При нотаріальному посвідченні договору про сплату аліментів справляється державне мито

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки їх виплати. Таку норму передбачено ст.189 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (зі змінами і доповненнями). Умови договору не можуть порушувати прав дитини, які встановлені цим кодексом. Договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується.

При нотаріальному посвідченні такого договору державне мито справляється в розмірі 1% від суми договору, але не менш ніж один неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

За вчинення дій в інтересах фізичних та юридичних осіб та видачу їм документів, що мають юридичне значення, справляється державне мито. Платники державного мита і об’єкти справляння державного мита, а також розміри ставок державного мита визначені Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (далі — Декрет).

Зокрема ставки державного мита за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів, визначені у п. 3 ст. 3 декрету. Водночас декретом не встановлено окремої ставки державного мита за нотаріальне посвідчення договору про сплату аліментів на дитину. Тому за  посвідчення такого договору державне мито справляється відповідно до пп. «д» п. 3 ст. 3 декрету як за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці.

Особливості обчислення і сплати державного мита визначає Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 № 811.

Туристичний збір може стягуватися податковими агентами

Туристичний збір може справлятися податковими агентами відповідно до рішення сільської, селищної та міської ради, а саме:

♦ адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

♦ квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення в будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

♦ юридичними особами або фізичними особами — підприємцями, які уповноважені сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Такі податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

Вказане питання регулюється ст. 268 р. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.

Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями дає право  на реалізацію таких товарів тільки кінцевим споживачам

Суб’єкт господарювання, який торгує алкогольними напоями на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі, повинен реалізовувати такі напої лише громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

У разі якщо алкогольні напої були придбані суб’єктом господарювання, який має таку саму ліцензію, як і продавець, то ці напої повинні бути використані особисто і не підлягають подальшій реалізації.

Якщо все ж таки продавець реалізував алкогольні напої іншому суб’єктові господарювання, який має ліцензію на право роздрібної торгівлі, і при цьому оформив документи, як при відвантаженні алкогольних напоїв для подальшої реалізації (оформлено видаткові накладні, податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні), то до нього буде застосовано штрафні санкції (200% вартості отриманої партії товару, але не менш ніж 1700 гривень). У цьому разі здійснюється оптова торгівля алкогольними напоями, тому слід мати відповідну ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

Це питання регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями.

Подорож починається з правильно оформлених документів. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Плануєте відпустку — ознайомтеся  з правилами перетину кордону

Громадяни, які перетинають кордон України, можуть попередньо ознайомитися з правилами його перетину. Так, у митних пунктах пропуску на кордоні, при аеропортах міжнародного сполучення така інформація розміщується для загального ознайомлення у вигляді стислих довідок у спеціально відведених місцях (на тематичних стендах). Ці довідки роз’яснюють основні положення митного законодавства, у тому числі щодо пільг, які надаються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Довідки друкуються українською мовою, офіційними мовами відповідних суміжних країн, а також іншими іноземними мовами, які є мовами міжнародного спілкування.

Відповідні правила регулюються статтею 20 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сума коштів, сплачена за періоди навчання наступного року, не входить  до податкової знижки

Окремі громадяни мають право на податкову знижку, тобто можуть повернути частину податку на доходи фізичних осіб, сплаченого протягом 2012 року із заробітної плати.

До податкової знижки можна включити, зокрема, суму коштів, сплачених протягом звітного податкового року платником податку на користь закладу освіти за навчання платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати.

Платник податку у звітному році сплатив вишу суму коштів за навчальний рік. Частина семестрів у рамках такого навчального року припадає на один календарний рік, а частина — на наступний. У такому разі сума коштів, сплачена за періоди навчання наступного календарного року, не входить до податкової знижки за звітний рік.

Нагадаємо, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, — це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку — резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом України.

Підстави для нарахування податкової знижки зазначаються платником податку в річній податковій декларації, яка подається до 31 грудня включно  наступного за звітним податкового року.

Перелік витрат, що включаються до податкової знижки, а також  порядок нарахування податкової знижки  визначені у ст. 166 ПКУ.

Податкова накладна складається  в двох примірниках

Платник податку зобов’язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкову накладну складають у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця.

Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів або послуг вважається дата, яка припадає на податковий місяць, протягом якого відбувається будь-яка з подій:

♦ дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника як оплата товарів або послуг. У разі готівкового розрахунку — дата оприбуткування коштів у касі платника або дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;

♦ дата відвантаження товарів. У разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України. Для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Виключними підставами для складання зведених податкових накладних є:

♦ безперервний або ритмічний характер постачання;

♦ постійні зв’язки постачальника з покупцем;

♦ обов’язкове підтвердження фактичних обсягів постачання товарів або послуг реєстром товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів або послуг.

Складання податкової накладної регулюється статтею 201 Розділу V Податкового кодексу України.

Витрати підприємця для визначення об’єкта оподаткування визначаються  на підставі первинних документів

Об’єктом оподаткування доходів фізичної особи-підприємця, який здійснює господарську діяльність та обрав загальну систему, є чистий оподатковуваний дохід. Тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формах) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю фізичної особи -— підприємця.

Такі витрати визначаються на підставі первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Нагадаємо, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності,  визначено у ст. 177 розділу IV ПКУ.

Основні реквізити первинних документів, що підтверджують витрати фізичної особи-підприємця

Фізична особа-підприємець, яка обрала загальну систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, має право враховувати витрати для визначення об’єкта оподаткування на підставі первинних документів, що підтверджують такі витрати.

При складанні первинних документів слід дотримуватися загальних правил їх оформлення, що передбачені для ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:

♦ назву документа (форми);

♦ дату і місце складання;

♦ назву фізичної особи-підприємця, від імені якого складено документ;

♦ зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

♦ посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

♦ особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі вимоги до складання первинних документів передбачені частиною другою ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями).

Нагадаємо, первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності,  визначено ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України.

Як отримати реєстраційний номер облікової картки дитині до 16 років

Дитина, яка не досягла шістнадцяти років або є неповнолітньою і ще не має паспорта, не може самостійно отримати документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі. Замість неї це може зробити один з батьків (усиновитель, опікун, піклувальник). Для цього потрібно пред’явити свідоцтво про народження дитини та документ, що посвідчує особу одного з батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, треба подати засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою.

Документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі, видається протягом п’яти робочих днів з дня звернення фізичної особи, її законного представника або уповноваженої особи до державної податкової інспекції за місцем проживання. У такому документі зазначається реєстраційний номер Облікової картки.

Фізичні особи — громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, отримання доходів, місцезнаходження іншого об’єкта оподаткування, можуть звернутися по документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, до будь-якої державної податкової інспекції. У такому разі строк видачі документа може бути продовжено до десяти робочих днів.

Відповідну норму передбачено р. VII Положення (далі — Положення) про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб —платників податків. Положення та додатки до нього (форми повідомлень, облікової картки, заяв, довідоктощо) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1147.

Інформаційно-комунікаційний департамент   Міністерства доходів і зборів України

Підготувала Оксана МАЛОЛЄТКОВА, «Урядовий кур’єр»