З початком вторгнення «рускава міра» і підступної гібридної війни на Донбасі ще залишалися примарні сподівання, що немає злого, щоб на добре не вийшло. Жевріла надія, що величезна частина місцевих людей, які ніколи не приховували проросійських настроїв, нарешті критично оцінить обіцянки і реальні дії сусідів і «старших братів». Тобто тих представників сусідньої країни, які роками свідомо фінансували і заохочували громадян України до антидержавної політики і діяльності.

Проте навіть минулі шість років проросійської окупації частини населених пунктів українського Донбасу, тисячі загиблих і поранених, мільйони переселенців, знищення і розграбування великої частки колись потужного промислового потенціалу регіону і перетворення донедавна розвинених міст і селищ на депресивні території, на жаль, не стали поштовхом до перезавантаження свідомості та політичних симпатій людей.

Та слід визнати: в умовах тотального панування на Донбасі російської токсичної пропаганди зробити це неймовірно важко. Чи й зовсім неможливо. Тому підсумки місцевих виборів у жовтні 2020 року були майже прогнозованими: як і раніше, виборці вперто проголосували за проросійські політичні партії й сили та кандидатів. До всіх п’яти районних рад на підконтрольній Україні території Донецької області найбільше увійшло представників від відомої політичної сили «Опозиційна платформа — за життя». З великим відривом від конкурентів ОПЗЖ перемогла у Краматорську, Покровську, Бахмуті та Волноваському районі. І тільки в Маріуполі найбільше голосів набрав «Блок Вадима Бойченка» (міський голова), а ОПЗЖ опинилася на другому місці.

Тобто очевидно, що тутешні люди нітрохи не розчарувалися наслідками діяльності колишньої відверто проросійської партії регіонів, на уламках якої тепер створено ОПЖЗ та Опозиційний блок і, вперто не бажають змін.

Однак ідеться далеко не про всіх жителів Донеччини. Адже на минулих виборах до складу районних та міських рад таки увійшла чимала кількість і проукраїнських громадських активістів. Вони, звичайно, поки що перебувають у меншості, зате мотивовані і прагнуть конкретними справами домогтися позитивних змін у житті місцевих громад та всієї прифронтової області.

Працювати для своєї громади

Закономірно, що у прифронтовому регіоні найактивніше взялася за наближення позитивних змін обласна громадська організація «Захисники Донеччини». А її назва відповідає дійсності, адже ГО об’єднала справжніх захисників Донбасу — учасників АТО/ООС та волонтерів з майже 20 населених пунктів краю. Люди, які зблизька побачили справжню ціну підступної геополітики РФ та «захисту російськомовного населення», тепер ініціювали створення громадського руху, який береться пильно контролювати дії нової-старої місцевої влади. Адже й до багатьох її представників ще із трагічного 2014-го досі залишаються запитання від компетентних органів.

Про свої наміри контролю влади «Захисники Донеччини» вже публічно повідомили депутатів та керівників міст і сіл. Представники організації невдовзі після виборів побували на сесіях міських рад, де виступали перед присутніми, нагадавши, що вони надалі повинні працювати насамперед в інтересах місцевих громад та України. І попередили, що відтепер контролюватимуть діяльність усіх народних обранців та керівників громад

«Побачивши, що в регіоні складається така ситуація, коли виграють проросійські сили, ми дійшли висновку: після виборів необхідно об’єднувати патріотичну спільноту. На зустрічі з депутатами та керівниками ми відверто їм сказали: «Ваше головне завдання — займатися важливими питаннями громад та поліпшенням життя людей. Жодних поклонів у бік Росії бути не може», — каже учасник АТО Сергій Кошуков.

Активісти й організатори громадського руху для цього побували у Дружківці, Костянтинівці та інших містах області. Відвідали першу сесію Слов’янської міської ради, де не обійшли увагою колишню керівницю міста Нелю Штепу. Вона знову балотувалася на посаду міського голови, проте не набравши достатньої кількості голосів, залишилася просто депутатом міськради. Вітаючи всіх новообраних депутатів, Сергій Кошуков уточнив, що це не стосується тільки двох осіб: колишньої голови Слов’янської міськради Нелі Штепи та проросійського кандидата на цю посаду Павла Придворова.

«12 квітня 2014 року в країні розпочалася війна. Саме з цього дня, коли це українське місто захопили громадяни Росії. А 13 квітня Неля Штепа разом з Гіркіним приїхала на блокпост, куди після цього прибула автівка, і розстріляли перших українських бійців спецпідрозділу «Альфа». Це якийсь сюрреалізм! Подивіться, хто тут у нас сидить у депутатах! Нелю Ігорівно, як ви можете сюди приходити? Ми за кожним із вас спостерігатимемо в усій Донецькій області. Ви маєте працювати для своєї громади, а не для того, щоб сподобатися проросійським політикам», — застеріг Сергій Кошуков із трибуни сесії міської ради.

До речі, нещодавно, за інформацією правоохоронців, Неля Штепа, яку обвинувачують у посяганні на територіальну цілісність України, що спричинило загибель людей, і створення терористичної групи чи організації, знову перебуває під домашнім арештом. Орджонікідзевський райсуд Харкова 20 січня ухвалив рішення про обрання запобіжного заходу для підозрюваної частково — у вигляді нічного домашнього арешту до 19 березня. Тобто вдома вона має обов’язково перебувати з 22-ї до 5-ї. Суд призначив слухання справи по суті на 28 січня.

Якщо хочеш змін, маєш діяти!

