ДОВКІЛЛЯ

Чи лише для майбутніх поколінь працюють лісівники?

Микола ПУГОВИЦЯ
для «Урядового кур’єра»

Модрина — єдине з хвойних дерев, яке восени скидає хвою. Поодиноких представників породи ми бачимо в парках, скверах, а оcь на Житомирщині є цілий модриновий ліс. Росте він на півночі Новоград-Волинського району, на території державного підприємства «Городницьке лісове господарство». Сюди, в глибинку Полісся, запрошуємо читачів напередодні професійного свята трудівників зелених нив — Дня працівників лісу.

Головний лісничий Леонтій Валенкевич: "Он яких модринових красенів родить поліська земля". Фото автора

Лиха без добра не буває

Директор Олевського лісгоспу Віктор Сорока, коли вперше побував у цьому лісі, не обминув жодного куточка. «Після побаченого мені, мабуть, рік життя добавиться», — сказав, вражений, місцевим лісівникам. Згодом приїхав ще раз — уже з колегами. Взяв і своїх дітей («…аби пройнялися тією красою»). Щире захоплення насадженням, аналогів якому більше немає в Україні (і в усій Європі навряд чи знайдеться!), висловлювали голландці, німці, поляки, вчені й лісоводи інших країн.

Дивуватися тут є чому, є перед чим скидати шапку. Уявіть собі дерево заввишки півсотні метрів (окремі екземпляри сягають і 56-57 м), діаметром стовбура до 1, а то й 1,5 м, та порівняйте із середньою висотою основних порід нашого лісу — 20—25 м. Вражає? Такі гіганти тут непоодинокі. Насадження модрини європейської, як свідчить історична довідка, були закладені рядами на двох ділянках 1830 р. (3,6 га) і 1870 р. (5,6 га). Гаї належали графам Потоцьким. Серед дерев досі зберігся незвичний пам’ятник — не пишний із дорогоцінного металу, а скромненький із простого каміння, до якого прикріплено пам’ятну дошку. Надпис від часу майже стерся, та все-таки можна прочитати, що встановив його 1910 р. на честь 100-річчя від дня народження князя Юзефа Чарторийського, засновника модринової культури ХVІІІ ст., його правнук Юзеф Потоцький. Стільки часу минуло, а оригінальна споруда збереглася. Як і живе творіння рук далеких предків — оці гаї.

— Модрина європейська добре акліматизувалася в умовах Полісся, — розповів головний лісничий Леонтій Валенкевич. — Вона забезпечувала найвищий серед усіх деревних порід краю приріст на одному гектарі. Якщо сосна, дуб у сторічному віці дають 250—300 куб. м деревини, то модрина — 800—1000 куб. м. Отже, це свідчить про надзвичайно високу продуктивність її насаджень. Дерево унікальне: з хорошою структурою, в землі не гниє, його використовували для будівництва фундаментів під усілякі  палаци. Навіть Венеція на його палях стоїть. Багато значить і моральний чинник для лісоводів, адже мають змогу працювати не лише для майбутніх поколінь: оскільки порода швидкоросла, то через 30 років уже бачать результати своєї праці й можуть збирати врожай.

З метою охорони та збереження цінного насадження Рада міністрів УРСР 1963 року оголосила його об’єктом природно-заповідного фонду України. Тепер урочище «Модрина» площею 36 га (увійшли й навколишні різнолистяні посадки) — пам’ятка природи загальнодержавного значення. У червні 1998-го тут сталася різка зміна — ураган повалив багато дерев. І — о диво: модрина, яка впродовж свого віку жодного разу не плодоносила, на третій рік після стихії дала прекрасний самосів. Як кажуть, лиха без добра не буває. На місці колишнього бурелому з’явилися модринки, якими почали затягуватися прогалини. Навесні лісівники левову частку сіянців викопали і поряд заклали новий гай модрини в суміші з дубом. Нині це вже прекрасне насадження.

А віковий гай продовжує дивувати. Чимало дерев після стихії залишилися похиленими — і як тільки витримує той вантаж коренева система? Але майже всі вони пустили бокові гілки, чого раніше не було. На молодих гілках з’явилися шишки.

— Очевидно, спрацював інстинкт самозбереження в природі, — роздумував уголос Леонтій Михайлович. — Ураган поклав на землю сотні стовбурів, тим самим він прорідив насадження, стало більше світла — ось і пішли пагони зі сплячих бруньок. Цей рукотворний модриновий ліс як зразок для нас, лісоводів, та й усіх людей. Погляньте, яка повнота місцями — дерево коло дерева росте, діаметр кожного — до метра, і всім вистачає землі, повітря, води… Сусіди в селі  уже б пересварилися, а тут — рай… Маємо 13 плюсових дерев, хоча кожне третє за якісними показниками можна зарахувати до плюсового, тобто еталонного. Сюди треба запрошувати науковців, студентів, практиків, аби бачили, як створювати багаті ліси за участі модрини, як підвищувати продуктивність насаджень.

