Одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної більшовицької влади у 1920-х роках описав у знаменитому романі «Холодний Яр» Юрій Горліс-Горський.  120-річчя від дня його народження відзначали на початку цього року. Чимало сторінок його книжки присвячено мальовничій Головківці Чигиринського району.

З перших хвилин перебування в Холодному Яру він відчув незвичайний войовничий патріотизм місцевих селян, і його серце переповнилося «щемливою радістю». Вразила Юрія й висока організованість озброєних селян і їхнє дбайливе ставлення до вояка. Холодний Яр заполонив Юрія. Усе подальше життя він марив ним, мріяв повернутися. Підпільна робота, радянські тюрми — все це довелося йому пережити. Нарешті у червні 1942-го Юрій Горліс-Горський повернувся до оспіваного ним Холодного Яру. Радість повернення на повстанські стежки молодості перемежалася з розпачем від вигляду руїни, до якої довела Холодноярщину радянська влада. Воєнні та повоєнні дороги покликали українського патріота на Захід, де він проводив політичну діяльність. Загинув за досі не з’ясованих обставин 27 вересня 1946 року. Але після смерті він жив у своїх книжках: усі їх перевидала українська діаспора.

Фото з сайту hromadske.ck.ua

Онучка письменника Ляля Лісовська народилася в Америці й виросла в Лондоні. Її дідусь із бабусею під час Другої світової війни були змушені виїхати через переслідування сталінського режиму. Вона росла як звичайна англійська дівчинка. Сім’я мало знала про Україну, а про знаменитого дідуся дівчина дізналася, коли вперше поїхала до бабусі в Америку.

Коли ж уперше побувала в Україні, то зрозуміла, що тут вона вдома. Навіть не знаючи мови людей, вона розуміла їх! Їжа була до смаку. І захотіла приїхати до Головківки, бо дідусь у книжці її часто згадував.

Залишивши Англію, переїхала на Черкащину, придбала тут кілька будинків, де разом з активом села створює мистецький центр для молоді, організовує виставки, майстер-класи і тематичні табори для школярів. У селі виявилося чимало людей, зацікавлених у різних громадських і культурних проектах. Ляля Горська, як вона себе називає, почувається потрібною серед щирих людей, куди покликало її чутливе українське серце.