Голова  Державного агентства
з енергоефективності та енергозбереження
Микола ПАШКЕВИЧ

Наша держава намагається знайти оптимальні шляхи до енергонезалежності.  Тут і сланцевий газ, і  шахтний метан, і, звичайно ж, нетрадиційні джерела енергії.  Адже природа, окрім чорноземів,  подарувала Україні можливість використовувати   її  величезний потенціал: сонячну і вітряну енергію.

Про це розмовляємо з головою  Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Миколою ПАШКЕВИЧЕМ.

— Миколо  Олександровичу, як нині розвивається відновлювана енергетика, чого досягли,  що у планах?

— У цій галузі спостерігається постійне зростання. Почалося воно з часу ухвалення закону про «зелений» тариф  у 2009 році. Саме цей закон дав змогу нашій країні за кілька років отримати такий приріст об’єктів відновлюваної енергетики, який не отримували навіть європейські лідери зеленої енергетики.  Нині в Україні діє 153 об’єкти із встановленою потужністю 874 МВт і виробництвом 733 мільйони кВт/годин електроенергії за останні півроку. Для порівняння: в 2010 році було 146 МВт і 242 мільйони кВт/годин за рік відповідно.

Як бачите, показники збільшились майже у чотири рази. Якщо така тенденція збережеться, то Україна стане одним із лідерів у Європі у відновлюваній енергетиці.

— Перспектива, звичайно, приваблива, але без фінансування далеко не заїдеш. Скільки коштів уже вкладено і чи готові інвестори й надалі фінансувати цей напрям?

—  Конкретних сум не назву, адже інвестори не звітують  перед нами. Але повірте, вони дуже значні, й це  інвестиції як вітчизняні, так і закордонні.

Щодо перспектив, то, запевняю, вони є. Особливо якщо врахувати, що розвивається не лише відновлювана енергетика, а й інші суміжні галузі. Нині кілька підприємств почали збільшувати свої виробничі потужності. У Краматорську, наприклад,  вітротурбіни,  Південмаш теж вироблятиме частини турбін, тривають переговори з цього приводу. Можна сказати, що отримав друге дихання завод напівпровідників у Запоріжжі, який вийшов на потужність понад три тисячі тонн річних кремнію. Більш того, він забезпечив    роботою два київських підприємства — «Квазар» і «Пілар», що сприятиме збільшенню  експортного  потенціалу держави.

Загалом  розвиток відновлюваної енергетики активно підіймає  інші галузі,  зокрема й науку. Якщо хочете, то це локомотив розвитку економіки.

За останні роки відновлювана енергетика стала в певних моментах конкурувати із традиційною. Насамперед це стосується вітроенергетики. Думаю, незабаром і сонячна наздожене, адже нині собівартість виробництва фотоелектричних модулів знизилась майже вдвічі.

Такі тенденції варті уваги, тому Україна має і перспективи,  і  потенціал.

— А який відсоток відновлюваної енергетики у загальному енергетичному балансі?

— Про відсотки рано говорити, адже поки що ми не вийшли навіть за одиницю. Але відповідно до наших зобов’язань  перед Енергетичним Співтовариством  маємо досягнути показника 11 відсотків відновлюваної енергії до 2020 року.

Збільшення частки відновлюваної енергії — це глобальні світові тенденції. Підтвердження цього — створення ще три роки тому міжурядової міжнародної  організації ІРЕНА, яка об’єднує країни, що  займаються розвитком відновлюваної електроенергії. Найближчим часом вона може перерости на кшталт МАГАТЕ. Ми поки що не є її членом, але сподіваємося вступити у цю структуру.

— А чому не вступили досі?

— Ми вже два роки намагаємося стати її повноправним членом. Підтримку маємо у всіх вітчизняних структурах, окрім Закону «Про Державний бюджет». Ціна питання — членські внески до цієї організації, потрібно 16 тисяч доларів США.

Цього року звертатимемося до Верховної Ради із проханням виділити на цю потребу зазначену суму. А поки що, як кажуть, віз і нині там.

sonyachni_batarei

Сонячні батареї дарують майже безкоштовну енергію. Фото з архіву редакції

— Які проблеми найнагальніші у вітчизняній  відновлюваній енергетиці?

— Можемо проблеми лише прогнозувати. Нині ж говоримо про те, що за минулий рік, наприклад, у сонячній енергетиці був приріст 183 МВт, у вітровій — 47, а за останні 6 місяців — 228 МВт. Тож говорити, що тут є проблеми, не варто.

