоловічі голоси сотні разів закликають у мегафон «посетить резиденцию бывшего президента Януковича в Межигорье». Отаке: уже три роки, як колишній президент накивав п’ятами, а бізнес на відвідинах його маєтку досі процвітає! «Кто желает покормить страусов, занимаем места в микроавтобусе», — не втомлюються закликайла. Вони запевняють, що екскурсія триває дві з половиною години, після чого людей повертають на Майдан.

Транспорт стоїть у людному місці, на розі Хрещатика й Інститутської. А віднедавна спостерігаю ще один бус з іншого боку Майдану, на розі Хрещатика і Архітектора Городецького. Тобто у цій справі задіяно чимало людей: у Межигір’я з центра міста курсують кілька машин. На невеличкому виносному банері поблизу мікроавтобуса є надписи двома мовами: українською й англійською (закликайла ж надривають свої горлянки на «общєпонятном», вряди-годи викрикуючи і державною). Вказано години роботи: з дев’ятої ранку до шостої вечора. Є номери двох мобільних телефонів.

А ось назву фірми, яка обіцяє такий захопливий тур, не кажу вже про її реквізити та юридичну адресу, там чомусь вказати забули. Тобто що за дядя Вася повезе вас показувати «страуси Фьодоровича», оповито таємницею. Хоч зрозуміло те, що дядя цей непростий, бо хто ж йому дозволить робити таку комерцію у самому центрі Києва? І бізнес цей триває вже доволі давно.

Завжди обходив мікроавтобуси, від яких несеться нав’язливе гавкання про необхідність відвідати «резиденцию Януковича». А нещодавно таки підійшов до відчиненого віконечка буса і поцікавився у двох чоловіків, що там сиділи, скільки коштує їхня екскурсія. Виявляється, двісті гривень. Уточнили в мене, хочу один їхати чи нас кілька осіб. Моя відповідь їх збила з пантелику: «Я ж не ідіот, щоб пхатися на вашу екскурсію. Хіба нормальні люди ще клюють на цю замануху?» Образилися: «Зачем тогда спрашиваешь?» Пояснив їм це журналістською цікавістю і пішов собі далі.

Запитував багатьох знайомих, чи скористалися вони хоч раз закликом на Майдані поїхати у Межигір’я. Відповідь негативна. Негативне і ставлення до такого виду бізнесу. І питання тут не в заздрості до заробітків, а в моральності, чи, точніше, в аморальності комерції поблизу місць розстрілу Героїв Небесної Сотні і відспівування загиблих на сході воїнів. Щодня люди приносять квіти і запалюють свічки поблизу портретів тих, хто віддав життя за Україну, під викрики бариг, які запрошують подивитися на страусів.

Нерідко комерція на Майдані та Інститутській пов’язана з благими намірами допомоги воїнам. У цьому запевняють хлопці зі жмутками жовто-блакитних стрічок, які вони пропонують купувати перехожим і тим, хто прийшов віддати шану загиблим героям. Перевірити непросто, чи справді гроші йдуть на підтримку війська, чи десь осідають у кишенях сучасних остапів бендерів.

Крім того, на Майдані, неподалік монумента Незалежності, процвітає і «чиста» комерція, без будь-якої прив’язки до політики, благодійності й допомоги будь-кому. Вам там пхають у руки птахів для фотографування, пропонують робити з ними знімки і особи в поролонових костюмах, що нагадують персонажів різноманітних мультфільмів. Нещодавно історик Вахтанг Кіпіані написав із цього приводу на своїй сторінці у Фейсбуці: «Я не бачив у місцях загибелі людей у світі дешевого заробітчанства а-ля фото з пандою за гроші. Що треба зробити, щоб цього більше не було в Києві на Майдані?»

Справді, щось треба робити. І давно вже. Слід міській владі навести лад хоч на центральній площі. Йдеться не тільки про ремонт Майдану Незалежності, камінь якого щодня стирають десятки тисяч підошов, а й про торгашів. Чи це питання виключно людського сумління? Хоч важко повірити у сумління тих ділків, які чи не з молоком матері всотали просту й цинічну істину про те, що гроші не пахнуть. 

Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»