ПРОБЛЕМА 

Диференційовані тарифи   на електроенергію додали «головного болю» населенню
 

Нині вартість спожитої в оселях наших співвітчизників електроенергії прямо залежить від обсягів її використання. Зокрема для більшості абонентів електромереж діє межа 150 кВт/год на місяць, перевищення якої обертається 30-відсотковим здороженням понадлімітних витрат. Здавалось би, це має спонукати споживачів до ощадливості та підвищити вартість утримання житла лише для заможних громадян, як це доводили нам ще за часів попереднього уряду, коли вперше ініціювали запровадження підвищеного тарифу «для багатих».

У теорії — плюс, на ділі — мінус

Утім, недаремно безсмертний Гете стверджував, що, на відміну від сухої теорії, дерево життя завжди зелене. Отож насправді, як повідомили в енергетичній компанії «Житомиробленерго», після запровадження диференційованих тарифів обсяги споживання електроенергії на Житомирщині не скоротились, а зросли. Так, наприклад, якщо в 2010 році на частку населення щомісяця припадало 59,9 млн кВт/год, то торік — уже 64,2 млн.

Дивуватися цьому не доводиться, бо рідко в якій оселі нині немає холодильника, телевізора, пральної машини-автомата. Дедалі більше поліщуків не обходяться без комп’ютера, а в містах, де, на відміну від столиці, централізована подача гарячої води — задоволення як дороге, так і жорстко обмежене за часом, дедалі популярнішими стають побутові електробойлери.

Тож неважко підрахувати, що на Житомирщині середньостатистичний споживач використовує в середньому 110 кВт/год електроенергії на місяць. Отож, здавалось би, ліміт 150 кВт/год навіть більший за фактичну потребу і справді мав би стосуватися сімей, достаток яких вищий за середній рівень. Та насправді майже третина(!) загального обсягу електроенергії, використаної абонентами — фізичними особами, оплачується… за підвищеним тарифом.

Не інакше, як на Житомирщині або кожен третій — олігарх, або в останніх такі непомірні «апетити», що вони споживають третину всієї використаної мешканцями області електроенергії. Тому логічно припустити, що додаткові витрати лягають на плечі сімей із цілком середнім рівнем достатку. І що найпарадоксальніше, інколи навіть за умови споживання… менше 150 кВт/год електроенергії!

Річ у тому, що коли до запровадження диференційованих тарифів споживачі особливо не переймалися, скільки кіловат-годин вказано в отриманому абонентом рахунку, то нині ситуація зовсім інша. Так, наприклад, досить «розбити» використані впродовж двох місяців   300 кВт/год на нерівні частини 100 і 200 кВт/год, щоб буквально на порожньому місті стягнути зі споживача додаткові 4 грн 23 коп. Сума, на перший погляд, невелика, але не варто забувати, що в області понад півмільйона фізичних осіб — власників особових рахунків.

На Житомирщині майже третина загального обсягу електроенергії оплачується фізособами... за підвищеними тарифами. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Ситуація  спірна, проблема — загальнодержавна

Думки щодо поширеності цього малоприємного для споживачів явища істотно різняться. Так, у місцевих інтернет-виданнях періодично «вибухають» пристрасті щодо обгрунтованості виписаних енергетиками рахунків. Натомість в енергетичній компанії «Житомиробл енерго» запевняють, що хоча подібні прикрі випадки справді трапляються, вони не масові. Так, наприклад, у Житомирі, де майже 106 тис. абонентів — фізичних осіб, за перерахунками звертаються не більш як 240 споживачів.

Втім, не менш імовірно, що споживачам просто немає жодного сенсу витрачати свій час і принаймні 5 грн на поїздку до енергетиків, якщо йдеться саме про дрібну помилку в рахунку на рівні 4 грн з копійками. Крім того, невідповідність цифр на лічильнику й у квитанції, отриманій за вже минулий місяць, можна довести лише за справді значної розбіжності в оцінці обсягів використаної електроенергії.

Важко не погодитися, що абсолютно нереально зняти впродовж останнього дня місяця показники 586 тисяч лічильників, що обліковують споживання електроенергії в оселях жителів області. Це проблематично не лише у віддалених поліських хуторах, а навіть в обласному центрі, де нині частка сучасних електронних лічильників, показники яких теоретично мають зніматися в автоматичному режимі, становить лише 14%.

Отож через цілком об’єктивні причини стають неминучими ситуації, коли одного місяця споживач платить за 100 кВт/год, а наступного — за 200, хоч насправді використовує до 150 кВт/год електроенергії. Найобразливіше, що винуватих нібито немає, а платити за невідомо чию вину має… споживач. Утім, насправді йдеться не лише про конкретні кіловат-години, а значно серйознішу загальнодержавну проблему.

По-перше, збереження фактично пільгового тарифу за перші 150 кВт/год для всіх споживачів у підсумку лягає на наші з вами плечі як платників податків. Причому ми доплачуємо як за справді малоімущих, інтереси яких держава вже захистила системою надання житлово-комунальних субсидій, так і за цілком забезпечених громадян.

По-друге, намагання «вкластися» в ліміт спонукає багатьох наших співвітчизників штучно обмежувати свої потреби, хоч на всіх рівнях говорять, що Україна через надлишок електроенергії змушена її експортувати. Причому інколи навіть за явно невигідною ціною, бо, на відміну від вугілля чи газу, кіловат-годину «про запас» не відкладеш.

По-третє, перевиробництво електроенергії виникає лише у так званий «позапіковий» період, коли різко знижується її використання. У всьому світі гостроту цієї проблеми значною мірою знижують завдяки тарифам, диференційованим залежно від часу споживання електроенергії. Номінально в Україні теж діють так звані зонні тарифи, що мали б спонукати вмикати електробойлери, пральні машини та електрокотли автономного опалення лише вночі.

Однак чи не головною перепоною для широкого використання однофазних трьохзонних лічильників, що обліковують електроенергію за часом її споживання, є… відносно низька вартість кіловат-години для населення. У результаті на сьогодні в житловому секторі області налічується лише 3072 зонні електролічильники, тобто лише один із 190 споживачів реально економить власні кошти та водночас робить внесок у розв’язання загальнодержавної проблеми.

Мимоволі пригадується аналогічна ситуація із лічильниками газу, які теж були рідкісними в оселях, доки блакитне паливо коштувало копійки. Отож чи не занадто дорогий для українців і України нинішній пільговий тариф на електроенергію для населення?