Якщо людям дедалі важче вижити наодинці, то країнам практично неможливо. Звісно, кожна має право будувати відносини з партнерами на власний розсуд. Однак національна безпека напряму залежить від сили і конкурентоспроможності економіки. Як писав Леонід Глібов у одній з найкращих своїх байок «Вовк та ягня»: «більший меншого кусає та ще й б’є — затим, що сила є...».
Днями відбулося п’яте засідання Стратегічного дискусійного клубу, зорганізоване Інститутом світової політики за підтримки Офісу зв’язку НАТО в Україні та уряду Норвегії. Тему обрали, як завжди актуальну: «Україна напередодні Вільнюса: Як змусити економіку працювати на національну безпеку?»
У засіданні брали участь українські та європейські експерти, посли країн ЄС та представники дипломатичних місій. Своїми думками щодо економічного виміру національної безпеки поділилися зокрема член ради НБУ та колишній посол України в ЄС Роман Шпек, директор Офісу зв’язку НАТО Марчін Кожіел, заступник директора Інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко, директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна, представники інших громадських інституцій та журналісти. Захід проводили за підтримки Офісу зв’язку НАТО в Україні та уряду Норвегії.
Асоціація додасть відчуття захищеності
Саміт «Східного партнерства» у Вільнюсі має для українців цілком конкретні виміри: підписання Угоди про політичну асоціацію та поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі. Що є метою цієї угоди? Звісно, не зона вільної торгівлі як така, а зона вільної торгівлі як інструмент поступової інтеграції окремих секторів, а далі й цілої економіки України до внутрішнього ринку Європейського Союзу. У цьому переконаний досвідчений економіст і колишній посол України при ЄС Роман Шпек.
На його думку, окремі положення цієї угоди дещо жорсткіші, ніж положення угоди про приєднання України до СОТ, адже йдеться не стільки про зону вільної торгівлі, як про участь України у внутрішньому ринку Європейського Союзу. Це вимагатиме від України роботи у тому напрямі, що окреслюється так званими Копенгагенськими критеріями, політичними, економічними і правовими. А якщо коротко підсумувати економічний критерій для членства (а в економічному плані — це участь у внутрішньому ринку), то економіка України повинна бути здатною витримувати конкурентний тиск більш розвинутих економік країн — членів ЄС.
У цьому контексті Роман Шпек наголосив на необхідності проведення масштабних структурних і економічних реформ в Україні, які повинні також сприяти формуванню нової якості політики. А те, що країни Європейського Союзу створили достатньо потужностей і органів, які опікуються питаннями політичної і військової безпеки при реалізації положень угоди про політичну асоціацію і зону вільної торгівлі, дасть змогу Україні почуватися захищеною на європейському континенті, переконаний експерт.
Водночас він спрогнозував, що відносини Україна — НАТО значною мірою залежатимуть від готовності України до здійснення демократичних і економічних реформ, а також від того, чи досягнуть окремі члени НАТО (в першу чергу, Німеччина і Франція), які наполягають на необхідності реформування Альянсу, домовленості зі США.
Діалог з Альянсом не переривається
Кілька століть тому відомий французький економіст Фредерік Бастіа зазначив: «Якщо кордон держави не перетинають товари, його незабаром перетнуть солдати». З того часу світ змінився, на політичній мапі з’явилися нові країни, кордони стали прозорішими. Проте економічна співпраця і процвітання залишаються запорукою мирного співіснування держав. У глобалізованому світі дедалі частіше стабільність економічного зростання більшою мірою залежить від взаєморозуміння з партнерами, ніж від конкурентної боротьби. Так розпочав свій виступ на засіданні Стратегічного дискусійного клубу, присвяченого питанням безпеки, директор Офісу зв’язку НАТО в Україні Марчін Кожіел. Він зокрема зазначив, що у НАТО з розумінням поставилися до того, що в 2010 році українська влада ухвалила рішення більше не прагнути до членства в Альянсі. Водночас наголошують, що партнерство важливе.
«Ми прагнемо й надалі підтримувати інституційний діалог, який зосереджується на економічних питаннях оборони і безпеки та економічних аспектах перебудови оборонної промисловості», — зокрема зазначив він. Важливим майданчиком для регулярних консультацій є Спільна робоча група Україна — НАТО з питань економічної безпеки, засідання якої, як правило, відбуваються двічі на рік. У рамках діяльності цієї Спільної робочої групи обговорюють питання макроекономічної ситуації в Україні та основних тенденцій її розвитку, питання забезпечення економічної безпеки та безпеки економічної інфраструктури, питання боротьби проти фінансування тероризму і протидії відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом тощо. Також здійснюється обмін досвідом із питань безпеки економічного розвитку, зокрема оборонних бюджетів і управління оборонними ресурсами та їх зв’язку з макроекономікою і перебудовою оборонної галузі.
