У цієї історії, так би мовити, виросла вже чимала борода. Ще торік 5 липня «Урядовий кур’єр» у статті «Чи розбудить громада владу?» детально проаналізував проблеми, які створила для ТОВ «ССМ і К» з іноземними інвестиціями» влада містечка Тисмениці на Івано-Франківщині. Як ішлося в публікації, співзасновники підприємства понад рік не можуть одержати згоду міської ради на затвердження проекту землеустрою для реконструкції та обслуговування викупленого виробничо-складського приміщення та розпочати свою виробничу діяльність.

А віз і нині там

Протягом року, що минув, ТОВ «ССМ і К» через систему публічних торгів ProZorro викупило ще кілька приміщень на території тієї самої збанкрутілої хутрофірми «Тисмениця». Проте, як і в попередньому разі, міська рада досі не надала згоди на оренду земельної ділянки для обслуговування вже згадуваного і новопридбаних об’єктів. При цьому варто нагадати, що на більшості території хутрофірми, де розташовані ці приміщення, як зазначав автор статті «Чи розбудить громада владу?», можна хіба що знімати фільми про занепад і руйнацію. Тому зведення невеликого нового об’єкта на місці викуплених старих розвалюх аж ніяк не зіпсувало б панорами.

І не лише. Нове виробництво дало б поштовх розвитку інфраструктури містечка, поліпшенню екологічної ситуації та сприяло б залученню нових інвестицій. Адже Тисмениця фактично не має централізованої каналізаційної мережі, отже, й перспектив розвитку. Наявна ж, яка належить хутрофірмі, не просто на ладан дихає, а давно вже стала наболілою екологічною проблемою для жителів сусіднього села Підпечари. Прориви каналізаційних труб, які систематично відбуваються по кілька разів на рік, перетворюють поля селян, де вони вирощують сільгосппродукцію, на смердючі озера хімікалій. Свою частку в «поліпшення» стану довкілля вносять і жителі Тисмениці. Мало того, що асенізаторські авто замість каналізаційного колектора обласного центру часто вивозять нечистоти з приватного сектору просто на поля сусіднього села, так ще й власники багатьох домівок не мають вигрібних ям і спускають продукти своєї життєдіяльності в місцеву річку. Додаймо до цього ще один нюанс: із давніх-давен чимало жителів Тисмениці вдома вичиняють шкури, зливаючи хімікалії в рівчаки, звідки отрута теж потрапляє в річку.

Здавалось би, в цій ситуації місцева влада, як ніхто інший, зацікавлена у розв’язанні наболілої проблеми і піти назустріч інвесторам. Оскільки вона так і не спромоглася освоїти кошти, одержані кілька років тому з обласного бюджету на модернізацію каналізаційних мереж, вихід із цієї патової ситуації запропонували співвласники ТОВ «ССМ і К». І не просто запропонували, а й зробили конкретні кроки у цьому напрямі. Зокрема, викупили на публічних торгах ProZorro занедбану каналізаційну насосну станцію на території хутрофірми і вклали в її реконструкцію, закупівлю імпортних насосів та обладнання понад 2 мільйони гривень. Більше того, ТОВ тривалий час платить податки за використання земельних ресурсів, хоча через перешкоди місцевої влади так і не змогло запустити виробництво. Тож нині інвестори можуть вимагати від місцевої влади повернення цих коштів.

Однак попри несприятливі умови для роботи, вони працюють на перспективу. За їхніми розрахунками, потужність реконструйованої ними насосної станції дасть змогу не лише транспортувати очищені відходи власного виробництва в обласну каналізаційну мережу, а й приєднати до неї будинки місцевих жителів. Для тисменичан, наприклад, ця послуга коштуватиме втричі дешевше, ніж вони платять за вивезення нечистот власникам асенізаторських авто. Останні ж не в захваті від такої перспективи і через знайомих депутатів теж домагаються блокування роботи підприємства з іноземними інвестиціями.

Чи такою має бути візитівка Тисмениці, як ця, що стоїть при в’їзді в місто? Фото з сайту typical.if.ua

Проблеми справжні й надумані

Однак для Тисмениці поряд з інфраструктурними та екологічними не менш гострі соціально-економічні проблеми. Хутрофірма, на якій колись працювали представники майже кожної сім’ї, а то й цілі династії, стала банкрутом. Тисячі людей залишилися без роботи, а нових робочих місць у містечку, яке могло б стати перспективним завдяки тому, що розташоване поряд з обласним центром, так і не побільшало. Міський голова Степан Сворак, як писав автор статті «Чи розбудить громада владу?», брак інвестицій мотивує тим, що «ще 150 років тому (за часів Австро-Угорщини?! — Авт.) місцева громада відмовилася від будівництва промислового об’єкта, бо, мовляв, ніде буде випасати громадське стадо». Можливо, такої думки були і його попередники, хоч громадського стада давно немає, а багатогектарна територія колись великої хутрофірми подекуди нагадує джунглі. Як наслідок — в останні десятиріччя містечко почало набувати рис депресивного, одна з ознак якого — зростання наркоманії серед молоді.

Щоб вийти з цієї ситуації, велосипед винаходити не треба — просто місцева влада має створити належні умови й зацікавити інвесторів вкладати кошти у нові виробництва. Адже введення в експлуатацію нового виробництва сприяло б створенню нових робочих місць і зайнятості тисменичан, збільшенню надходжень до бюджетів, які не можуть похвалитися достатком. За підрахунками співвласника ТОВ «ССМ і К» з іноземними інвестиціями» Юрія Марченка, підприємство могло б забезпечити роботою понад 60 жителів містечка, а середньомісячна зарплата працівника становила б не менш як 15 тисяч гривень. Хіба це не актуально для Тисмениці, чимало жителів якої змушені їздити на роботу в обласний центр, інші регіони України, оскільки вдома роботи для них немає. Не кажучи вже про тих, хто за таку саму або й меншу платню змушений стати дешевою робочою силою в сусідніх країнах, де до українців часто ставляться як до людей другого сорту і де вони змушені гарувати, як новоявлені раби, інколи навіть з ризиком для життя.

