Начальник Деснянського басейнового
управління водних ресурсів
Сергій НАГАЛЮК

Чернігівська область першою гостинно зустрічає наймогутнішу річку України, котра прямує із сусідніх Росії та Білорусі, беручи початок на Смоленщині. Це спільне багатство трьох держав потребує спільних клопотів. Тож міжнародна співпраця в рамках Єврорегіону "Дніпро", куди входять Чернігівська (Україна), Гомельська (Республіка Білорусь) та Брянська області (Росія), має на меті розв'язання не тільки економічних і культурних, а й, природно, екологічних питань. Про це розмовляємо з начальником Деснянського басейнового управління водних ресурсів Сергієм Нагалюком.

Хвилі кордонів не визнають
 

- Пане Сергію, оскільки на території Республіки Білорусь і Російської Федерації формується 84 відсотки річкових вод басейну Дніпра, до нас вони докочуються, напевне, вже не первозданної чистоти?

- Так і є, адже в сусідів інтенсивно працюють і промисловість, і сільське господарство. Внаслідок цього на Чернігівщину Славута приносить вже дещо забруднені води. У цій ситуації, до речі, в Україні дуже допомагає Десна, котра вливається в Дніпро і робить його значно чистішим. Щодо поверхневих вод, то ми контролюємо їх стан за допомогою міждержавних експертиз, котрі здійснюємо в рамках Угоди про спільне використання і охорону транскордонних водних об'єктів. Для цього створені і працюють змішані робочі групи Деснянського басейнового управління, лабораторії моніторингу вод і грунтів Чернігівської гідрогеолого-меліоративної експедиції, відділу водних ресурсів по Брянській області Московсько-Окського басейнового водного управління і Клинцівської гідрохімічної лабораторії ФГВУ "Центррегіонводгосп" Російської Федерації.

- Така співпраця триває з жовтня 1992 року. Чи доводилося спільно розв'язувати якісь глобальні проблеми?

- Звісно, доводилося. Один з останніх прикладів - минулорічне очікування повені. Прогнозувалося, що вона буде дуже великою. Тому враховуючи це, завдяки міждержавній співпраці з колегами Брянської і Смоленської областей, службою експлуатації Смоленської АЕС була створена вільна ємкість Десногорського водосховища об'ємом близько 40 млн кубів. Коли ж почався паводок, електростанція поступово поповнювала запаси і різкого підйому на Десні не спостерігалося.

- Вас не тривожить, з урахуванням гіркого досвіду чорнобильських подій, наявність АЕС на одній з найбільших річок нашого краю?

- Хочу вас запевнити, що вона під пильним контролем. Знаєте, хто обпікся на молоці, той і на воду дме... У нас є акредитована лабораторія моніторингу вод, яка працює за 38 гідрохімічними і двома радіологічними показниками. Ми контролюємо вплив Смоленської атомної аж до Сосниці. Проби води, взяті на гідрологічних постах, показують, що вміст радіонуклідів стронцію і цезію не вищий за встановлені нормативи.

Таємниця "блукаючого" острова

- А як щодо співпраці з Республікою Білорусь?

- Тут проблеми дещо іншого плану: кілька років тому Дніпро підкинув нам непросту ситуацію, оскільки в районі селища Любеч Ріпкинського району, навпроти якого робив "петлю", вирішив спрямити свій шлях. Поступово, з року в рік розмивав перемичку озер Симполь і Святе, а потім таки прорвався і змінив русло, відрізавши таким чином 660 гектарів землі, котрі перетворилися на острів. А там людські паї, сінокоси, понад сотня гектарів державного лісу. Тепер туди тільки повітрям чи на човні можна добратися. Крім того, під загрозою змиву опинилося село Кукари.

Спочатку проблему не сприймали як надзвичайну, доки всі не збагнули, що назріває питання переміщення міждержавного кордону: адже середина Дніпра розмежовує українську і білоруську території. Якщо річка повністю переллється в нове русло, новоутворений острів може стати власністю сусідів.

- Напевне, ситуацію підігріло й повідомлення в ЗМІ про те, як президент Лукашенко по-господарськи оглядав потенційне "придбання" з катера...

- Скоріш за все він просто цікавився проблемою. Адже річка з таким самим успіхом прагнула розмити ділянку з білоруського боку, але у свій час там не дали цьому процесу ходу, укріпивши берег.

- Що змушує річку отак мандрувати?