Нині є поступ. Законодавча база діє, інвестиції захищені. І це попри те, що тариф на «зелену енергію» знижується. Зокрема, на сонячну електроенергію коефіцієнт  знижено з 5 до 3,6.

— Енергозбереження. Які регіони в Україні лідирують у цій царині?

— Тут різні  оцінки. Ми аналізуємо ситуацію і виходимо з того, що у спадщину отримала  та чи інша область від Радянського Союзу. Багато складових. Промислові регіони  дуже енергозатратні. Але нині всі регіони працюють над зниженням енергоємності. Проте структура промислового виробництва істотно впливає на ці показники, і говорити, що тут є значні зміни, зарано. Хоч  регіони мають дієві енергоощадні проекти.

— Які наприклад?

— У теплоенергетиці варті уваги  проекти, які реалізовуються в Одеській області. Там  відбувається заміна газового обладнання на котли, що працюють на альтернативних видах палива. Обласна державна адміністрація напрацювала цілий пакет проектів для інвесторів, які зацікавленні у таких нововведеннях. Інвестиції невеликі, приблизно 500—600 тисяч гривень. Ці кошти окуповуються протягом 5—7 років. Інвестори уклали відповідні договори, зводять невеликі пелетні заводи, замінюють газові котли і переводять на місцеву сировину об’єкти соціальної сфери. Таких в  області 30.

Один із показових проектів — введення в дію першої черги заводу з виробництва пелет  у Вінницькій області потужністю 75 тисяч тонн на рік.

— А інші регіони? У Сумах, наприклад, було розрекламовано великий проект із заміни котлів.

— Там ситуація була трохи іншою. Намагалися перевести на альтернативу один із великих котлів. Це дорогий проект, який потребував значних коштів. Проте  він довготривалий у плані реалізації.  

— Енергоефективні проекти в АПК. Що скажете про них? 

— Наша взаємодія з аграріями дає можливість регулювати роботу малого бізнесу в сільському господарстві. Йдеться про допомогу в будівництві й підключенні до загальних енергетичних мереж малих біоустановок, що працюють на біомасі та біогазі. Люди знатимуть, куди звернуться за допомогою і консультаціями. Ми розглядаємо такі проекти, даємо оцінку. Потім звертаємося до НКРЕ,  щоб запровадили затрати в інвестиційну складову того чи іншого обленерго,  ввели  відповідні затрати у зміну конфігурації мережі для включення цих малих джерел електроенергії до загальної мережі.

— Підключення «зелених об’єктів» до загальної мережі. Як тут справи?

— Технічно це справді складна справа. Але нині звернень щодо проблем не маємо. На початку,  коли вводився «зелений тариф», вони були,  і пов’язано це було з появою так званих портфельних інвесторів. Вони  наплодили багато проектів, які не відповідали  вимогам законодавства, зокрема й на підключення до загальної мережі. Наприклад, у Криму було кілька проектів на встановлення 14 ГВт потужностей вітряної енергетики. Це проекти, які просто готували для продажу інвесторам. Такі потужності просто не реальні для Криму. Жодна мережа не витримала б такого тиску.

Скажу так: лушпиння відсіялося, і на півострові нині реалізовують реальні проекти. Із підключенням до загальної мережі проблем немає.

— Землевідведення під об’єкти — чи є  тут проблеми?

— Законодавчі органи  прийняли рішення про зменшення земельного податку в цьому плані. Це питання вирішується на місцевому рівні. Проте зазначу, що до нас не зверталися по допомогу вирішити земельні питання. Вважаю, що проблем із землевідведенням не може бути. У будь-який район приходить інвестор, бере певні зобов’язання, створює робочі місця, врешті-решт перераховує кошти в місцевий бюджет.

— Над чим зараз працює ваше агентство?

— Ррозробляємо два ключові документи для відновлюваної енергетики та енергоефективності загалом. Це  проекти національного плану з енергоефективності до 2020 року та проект національного плану дій з відновлюваної енергетики до 2020 року.

Віталій ЧЕПІЖКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Микола ПАШКЕВИЧ. Народився 14 грудня 1948 року в Донецьку. Освіту здобув у Донецькому політехнічному інституті (1978) за фахом «Економіка та організація гірничої промисловості».

2007—2009 — президент ДП «Укрінтеренерго». Березень — червень 2010-го — перший заступник голови, 16. 06 — 24. 12. 2010-го — голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Із 24 грудня 2010 року — голова Державного агентства України з енергоефективності та енергозбереження.

Державний службовець 4-го рангу (04. 2010), 3-го рангу (06. 2011).