Готові сприяти. Як?

Нині ж тисменицька громада може лише мріяти про зміни на краще. Хоч домогтися їх цілком реально. Потрібно лише, щоб місцева влада насправді, а не лише на словах, почала дбати про своїх громадян. І першим кроком на цьому шляху могло б стати залучення інвесторів до розв’язання соціально-економічних проблем містечка, а не блокування, як це відбувається нині щодо того ТОВ «ССМ і К» з іноземними інвестиціями». Деяким депутатам міської ради, мабуть, краще було б спрямувати свою енергію на конструктив замість того, щоб придумувати різні страшилки про італійського інвестора й лякати ними земляків. Використовуючи необізнаність та скрутне матеріальне становище кількох десятків пенсіонерів, яких вони вивели торік на протестну акцію, дезінформуючи їх, що інвестор хоче побудувати завод з виробництва аміачних добрив. Насправді ж ТОВ «ССМ і К» спеціалізується на тому самому, чим жителі Тисмениці займаються вже століттями, — переробці шкірсировини, яку експортує в Італію.

Цікаво, що нещодавно в реконструйованому інвестором приміщенні нарешті побувала група депутатів міськради. Принагідно зауважимо, що депутати створили комісію з перевірки наявності необхідної документації для будівництва нового підприємства на території хутрофірми «Тисмениця» ще два роки тому. І хоч інвестор готовий був надати всі документи, члени комісії так і не знайшли часу зустрітися з ним.

І лише після того як співвласники ТОВ «ССМ і К» звернулися зі скаргами в Адміністрацію Президента, Кабінет Міністрів та інші держструктури, депутати нарешті побували на об’єкті. Вони мали змогу ознайомитися з усією дозвільною і технологічною документацією, переконатися, що їх дезінформували побрехеньками про хімічне виробництво. Час покаже, чи зуміють вони донести правду і переконати колег у необхідності сприяти, а не блокувати прихід інвестицій у місто.

Ця історія висвітлила ще одну справжню, а не вигадану проблему. Ідеться про відповідальність органів місцевого самоврядування за дії, які шкодять інтересам громади. Приміром, у листах, одержаних ТОВ «ССМ і К» від державних інституцій, зазначено, що вони не мають права втручатися у вирішення питань, які належать до повноважень органів місцевого самоврядування. При цьому відповідь за підписом першого заступника голови Івано-Франківської облдержадміністрації завершується таким реченням: «Облдержадміністрація, розуміючи всю важливість питання залучення іноземних інвестицій в економіку області, висловлює готовність забезпечувати сприятливий інвестиційний клімат для ведення бізнесу в межах повноважень, вичерпно визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації».

Тобто готові сприяти, але не зможуть, якщо цього з тих чи інших причин не бажає орган місцевого самоврядування. Тому цю проблему, мабуть, варто врегулювати на законодавчому рівні. Адже не секрет, що деякі депутати за схвальне голосування просто вимагають від інвестора мзду. Саме з цим зіткнувся і співвласник вже згадуваного підприємства з іноземними інвестиціями, який вважає, що перешкоди чинять через його прагнення працювати прозоро та небажання заохочувати окремих депутатів.

НАБУ, агов! Ти де?

І на завершення ще кілька фактів, які мали б зацікавити правоохоронні органи. У вже згадуваній публікації «Чи розбудить громада владу?» та статті «Тисменицькі «позиційні бої», оприлюдненій у місцевій газеті торік 28 липня, йдеться зокрема про блокування міським головою призначення йому заступників. Якою була його мета, коли він замість заступників вводив посаду радника та помічника і призначив на одну з них колишнього колегу по службі в органах МВС?

А другий випадок безпрецедентний. Майже рік міськрада працювала без секретаря, який на час відсутності міського голови має виконувати його повноваження. А все тому, що Наталія Сворак, обрана на цю посаду з подачі міського голови, пішла в... декретну відпустку для догляду за внуком. Але, як пише місцева газета, «фактично Наталія перебуває у США, а внук — у Тисмениці». Щоправда, тисменицький журналіст не побачив у цьому жодних порушень і навіть взявся виправдовувати головних осіб міської влади: «Імовірно, не маючи дозволу на тривале перебування у США, Наталія Сворак невдовзі прибуде до Тисмениці. Може, знаючи про це, міський голова досі блокував намагання опозиційних до нього депутатів обрати нового секретаря міськради».

Однак ідеться не про те, що пророкування журналіста не збулося. Проблема в іншому: грошову допомогу під час «декретної відпустки» Наталія Сворак одержувала від Держдепу США чи все-таки з української скарбниці? Антикорупціонери могли б поцікавитися, чи пані Сворак не є родичкою міського голови Сворака і що стоїть за блокуванням обрання нового секретаря міськради. Правоохоронці можуть перевірити також, чи платять місцеві підприємці (серед них і депутати) за оренду землі, на якій розміщені їхні МАФи й наскільки диференційована ця плата залежно від близькості до влади. Можливо, після цього місцева влада нарешті зрозуміє, що вона все-таки має служити громаді, а не лише дбати про власні меркантильні інтереси.

Володимир НИКОНЕНКО
для «Урядового кур’єра»