- Спеціалісти називають це явище - меандрувати, тобто змінювати вигини русла. У нашому випадку майже два десятки років фарватер Дніпра не підтримували в належному стані, от вода й почала рухатися в бік України. На сьогодні потрібно укріплювати понад 20 кілометрів берега.

- Ви констатуєте факт чи вже працюєте над цим?

- Якби позаторік там не розпочалися роботи, ситуація вже була б безнадійною. На сьогодні здійснено невідкладні берегоукріплювальні роботи на ділянці понад 480 метрів та побудовано захисну греблю протяжністю 300 метрів. Це при тому, що вода у Дніпрі і навесні і восени стоїть високо, а коли спадає, дає змогу працювати з берегами лише протягом кількох спекотних літніх місяців. У минулому році роботи було продовжено, отож змогли побудувати греблю через озеро Симполь. Це значно поліпшило ситуацію, хоча до кінця проблему ще не розв'язано.

Тиха вода греблі рве

- У скільки вже обійшлася мандрівка Дніпра і скільки ще належить витратити на залагодження ситуації?

- Вартість виконаних робіт у сукупності становить понад 13 мільйонів гривень. Кріплення другої і третьої черги орієнтовно обійдуться відповідно в 15,5 і 17 мільйонів гривень. Фінанси, як бачите, чималі, при цьому є ще й технічні проблеми. Приміром, область не має своїх гранкар'єрів, доводиться возити гранпродукцію із Житомирщини та Кіровоградщини. Найдешевше було б доставити будівельні матеріали баржами по Дніпру. Спробували - і нічого не вийшло, перекати не пустили, адже фарватер річки не чистили вже років з двадцять. Довелося доставляти матеріали для укріплення наземним транспортом. Це затратно, але іншого виходу немає. Ціни на пальне теж підставляють підніжку: в проект закладалася одна вартість, а сьогодні вона інша. І все ж роботи треба продовжувати. Нині ми роз'єднали Дніпро з озерами, але це ненадовго, якщо не продовжимо укріплювати: у нас легкі піщані грунти, які піддаються будь-якому паводку. А тут ще й Сож (притока Дніпра) клопотів додав...

- Ті самі проблеми - в тому ж Ріпкинському районі?

- Атож. Унаслідок розмиву річка з'єдналася з озером Коноплянка і цілорічно туди перетікає, а далі знову повертається у своє ж русло нижче за течією (3,5 км). Наслідком того природного прориву є загроза відчуження понад 135 гектарів українських земель до території Республіки Білорусь, близько 50 гектарів яких - землі державного лісового фонду Ново-Яриловицького лісництва державного підприємства "Добрянське лісове господарство". Оскільки по фарватеру річки Сож, як і по Дніпру, проходить українсько-білоруський кордон, маємо необхідність в аварійно-відновлювальних берегоукріплювальних роботах, які знову ж таки є питанням державного значення.

- За свідченням екологів, природна зміна русла рівнинної річки - це наслідок дії течій, що не збігаються з напрямком основного річкового потоку, при цьому поверхневі цівки направляються до увігнутого берега, а донні - до випуклого. Чи є спосіб скоригувати ці процеси, аби не доходило до ситуацій, котрі маємо в Ріпкинському районі?

- Недаремно ж кажуть: глибока вода тихо йде. Треба щороку чистити річки і підтримувати їх в належному стані. Коли є фарватер - менше руйнування берегів. А нині на території області мусимо кріпити кожен п'ятий метр Дніпра і кожен десятий - Десни. У селі Змітнів Сосницького району, приміром, кручі висотою 16 метрів, за останні кілька років 10 хат у річку впали...

Євгенія ТЮТЮННИК

ДOВІДКA "УК"

Гідрографічна мережа Чернігівщини належить до басейну Дніпра. Згідно з класифікацією річок України, область має 2 великі (Дніпро і Десна), 8 середніх (Сож, Трубіж, Супой, Удай, Судость, Сейм, Снов, Остер) та 1560 малих річок. Загальна довжина р. Дніпро на території Чернігівщини становить 91 км, р. Десна - 505 км. У басейні Десни формується близько 22% поверхневого стоку Дніпра, або 15% стоку всіх річок України.

ДOСЬЄ "УК"

Сергій НAГAЛЮК. Народився 20 жовтня 1955 року в с. Шкроби Старовижівського району Волинської області. У 1977 році закінчив Український інститут інженерів водного господарства, спеціальність - гідромеліорація. Працював майстром, а згодом - начальником Чернігівського облводгоспу. Нині - начальник Деснянського басейнового управління водних ресурсів. Має звання "Заслужений будівельник України", нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.