Зрозуміло, представники ГО «Захисники Донеччини» не тільки контролюють дії місцевої влади, а й самі беруть участь у розв’язанні проблем, яких не бракує в тутешніх громадах. Приміром, в одному з мікрорайонів Костянтинівки вони облаштували спортивний зал для всіх. В орендованому приміщенні активісти встановили тренажери, запросили тренерів і запропонували молоді та дітям безплатно тут займатися спортом. Важливо, що влада міста сприяла корисній ініціативі і вже повідомила про намір надати кошти для капітального ремонту приміщення спортзалу, аби він став ще сучаснішим і міг приймати більше охочих.

Поряд з учасниками війни, як завжди, активно працюють волонтери. Серед них одна з яскравих представниць цього руху засновниця благодійного фонду «Пліч-о-пліч» Ангеліна Шостак, яка стала депутатом Краматорської міської ради. Ангеліна Шостак у серпні 2018-го виготовила величезний український прапор площею 120 квадратних метрів і його, піднявши в небо, відправили у бік окупованих проросійськими бойовиками територій Донеччини.

«У попередні роки я бачила відчутні зміни у країні, своєму місті. Бачила курс, яким ішла Україна, і всіляко допомагала тим, чим можу, у волонтерстві. Та останнім часом мені стає лячно за країну і навіть за своє життя. Бо дедалі частіше чую, як лунають погрози тим, хто каже: «Я люблю Україну!» Я вирішила балотуватися у Краматорську, бо знаю проблеми свого міста. А моя громадянська позиція така: якщо хочеш змін у своєму місті та країні, маєш діяти», — каже вона.

А як саме діяти, Ангеліна Шостак показує власним прикладом. З початку поширення пандемії COVID-19 вона разом з однодумцями взялася допомагати місцевим медикам. Не словами, а конкретною справою: подбали про забезпечення гарячими обідами лікарів швидкої допомоги, які в нинішній ситуації потребують підтримки.

Ще однією ініціативою пані Ангеліни стали зусилля для надання коштів на ремонт книгосховища дитячої центральної бібліотеки ім. О. Пушкіна, що вже тривалий час перебуває у незадовільному стані. Точніше, понад 60 тисяч книжок більш як 5 років зберігають у вкрай вологому приміщенні, де зі стелі крапає вода. Проєкт ремонту зробили ще 2017 року, наприкінці 2020-го депутати міськради вже ухвалили рішення про надання майже 2 мільйонів гривень. Тож навесні ремонті роботи покладуть край псуванню фондів бібліотеки.

Важко переоцінити участь громадських активістів у житті Маріуполя. Не секрет, що у приморському місті-курорті дуже великі екологічні проблеми, оскільки на його території працюють два металургійні комбінати. Отож місцеві жителі долучилися до розроблення екологічної програми на 2021—2029 роки, яку винесуть на розгляд сесії міської ради. У цьому документі прописано всі наслідки роботи металургійних велетів і шкідливих викидів та терміни модернізації підприємств, із якими не зовсім згодні їхні власники.

За словами депутата міської ради екологічного активіста Максима Бородіна, у цій ситуації варто провести громадські слухання і публічні обговорення важливої для всіх проблеми.

«Не можуть самі депутати без думки людей, яких це стосується, ухвалювати рішення про перенесення термінів модернізації. Треба шукати компроміси адекватні, але перенести заводам строки модернізації на чергові два чи п’ять років ми не дамо. Якщо ж це станеться, протест дійде до такого рівня, що досі місцевій владі навіть і не снилося», — переконаний Максим Бородін.

Маріупольці розв’язують проблему, від якої потерпають не тільки вони. Ідеться про часто неконтрольоване і незаконне обрізання дерев, що шкодить зеленим насадженням і спотворює вигляд міст усієї країни. А оскільки досі не існує жодного документа, який би регламентував кронування дерев, місцеві активісти прагнуть припинити таку практику і працюють над проєктом відповідного рішення міської ради.

ПРЯМА МОВА

Ангеліна ШОСТАК
Депутат Краматорської міської ради:

— Одна з головних проблем міста — його безпечність. Тобто безпека пересування і життєдіяльності. Краматорськ нині — обласний центр, у нас удень рух, як у Донецьку, і це має бути комфортно і безпечно.

Наступне питання — стан довкілля, сортування сміття, викиди в повітря. У Краматорську працюють підприємства, які дуже забруднюють навколишнє середовище, тому має бути контроль за цим. Важливе розв’язання проблеми сміттєзвалища між Краматорськом і Дружківкою. Питання про будівництво сміттєпереробного заводу вже порушували, та його треба допрацювати.

Ще одне — медицина. По-перше, до нашого міста перебрався Донецький національний медичний університет і випускників — молодих лікарів необхідно забезпечити житлом і залучити до роботи. У нас є дитячі і для дорослих лікарні, необхідне обладнання, та нікому працювати. І є квартири, які можна надати молодим спеціалістам. По-друге, проблемою залишається ремонт лікарень, який проводять. Триває децентралізація, і має бути прозорий розподіл коштів, які є в місті.

Насамкінець.  Важливо, що окремі вже реалізовані плани громадських активістів, які позитивно вплинули на життя громад, відчувають всі жителі Донеччини. Не секрет, що деякі з них реагують на зміни скептично. Ще частина людей поки що тільки спостерігає. Та поряд з ними можна побачити значно більше охочих, які поза політикою готові взяти участь у роботі на користь своїх населених пунктів та всього регіону. І можливо, ця спільна справа і позитивні зрушення зможуть нарешті об’єднати місцевих людей, політичні симпатії яких розділені аж занадто чіткою лінією розмежування.