Ох, ці жіночі забобони, знаки, пересуди. Хіба хочеш — мусиш на них звернути увагу, а от уже як реагувати — то справа кожного.

Дочекатися не могла вихідних. Здогадувалася, чоловік зробить сюрприз, адже знає, як полюбляю деякі музичні твори, композиторів і виконавців класичної музики. Не помилилася. Про похід на концерт Віденського Штраус-оркестру «Зимова казка з Відня» коханий попередив у суботу, давши змогу підготуватися. Звісно, перша половина недільного дня пролетіла швидко. І ось — заповітна мить. Прочинені двері «Жовтневого палацу», гардероб, фойє, буфет — ну як без нього?! Розглядаю публіку. Мимоволі стаю свідком, як за давньою традицією хорошого тону дама далеко не бальзаківського віку перевзуває зимові чобітки на модельні туфлі. Чоловік дбайливо підтримує її під руку. Звісно, жінка в моїх очах набирає балів, хоч на тлі незаморочливо по-зимовому вбраних поціновувачів мистецтва таки закрався перший дзвіночок отих жіночих знаків: а навіщо чи для кого?

Повірте, культурницькі заходи відвідую більш-менш регулярно, але щоб аж так прикипіла увагою до публіки, такого давно не було. У буфеті «для настрою» чоловіки одним духом перекидають чарчини з коньяком, представниці слабкої статі кокетливо потягують із келихів сухе і напівсухе шампанське. Добре смакують канапки з червоною рибою і бужениною. У залі спостерігаю за леді, яка з келихом ігристого вина пробирається до свого місця, і роблю гастрономічний підсумок — «дякую Мельпомені і директору центру, що тут не торгують попкорном і шашликами». Вирішила, що б не відбувалося далі — гарного настрою мені не зіпсує ніхто. До біса забобони.

На сцені артистично з’являється диригент. Зала радіє так, ніби знає його особисто. Ой, чи то народ зачепився оком за заправлену в шкарпетку штанину. Що це? Творчий задум чи житейська випадковість? Може, диригент перед виходом на сцену кілька кругів на велосипеді крутнув? Й умисне убезпечив себе від псування одягу. Може, зараз з’явиться той диво-ровер, і оркестром музикант управлятиме, ніби еквілібрист. Промайнула думка спробувати потайки підібратися до сцени і по-пластунськи доповзти до його правої ноги й так по-материнськи поправити ту холошу. Хух, скрипалька в червоній сукні крадькома подає знак, музичний віртуоз виправляє ситуацію.

Азарт бере гору. Роблю ставки — скільки дзвенітимуть посеред концерту не вимкнені телефони. Людоньки, про це перед кожним заходом просять, аж навколішки стають, організатори. Е, ні. А гляди, хто дзенькне. І таки і дзвеніло, і рингтонило. Прямо посеред тієї музичної паузи, коли аж очі заплющуються від задоволення від виконання твору. У когось задзвеніло, а решта що, так просто прийшли сюди без сучасного технічного оснащення? Як по команді дістали у кого що було. Від старенького самсунга до надгризеного яблука різних розмірів. Ей, народ, так мене вже починала розпирати цікавість, а де ви це збираєтеся слухати, дивитися чи перед ким вихвалятися? Ну цікаво ж, справді.

О, раз відволіклася на чужий дзень-дзелень, пройдуся оком по залу. З першого ряду амфітеатру — партер, як на долоні. На крайньому сидінні хлопчик років семи, здається, намагається з бінокля сконструювати танк. Одна деталь уже покотилася підлогою, решту мама встигла вхопити в жменю.

Вважайте мене зівакою, але якось невимушено зупиняю погляд на парочці, якій вочевидь здалося, що останній ряд у партері — це місця для поцілунків. Амфітеатр і балкони до уваги не беруть. Він їй щось нашіптує. Знаєте, так пристрасно. Вона ніби ніяковіє. Далі в такт музиці починає масажувати йому плечі, шию, голову. Апогей назріває. Про свою сусідку зі шмарклями пропущу, про її доньку в колготках з трендовим візерунком, на який витріщалися чоловіки з усіх боків, також. Що мені не дає досі спокою. Звідки ці люди взяли недешеві квитки й навіщо взагалі прийшли на такий концерт? Навіщо? Хотіла запитати про це у відомого з телепередач сексопатолога, який з дружиною завітав на концерт. Не наважилася. Може, справа у моїй прискіпливості чи все ж у тих туфлях посеред зими?

До теми згадала анекдот — про те, як Ізя запрошує Сару в театр і зауважує, що коньяк можна налити в пляшечку з-під йогурту, адже вона непрозора. На що отримує комплімент: «Ізя, та ви справжній театрал»...