Пан Кожіел наголосив на тому, що НАТО і Європейський Союз не конкуренти у сфері економічної безпеки, на чому інколи спекулюють окремі політичні оглядачі. «Криза в ЄС продемонструвала нашу взаємозалежність та зацікавленість у спільному економічному зростанні. Ми поділяємо спільні цінності, а також спільні ліберальні принципи. Наші економіки діють у рамках спільних євроатлантичних стандартів. Тому процвітання Європейського Союзу сприятиме зміцненню безпеки по обидва боки Атлантики», — переконаний він.
Статистичні дані свідчать, що застосування економічних санкцій або торгових обмежень дає певний ефект приблизно лише в 1/3 усіх випадків, зазначив у свою чергу старший науковий співробітник Норвезького центру оборонних досліджень Тор Буккволл.
Норвезький експерт докладно розповів про концепт економічної безпеки та про те, як економічні дії (санкції та торгові обмеження) можуть загрожувати національному суверенітету держави. Буккволл проаналізував торговий конфлікт між Україною і Росією у серпні цього року згідно з моделлю американського дослідника Деніела Дрезнера і дійшов висновку, що жорстка позиція українського уряду пояснюється переконанням, що нинішні поступки Росії не будуть останніми.
Справді, в епоху глобалізації складно вижити самому, однак ніхто не має права диктувати людині, з ким дружити. А великій незалежній державі — поготів.
ДОВІДКА «УК»
Проект «Стратегічний дискусійний клуб» був створений для проведення змістовних регулярних публічних дискусій зі стратегічних питань національної безпеки України у неформальній атмосфері. Засідання Стратегічного дискусійного клубу проводять щодва місяці за ініціативи Інституту світової політики і присвячені вони окремим проблемам національної безпеки.
А ТИМ ЧАСОМ
Краще там, де будемо
Ганна РОМАШКО
для «Урядового кур’єра»
Інститут світової політики розпочав інформаційну кампанію, присвячену європейській інтеграції України під гаслом «Є краща сторона Європи!» — Ми вклали в цей вислів ідею про те, що Україна, безумовно, — частина Європи, однак сьогодні існує краща сторона — це Європейський Союз. Що більше Україна зближуватиметься з ЄС, то більше в неї можливостей розвиватися і ставати ліпшою, — зазначають ініціатори. Вони звернулися до провідних українських майстрів карикатури, аби ті наочно зобразили суспільні виразки, яких потрібно позбутися. Роботи об’єднали у пересувну виставку, яку побачили вже у кількох українських містах та опублікували в Інтернеті.
Тож, варто сподіватися, що в цій кращій Україні, ми матимемо правоохоронців, які поважатимуть і захищатимуть нас; хабар більше не буде перепусткою до посади, а лише до в’язниці; дороги будуватимуть не з перспективою ямкових ремонтів, а для комфортного і швидкісного проїзду; а бізнес регулюватиме виключно ринок.
Усе це стане реальністю, якщо кожен український громадянин докладатиме певних зусиль, а влада виявлятиме політичну волю. І першим інструментом, який сприятиме перетворенням у державі, може стати Угода про асоціацію з Європейським Союзом. Ми повинні стати кращою стороною Європи не для цієї Європи, а самі для себе.
Ми не ідеалізуємо Європейський Союз. Там теж є свої проблеми. Там теж є країни, в яких не викорінене хабарництво. Є країни, які сильно постраждали від економічної кризи. Однак жителі навіть найбідніших країн в ЄС мають змогу почуватися набагато захищенішими та жити значно заможніше, ніж українці. Чи варто Україні відмовлятися від кращого життя, виправдовуючи свої невдачі неуспіхом інших? Чи, можливо, ліпше скористатися історіями успіху з Євросоюзу?
На виставці зібрані карикатури, на яких зображені дві реальності — українська і європейська. Карикатури були створені відомими українськими художниками: Мариною Туровською, Костянтином Казанчевим, Ігорем Бежуком та Олексієм Кустовським на замовлення Інституту світової політики.
Ми в Google+