Помічник лісничого Дзержинського лісництва Наталія Домославська: "Сіянці дуба в контейнерах можна саджати з весни до осені" Фото автора

Повторитися в нащадках

Прообраз таких високопродуктивних лісів ми побачили в Дзержинському лісництві, який очолює Валентин Шевчук.  На 12 га радує зір модринове насадження, ще на 30-ти — в поєднанні із сосною, дубом.

— Дуже перспективна порода, — поділилася секретами лісової «кухні» помічник лісничого Наталія Домославська. — У дворічному віці модрина витягується заввишки до 2,5 м, тоді як сосна — удвічі менше. Не потребує особливого догляду: першого року після садіння рослини кілька разів прополюють, наступного майстер раз пройдеться в міжряддях із кущорізом — і годі. А сосні, дубові треба кланятися до семи років: прополювати, освітлювати…

Під модрину відвели в лісництві одну з двох теплиць. Дещицю насіння заготовляють із плюсових дерев заповідних гаїв: вірять, що кращі генетичні якості батьків передадуться нащадкам. Свого насіння, щоправда, обмаль, тому ще й закуповують у Красилівському, Коломийському лісгоспах, які мають клонові (насіннєві) модринові плантації.

Приділяють увагу перспективній культурі і в інших лісництвах, але найбільше опікуються нею в Дзержинському, де найкращі умови. Основні ж породи господарства — сосна звичайна, дуб черешковий. Кожне з шести лісництв має розсадники, в яких щороку вирощують до 2,5 млн сіянців. Переконалися і в перевагах природного поновлення. Як розповів лісничий Червоновільського лісництва Іван Шаповал, за сезон на площі до 80 га ведуть рубки і лише половину її засаджують. Ні, інша не пустує: якщо є сприятливе середовище, то з’являється самосів, за яким проводять відповідний догляд. З одного боку, це ефективний шлях відновлення корінного деревостану, з іншого — значне скорочення витрат.

Аби посадковий матеріал був лише високоякісний, сміливо експериментують, впроваджують новинки агротехніки. Скажімо, почали вирощувати сіянці дуба із закритою кореневою системою, тож тепер можна проводити садивні роботи в будь-який час протягом вегетаційного періоду, а не лише в стислі весняні чи осінні строки. Жолуді висівають у так звані контейнери, і через 2-3 місяці рослинки витягуються заввишки до 20 см. Перенесені разом із поживним субстратом у грунт, вони добре приживаються, не пошкоджуються гризунами, стійкіші до природних умов, значно скорочується термін їхньої адаптації. Останніми роками захопилися ще й екзотами, надто в Кленівському лісництві, де біля керма досвідчений лісівник Олександр Матвійчук. У теплиці проводять зелене живцювання туй, самшитів, ялівців та інших екзотів, дорощують їх у шкільному відділенні й відпускають населенню, організаціям для озеленення.

Села та міста країни мають бути красивими — про це теж турбота працівників лісу.

ПРЯМА МОВА

                                   
Віктор МЕЛЬНИК, 
директор ДП «Городницьке
лісове господарство»:

— Серед головних завдань підприємства вбачаємо підвищення продуктивності та біологічної стійкості насаджень, поліпшення якісного складу, посилення різнобічних функцій лісу — водо- та кліматорегулюючих, грунтозахисних, рекреаційних… Стараємося вести невиснажливе господарство. Жодного року не трапляється такого, щоб залишили десь незасадженими вирубки. Лісовідновлення й лісорозведення щороку проводимо на площі в межах 400 га. Деревини заготовляємо понад 10 тис. куб. м за рік. Зрозуміло, що вивезення її потребує неабияких зусиль. Ми вирахували: значно дешевше, а також культурніше та престижніше будувати лісові дороги, ніж витрачатися на ремонт лісовозів. З 2007 р. активно займаємося цією справою, в чому нас підтримує держава. Лише торік проклали 8,8 км дороги, за перше півріччя цього року — 5,1 км та ще нарізали дорожнє полотно протяжністю 7,4 км. Таким чином «вбиваємо трьох зайців»: стають доступнішими для заготівельників деревини площі зі стиглими насадженнями; посилюємо протипожежну безпеку лісів; забезпечуємо використання в колишніх глухих місцях сучасної техніки. Таким чином, отримуючи прибутки від господарської діяльності, ми спрямовуємо їх у своє майбут