Дипломатичні зусилля для врегулювання деескалації на кордоні України, спричиненої діями Росії, яка стягнула до кордону безпрецедентну кількість військової техніки й солдатів, цього тижня вийшли на новий рівень. У понеділок так званий парад візитів розпочав подвійний візит до Москви і Києва президента Франції Еммануеля Макрона.

Напередодні французька преса писала, що після відходу з великої політики німецької канцлерки Ангели Меркель, чий беззаперечний авторитет і колосальний досвід зробили її неофіційним посередником між ЄС і Кремлем, Макрон вирішив перебрати цю роль на себе. Не в останнє на це його надихнули президентські вибори, які мають відбутися у Франції за два місяці.

Та, якщо Меркель і Путін були пов’язані між собою спільним минулим, проведеним у Східній Німеччині – батьківщині для Меркель і місцем відрядження для агента КДБ Путіна – і навіть часто спілкувалися без перекладача, то Макрон цих переваг не має. І, як сказала одна моя колега, після перемовин у Москві Еммануель Макрон, певно, не раз пошкодував, що сів за стіл грати у карти з дияволом. Та й дивитися на Макрона після тих перемовин було щонайменше боляче.

Компроміси Заходу і уявні фобії Путіна

Путін приймав свого французького гостя у Кремлі за білим п’ятиметровим овальним столом, який вже встиг стати мемним. Російський президент відверто насолоджувався роллю політика, до якого після восьмирічної перерви почали вчащати всесильні світу цього. Безпекові ультиматуми Москви та погрози почати війну з Україною вже точно принесли путінському режиму принаймні один результат – Росія вийшла з міжнародної ізоляції, у якій перебувала після окупації Криму, і повернулася у велику геополітичну гру.

На початку переговорів, перші кадри яких потрапили у ЗМІ, Путін говорив про те, що відносини Росії і Франції ніколи не переривалися, мовляв, і товарообіг зростає, і в нормандському форматі ми спілкуємося. У відповідь Еммануель Макрон наголосив: врегулювання нинішньої безпекової ситуації неможливе без урахування позиції України, ЄС та США. «Гадаю, наша розмова може почати шлях до ескалації», – мрійливо сказав Еммануель Макрон і наголосив, що сторони мають шукати «спільну відповідь, яка дасть змогу уникнути війни».

Переговори двох президентів тривали майже шість годин. Пізніше під час пресконференції Путін з іронічною посмішкою зауважив, що весь цей час «пан Макрон мучив мене своїми запитаннями». Вступне слово російського президента на пресконференції було коротким і читав він його з папірця. Еммануель Макрон говорив значно довше і натхненніше – багата на синоніми та пишні звороти французька мова до цього спонукає. Макрон згадав про важку історію Європи, яка у минулому столітті пережила дві криваві війни, про потребу всім жити у мирі, про необхідність дати всім гарантії безпеки – і Росії з «травмами минулого», і незалежним державам, таким, як Україна, Молдова, Грузія і Білорусь. Він висловив переконання, що Захід і Москва знайдуть спільну мову, адже, мовляв, у безпекових вимогах Росії є пункти, у яких зацікавлені обидві сторони.

«Я певен, що ми досягнемо результатів, навіть якщо це буде непросто», – сказав він. А для цього потрібне «суворе і чітке» виконання плану з врегулювання ситуації на Донбасі, що також передбачає кроки і з боку Києва, зазначив Макрон. При цьому він застеріг, що найближчі дні стануть вирішальними й потребуватимуть інтенсивних переговорів.

Однак у процесі відповіді на запитання журналістів, усмішка Макрона з’являлася дедалі рідше, а відповіді ставали коротшими і менш барвистими. Хоча у відповідях Путіна, як і у його манері спілкування, нічого нового не було. Він підкріплював свої аргументами приказками радянського підлітка з неблагополучної родини і на пряме запитання французького журналіста, чи збирається Росія напасти на Україну, прямої відповіді не дав. Натомість знову повторив брехливий наратив, що це Кремль боїться, мовляв, Україна, вступивши до НАТО, захоче силою відвоювати «російський Крим». А також те, що РФ почала стягувати війська до кордону України, бо це Україна першою почала ескалацію. З кривою усмішкою господар Кремля відзначив, що «пана Макрона чекають нелегкі переговори у Києві» і зауважив, що пункти безпекових вимог, які готовий виконати Захід, – другорядні для Росії.

Олаф Шольц у Вашингтоні

Тим часом у за океаном позиції з американськими партнерами узгоджував глава іншої впливової європейської держави – канцлер ФРН Олаф Шольц. Він уперше полетів до США на посаді Федерального канцлера Німеччини і підтвердив готовність до тісної співпраці з питання врегулювання ситуації довкола України. «Німеччина – найближчий союзник США», – заявив у відповідь Джо Байден, додавши, що обидві  країни спільно працюють над подальшим стримуванням російської агресії в Європі. Шольц також зазначив, що співпраця Німеччини та США «необхідна для здійснення потрібних заходів, щоб завадити російській агресії проти України». Спілкуючись із журналістами, Шольц сказав, що Захід має намір діяти швидко й рішуче, в разі вторгнення Росії в Україну. «Якщо на Україну буде військовий напад, ціна за це буде дуже високою», – попередив він.

Утім, якщо у своїх заявах у Вашингтоні Олаф Шольц жодного разу не згадав про ймовірність припинення проєкту «Північний потік-2» як відповідь на російську агресію, то Джо Байден категорично наголосив: «Якщо Росія вторгнеться, що означатиме перетин кордону України танками й військами, «Північного потоку-2» більше не існуватиме».

Сьогодні увечері ця складна дипломатична багатоходова продовжиться у Берліні, де Олаф Шольц зустрівся з Еммануелем Макроном і президентом Польщі Анджеєм Дудою, який прибув до німецької столиці з Брюсселя, щоб обговорити результати своїх переговорів і зустрічей.