Напередодні виборів пригадується дуже популярний в інтернеті відеосюжет: десь у джунглях сидить купка озброєних чорношкірих — чергові борці за звільнення когось від чогось (найімовірніше, за звільнення місцевого населення від грошей та майна). До них із лісу виходить допитливий шимпанзе — мабуть, вирішив поцікавитися, що тут роблять брати по розуму.

І тут хтось від дурної голови вирішив пожартувати: дав шимпанзе в руки свій автомат. Мавпячого розуму цілком вистачило, щоб збагнути, як його слід тримати (якось інакше незручно), тоді палець сам потрапляє на спусковий гачок, а автомат виявився зарядженим і на бойовому взводі. І шимпанзе як шмальне чергою — просто дивом ні в кого не влучив! Люди — врозтіч із зойками жаху, мавпі сподобався ефект, і вона й далі пуляла у білий світ, аж доки не вистріляла всі набої, а тоді з переможним криком чкурнула до лісу.

Але який стосунок кмітлива мавпа і недоумкуваті люди мають до виборів в Україні? Якраз безпосередній: не варто давати зброю в руки тому, хто може зашкодити собі й іншим. А в нас подекуди виходить, що могутню зброю отримує той, у кого розуму менше, ніж в отого шимпанзе. Зброя ця — виборче право.

Скажете, ображаю співвітчизників? Однак поміркуйте: мавпа, натискуючи на спусковий гачок, не знала, який від цього буде ефект, так само не розуміє наслідків той суб’єкт виборчого права, який віддає голос за блазня чи відвертого пройдисвіта. Навіщо? На його думку, аби дошкулити владі, яка йому не подобається, насправді ж — щоб нашкодити і собі, й іншим, якщо голоси цього суб’єкта і йому подібних візьмуть гору.

Мало того — виборів ще нема, а шкода вже є: безліч повідомлень про скуповування голосів виборців. Найгірше, що збільшується кількість громадян (сказав би про них гірше, та це не для друку), які не вбачають у цьому нічого поганого: мовляв, усі політики однакові, всі погані, а цей хоч гроші дає! Інші навіть не шукають собі виправдання, просто вважають, ніби чинять комусь на зло. Та собі на зло, і більш нікому!

Як каже теперішня молодь, увімкніть мізки і поміркуйте: таких, як ви, десятки тисяч, і на підкуп кожному йде до тисячі гривень, тобто у підсумку йдеться про багато мільйонів. Думаєте, той, хто розкидається грошима, робить вам подарунок і не захоче їх повернути, коли прийде до влади? Наївні! Чи, може, сподіваєтеся, що гроші дістанете ви, а обкрадатиме нова влада, вами ж обрана, когось іншого, тобто залишитесь у виграші? Тоді це не лише нерозумно, а й непорядно. Скажете, цей не крастиме? Та як, коли всі вони, по-вашому ж, однакові?

І ще на одне варто звернути увагу: економічні експерти, вочевидь, бояться робити прогнози, чекають на підсумки виборів. Отут докорінна відмінність: у розвинених країнах вибори — необхідний елемент демократії, бізнес упевнений, що зміни відбудуться, але особливого погіршення для всіх у будь-якому разі не станеться. А вибори у нас — стихійне лихо, яке може мати руйнівні наслідки.

Це тому, що у розвинених країнах політики й бізнесмени — різні люди. А в нас бізнес і політика злиті в єдине протиприродне ціле: вкрай важко знайти політика, який не має власного бізнесу, і добре, якщо він на території нашої країни, а не держави-агресора. То чому сподіваєтеся, що цей або інший політик від бізнесу (чи навпаки, бізнесмен від політики), прийшовши до влади, обстоюватиме інтереси не власного бізнесу, а ваші?

На жаль, багато політологів твердять одне й те саме: наші виборці голосують чим завгодно, але не головою. Той — очима: кандидат йому на вигляд подобається; той — вухами: хтось гарно говорить; а більшість — взагалі телевізором. Мовляв, отакий-то гарний хлопець, але ж він не пройде. Хто таке сказав? Телевізор! А оцей пройде, сказали там само. Отже, за нього треба голосувати, «аби голос не пропав», — улюблена вигадка всіх політтехнологів, на яку багато хто щоразу клює із дивовижною впертістю.

Майже ніхто не цікавиться минулим кандидатів і головне, командою, яка за ними стоїть. А там, як правило, є чим поцікавитися, і в нашу добу інформаційних технологій це зовсім неважко. До прикладу, один кандидат, дуже популярний серед людей похилого віку і невисокого освітнього рівня. Введіть в інтернеті назву його політичної сили — отримаєте: той попався на хабарі, той — на розкраданні, той не голосував за важливе рішення міської чи обласної ради, або навпаки, голосував за відведення земельних ділянок пройдисвітам, за продаж за копійки державного майна. Але це пояснювати — все одно що говорити з тим самим телевізором: ти йому своє, а він тобі своє!

Гадаю, якби фахівець узявся пояснити тому шимпанзе принцип дії автомата, то зрештою домігся б свого. Але, здається, пояснити нашому виборцеві, навіщо йому дано виборче право, набагато важче.