Французький режисер-документаліст Поль Морейра не обмежився затуманенням мізків скандальним фільмом «Україна: маски революції». Людина, яка мала б стояти на сторожі свободи слова, почала наступ на неї. Прикро, що його мішенню з чималої кількості критиків документальної стрічки виявилася українська журналістка Анна Чесановська-Жайяр.

Анна живе у Франції й пише французькою мовою. Нетривалий час вона навіть співпрацювала з Морейрою — переклала для його картини окремі інтерв’ю. Пізніше бажання розібратися в ситуації, вказати на маніпулювання в уже готовому фільмі обійшлося журналістці судовим позовом від режисера й ухвалою суду сплатити чималу суму.

Утім, про все по порядку. Майже півтора року тому популярний французький телеканал «Canal+» показав документальний фільм Поля Морейри «Україна: маски революції». Ця стрічка мала на меті розповісти французькому глядачеві про причини Революції гідності, її рушійні сили, події 2 травня 2014 року в Одесі, ситуацію в Криму. Однак ще до виходу стрічки на екран чимало ознайомлених з її змістом застерігали про тенденційність фільму, перекручення фактів, невідповідність інформації дійсності. Не залишилось осторонь і Посольство України у Франції, яке просило телеканал не транслювати пропагандистського фільму.

Морейра наголосив на американських слідах революції, а українських революціонерів зобразив фашистами й неонацистами. Чимало відеокадрів не відповідали тому, про що йшлося насправді. Кіно Морейри виявилося на руку Путіну і його прихильникам. 

Критика фільму тривала. Співвітчизники Морейри, французькі журналісти, що працюють в Україні чи часто її відвідують, підписали лист з обуренням щодо трансляції маніпулятивної, на їхню думку, картини. Критикували творіння Морейри і французькі дипломати й публічні діячі. А сатиричне видання «Charlie Hebdo» розмістило на офіційній сторінці у Facebook публікацію, назвавши Морейру «новим корисним ідіотом», що з’явився у Франції.

Із жодним критиком Поль Морейра не вважав за потрібне воювати, крім Анни Чесановської-Жайяр. Тому й постають запитання: чи випадково він зупинив свій вибір саме на українській журналістці, авторці рецензій на його тенденційне дітище? Чи не підштовхнула його до того рука Москви? У будь-якому разі, він зажадав від Анни грошей за начебто наклеп, і суд задовольнив його вимогу. Анна має сплатити понад 13 тисяч євро, левову частку яких передбачено на відшкодування моральних збитків Полю Морейрі. Покарання занадто суворе.

Цинізм ситуації ще й у тому, що судові слухання збіглися з річницею смерті Василя Сліпака (29 червня), співака Паризької національної опери, який воював добровольцем на Донбасі й загинув у бою від кулі снайпера. Звичайно, для Поля Морейри наш герой зовсім не герой. А оскільки Анна була знайома з Василем, то документаліст ще й використав їхнє спільне фото начебто як доказ того, що журналістка — зацікавлена особа і ледь не член «Правого сектору».

Захист відповідачки подав апеляцію. Після суду Анну підтримало чимало колег, рідних, знайомих, за що вона їм дуже вдячна. Підтримка не тільки моральна. Є обіцянки звернутися до міжнародних організацій. Бо ж ідеться не лише про незгоду з рішенням суду, а й про наступ на свободу слова і неможливість журналістові виконувати професійні обов’язки. 

Анна Чесановська-Жайяр повідомила «УК», що під час роботи над фільмом спілкувалася з Полем Морейрою (вона переклала інтерв’ю з Ігорем Мосійчуком і Андрієм Білецьким на студійному комп’ютері, і нині навіть не має тих перекладів): «Він казав, що фільм буде про крайніх правих в Україні. Я знала, що тут роблять справи професійно і серйозно, тому сказала: «Дуже класно, що ви працюєте над цією темою». Морейра підтверджував, ставив багато запитань. Казав, що раніше в Україні не бував і цією темою не цікавився. Він знав мої погляди».

Але кінцевий інтелектуальний продукт пана Морейри виявився водою, що лилася на млин кремлівської пропаганди. Автор застосував маніпуляції й хоч він не перекрутив перекладених інтерв’ю, скорочував їхній текст, виривав висловлювання з контексту. «Я уважно писала, щоб усе відповідало фактам, щоб не можна було ні за що зачепитися, — розповіла Анна Чесановська-Жайяр про свої публікації. — Слово «маніпуляція» у Франції дуже розмите. Суддя вирішила, що це не маніпуляція. Звичайно, кожен журналіст має право на власну думку, але ж не в тому разі, коли він підбирає фрази під свій задум, який не відповідає дійсності. Хотілося б, щоб журналісти, правники з питань медіа зробили аналіз. Шукаємо таких».

За словами Анни, її адвокат не хоче політизувати справу і має рацію. Держава не може втручатися у правосуддя. Треба працювати в правовому полі й пам’ятати: кожна людина має право на свободу слова. Поки що програно суд першої інстанції, дата розгляду апеляції ще не відома. Усе може тягтися тривалий час, ймовірно, доведеться звертатися і до Євросуду. На переконання Анни, нинішній розголос дискредитує режисера Морейру, до того ж, французькі журналісти не стали на його бік: «Ми програли битву, але не програли війни. Настрій бойовий, пригніченості немає. Але я була здивована тим, що сталося, адже Франція — країна свободи слова». 

Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»