Легендарний генерал: яким він був

Біля підніжжя пам’ятника легендарному генерал-майорові прикордонної служби Ігорю Момоту, який зусиллями всіх небайдужих черкащан недавно спорудили й відкрили на території Оршанецького навчального центру Державної прикордонної служби України, завжди свіжі квіти.

— У мого чоловіка Ігоря Момота була чудова ідея: він хотів встановити пам’ятник усім, хто загинув в Афганістані, Іраку, інших бойових точках. Але цій мрії не судилося здійснитися. Тепер відкрили пам’ятник йому, — з болем поділилася дружина Ігоря Момота Надія. — Напевне, його душа зараз із нами, і він бачить, що жертва його недаремна. Він навчав багато чого: як правильно воювати, як любити життя. За великим рахунком, це пам’ятник усім тим, хто загинув на сході України.

Сформував мотоманеврену групу

До липня 2014 року полковник Ігор Момот очолював Оршанецький навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України. З перших днів загострення ситуації на сході України під його керівництвом було сформовано мотоманеврену групу, на чолі якої Ігор Федорович брав участь в організації охорони та оборони східної ділянки держкордону України. За це Президент України нагородив його орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня. Згодом полковника Момота призначили заступником начальника Східного регіонального управління Держприкордонслужби.

Однак командир не сидів у кабінеті, він воював разом з іншими прикордонниками. Під час виконання завдань підрозділ під його командуванням неодноразово вступав у бій з незаконними військовими формуваннями. Командир особисто керував діями мотоманевреної групи на найвразливіших ділянках Донецької та Луганської областей. Торік 1 липня біля села Зеленопілля на Луганщині під час обстрілу бойовиками з установки «Град» позицій українських прикордонників Ігор Федорович загинув. Указом Президента України Навчальному гвардійському Оршанецькому орденів Суворова, Кутузова і Олександра Невського центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України присвоєно ім’я генерал-майора Ігоря Момота.

Присутні на церемонії відкриття пам’ятника бойові побратими називали Ігоря Федоровича мужнім офіцером, справжнім патріотом, наголошували на його людяності, патріотизмі й любові до України, батьківській турботі про підлеглих і побратимів, з якими ділив тривожні будні і в Афганістані, і в зоні АТО. Багато хто говорив про те, що завдяки військовій витримці, кмітливості та вмінню командира повернувся додому живим.

Як це було

Близько четвертої ранку, коли щойно благословлялося на світ, терористи раптово відкрили вогонь із систем залпового вогню «Град» по українських позиціях підрозділу тактичного угруповання «Кордон». Унаслідок обстрілу вбито і поранено багато українських військових. Осколок снаряда влучив і в полковника Ігоря Момота. Поранення було смертельним. Поблизу нього загинуло ще четверо людей. Президент України Петро Порошенко присвоїв Ігореві Момоту (посмертно) військове звання генерал-майора. Глава держави особисто повідомив про це вдову і висловив їй співчуття.

— Його подвиг — це приклад патріотизму, на якому вчитиметься вся країна, — сказав Президент і зазначив, що ім’ям Ігоря Момота назвуть одну з прикордонних застав України.

Ветерани й молоді курсанти, заслужені генерали й зовсім юні допризовники, численні жителі міста і області, які добре знали цього небайдужого чоловіка, не могли стримати сліз, вклоняючись подвигу полковника Ігоря Момота. Вони говорили, що не тільки боротьба з терористами, а й усе його життя без перебільшення було подвигом. Служба в Афганістані загартувала бойового офіцера. Як згадує його перший командир полковник Юрій Трифонов, лейтенант уже тоді вирізнявся високою відповідальністю, ∂рунтовними знаннями військової справи. І хоч якою незвичною була війна в горах азіатської країни, він умів усе передбачити, все розрахувати, аби зберегти життя своїх солдатів. Так він діяв завжди, хай куди заносила його нелегка військова доля. За це курсанти називали його ласкаво Батя.

Загинув, щоб жили ми

В «Оршанці», який великою мірою створено зусиллями Ігоря Момота, нині є все для продуктивного навчання майбутніх прикордонників. Зразково обладнані гуртожитки, відмінне харчування, сучасна військова техніка, досвідчені висококваліфіковані викладачі. Навчальний центр, запевняють фахівці військової справи, став одним із найкращих у Європі.

Полковник Ігор Павлов каже, що в колективі навчального центру Ігоря Момота не тільки поважали як командира, а й любили як турботливого батька. Він знав кожного курсанта в обличчя, міг запросто спілкуватися з хлопцями, розповідати про свої бойові походи й воєнні випадки, і ніколи не забував нагадати про самозахист, про вміння пристосуватися до обставин, аби зберегти життя й перемогти.

А ось своє життя зберегти не зміг — така сувора реальність. Та й хто може передбачити на війні, що буде наступної хвилини? Тим паче, що війна нині без правил.

— А ще не можу забути його слова, які він сказав під час однієї з численних зустрічей, організованих тут, в «Оршанці», — згадував полковник Трифонов. — Він сказав тоді: «Я міг би вже давно покинути армію, успішно працювати в цивільній установі, але я — фанат. Для мене запах солдатських онуч набагато приємніший, ніж найкращі парфуми…»

Так, Ігор Федорович дуже любив життя, тому й лишався біля юних патріотів, прищеплював їм ті навички, без яких професійно захищати Батьківщину неможливо. Хоча, жалкують товариші-офіцери, не всі це цінували, бо він уже давно мав стати генералом. Ігор Момот був незручним для багатьох начальників, тому, вочевидь, і недооцінювали внесок полковника у військову справу.

Тепер громадськість надолужує згаяне: іменем Момота назвали загальноосвітню школу №26 у Черкасах, сам навчальний центр, його посмертно нагороджено пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня. Почесну відзнаку з рук міського голови Сергія Одарича отримали рідні загиблого — донька Марія і його дружина Надія Іванівна. Черкаський журналіст Андрій Кравець видав книжку про легендарного прикордонника. Прочитала її й дружина, яка відзначила правдивість викладеного. Минуло понад рік після загибелі чоловіка, зізналася вона, а говорити про нього все одно тяжко.

Але, як зауважив в. о. начальника Навчального центру Держприкордонслужби полковник Олександр Гаркуша, відзначаючи 18 серпня день народження Ігоря Момота, він хотів би згадувати командира не в горі, а в радості.

— Адже саме за те, щоб ми могли жити, він загинув, — додав Олександр Юрійович. — Ми пройшли школу Момота, завдяки йому повернулися з АТО. Під його керівництвом ми стали не просто прикордонниками, а славними воїнами-прикордонниками!