НОВИНКА

Письменник презентував в Одесі свою чергову книжку

«Ця книжка має бути в кожній інтелігентній сім’ї — принаймні в Одесі», — це видавець Петро Галчанський про нову збірку творів живого класика-сатирика Михайла Жванецького. Книжка «Спекотне літо (читати взимку)» видана в Одесі, тож і презентація її проходила в Південній Пальмірі.

Перший наклад книжки — 5 тис. примірників і продаватимуть її на всій території України. Петро Галчанський каже, що ідею книжки з Михайлом Михайловичем обговорювали років три, але через щільний графік автора до паперового втілення справа дійшла тільки зараз.

Сам винуватець урочистостей про своє нове дітище не надто розводиться: «Мені важко сказати, яка вона. Це не будинок, який збудував, — і всі бачать. Це книжка — її треба читати. Чому саме взимку? Та тому лише, що у спеку будь-що важко читати. Інша річ — довгі зимові вечори».

Михайло Михайлович каже, що його книжка, до якої увійшли вибрані та нові твори, загалом розрахована на будь-якого читача. Петро Галчанський, однак, цільову аудиторію визначає більш чітко: «Перш за все це — люди старшого покоління, котрі знають і пам’ятають Михайла Михайловича, пережили те саме, що й він. Але хочеться, щоб до цієї книжки доторкнулися і молоді, ті, кому по 16—18 років, щоб вони не тільки з підручників історії знали, що таке Радянський Союз, яке тоді було життя».

Від основної маси класиків він відрізняється лише тим, що живий. Фото автора

«Жванецький завжди буде сучасним і його читатимуть навіть через багато років вже наші нащадки», — впевнений російський телеведучий Володимир Познер, котрий теж узяв участь у презентації: «Як він може бути генієм з минулого? Геній він і є геній. Нам просто пощастило, що він живий і продовжує працювати поруч з нами. У нього немає одного окремого твору, але є речі зовсім коротенькі, та, на мій погляд, — геніальні. Я у захваті від того, як він бачить і як він пише. Він посів своє місце серед таких великих письменників, як Гоголь чи Зощенко».

Сам Жванецький рядком зі своєї мініатюри завважує: «Хто я крім того, що єврей, — звісно ж українець!», а ось своє місце на літературному небосхилі визначити аж ніяк не береться.

«У Жванецького є така складність, — каже ще один московський гість, екс-міністр культури РФ Михайло Швидкой, — усі вважають, що тексти, які він пише, — це тексти, які він хоче промовити зі сцени. Але насправді це не так. Ці тексти існують самі по собі. І коли ви візьмете цю книжку і почнете її читати, ви зможете тлумачити її як завгодно. Її не обов’язково приклеювати до образу цієї середнього зросту, загалом вже лисуватої, та все ще палаючої вогнем людини».

Тим часом лисуватий, середнього зросту і все ще палаючий вогнем майстер добряче стомився від презентації та вельми енергійної автограф-сесії і вже не знаходить сил для спілкування з телевізійниками: «В Одесі стільки телеканалів, скільки ніде немає. Щоб не повторюватися, в мене мізків уже не вистачає». Натомість Михайло Михайлович каже, чого йому ніколи не забракне для рідного міста: «Любові вистачає завжди! Але ж любов не потребує безперервних слів...»