Я служу в НГУ за контрактом. Улітку хотів відправити дружину та дітей у санаторій. Мені сказали, що потрібно надати медичні довідки про стан їхнього здоров’я, тобто які у них є захворювання. Тоді й буде вирішено, у який санаторій нас направити. До того ж це не безкоштовно, потрібно було заплатити. Один день оздоровлення коштував від 300 до 500 грн, тому я відмовився. Зрештою дружину й дітей не оздоровив і не отримав відповідної компенсації. Так відбувається щороку. Що мені потрібно зробити, куди звернутись, щоб відправити дружину та дітей на відпочинок у санаторій або отримати за це відповідну компенсацію?
Олександр Ілючок
Відповідно до ч. 1 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року за №2011-XII (зі змінами й доповненнями) (далі — Закон), військовослужбовці користуються всіма правами й свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв’язку з особливостями військової служби, яка полягає у захисті Вітчизни, військовослужбовцям належать визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 3 статті 11 Закону зазначено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їхніх сімей мають право один раз у рік на санаторно-курортне лікування й відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пільги, передбачені першим реченням абзацу першого цього пункту, надають військовослужбовцям та членам їхніх сімей за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує трьох прожиткових мінімумів.
Військовослужбовцям, яких, відповідно до висновку військово-лікарської комісії, направляють до санаторно-курортного закладу після стаціонарного лікування в госпіталі, путівки надають безоплатно.
Відповідно до пункту 1 Порядку оплати санаторно-курортного лікування та відпочинку в Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2005 року за №803 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10 жовтня 2005 року за №1175/11455 (зі змінами й доповненнями) (далі — Порядок), на санаторно-курортне лікування на підставі медичних показань і відсутності протипоказань направляють військовослужбовців Національної гвардії України та членів їхніх сімей.
Вартість санаторно-курортної путівки в кожен медичний реабілітаційний центр (далі — МРЦ) та лікарню відновного лікування (далі — ЛВЛ) МВС України розраховує безпосередньо керівник кожного конкретного лікувального закладу на весняно-літній та осінньо-зимовий періоди відповідно до фактичних витрат на їх утримання та подається на погодження в департамент медичного забезпечення та реабілітації (далі — ДМЗР) МВС України та департамент фінансових ресурсів та економіки МВС України і затверджується Міністерством внутрішніх справ України.
Вартість санаторно-курортної путівки може змінюватися впродовж року в разі змін цін на товари, комунальні послуги та енергоносії.
Оплата санаторно-курортних путівок у МРЦ та ЛВЛ МВС України здійснюється МВС України через фінансові підрозділи МРЦ та ЛВЛ відповідно до затвердженої МВС вартості. Зазначені кошти зараховують до спеціальних реєстраційних рахунків МВС України, які відкриті в органах Державного казначейства України (п.п. 2, 3 Порядку).
Кількість санаторно-курортних путівок, зокрема для військовослужбовців Національної гвардії України та членів їхніх сімей, визначається планом розподілу санаторно-курортних путівок у МРЦ та ЛВЛ МВС України щоквартально в межах видатків загального фонду державного бюджету, передбачених на зазначені цілі на відповідний рік (п. 8 Порядку).
Відповідно до Інструкції про організацію медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування в Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 04.11.2003 за №1296 (у редакції наказу МВС України від 11.12.2014 за №1340), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 13.05.2004 за №601/9200 (зі змінами та доповненнями) (далі — Інструкція), встановлено порядок направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування зокрема військовослужбовців Національної гвардії України та членів їхніх сімей.
Підставою для розгляду МВК питання про направлення на медичну реабілітацію або санаторно-курортне лікування є рішення ВЛК чи висновок ЛКК про необхідність проведення медичної реабілітації або довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою №070/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (далі — довідка за формою №070/о).
Результатом розгляду МВК медичної документації є видача хворому та/або членам його сім’ї рішення про направлення на медичну реабілітацію або санаторно-курортне лікування.
Медичні показання для направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування встановлюють на підставі об’єктивного стану хворого, аналізу даних диспансерного нагляду, результатів попереднього лікування, даних лабораторних, інструментальних, рентгенологічних та функціональних обстежень та визначають: 1) ВЛК або ЛКК — для направлення на медичну реабілітацію після попереднього стаціонарного та/або амбулаторного лікування з наданням відповідного рішення ВЛК чи висновку ЛКК; 2) лікар поліклініки за місцем медичного обслуговування — для направлення на санаторно-курортне лікування з наданням довідки за формою №070/о. Лікарі, які направляють хворого та/або членів його сім’ї на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування, організовують усі медичні (діагностичні) обстеження залежно від характеру і стадії захворювання, а також за наявності певних показань забезпечують консультацію хворого у відповідних спеціалістів.
За необхідності для уточнення діагнозу проводять додаткові лабораторні та інші обстеження шкіри, крові, ротової порожнини тощо, які мають завершитися висновками відповідних спеціалістів.
Під час вирішення питання щодо вибору профілю лікувально-профілактичного чи санаторно-курортного закладу МВС чи Національної гвардії України враховують основні лікувальні фактори курорту, його можливості, контрастність клімато-географічних умов і особливості бальнеологічного, грязьового та інших видів лікування, характер основного захворювання, наявність супутніх захворювань у хворого, умови поїздки, відстань, кількість дорожніх пересадок.
Під час видачі хворому та/або членам його сім’ї рішення про направлення на медичну реабілітацію або санаторно-курортне лікування враховують і визначені спеціальним переліком протипоказання.
Національна гвардія України приділяє велику увагу реабілітації (медичній і психічній) військовослужбовців та членів їхніх сімей. Вони заслуговують на відповідне лікування і профілактику здоров’я. Тому для Національної гвардії України нині функціонують два лікувально-профілактичні заклади, а саме: Медичний реабілітаційний центр «Тополя» (Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока) та медичний центр «Нові Санжари» (Полтавська область, смт Нові Санжари). Ціна путівки прийнятна для більшості відпочивальників, спектр медичних послуг доволі широкий, як і харчування та проживання. До того ж військовослужбовці мають суттєві пільги на путівки для себе та членів їхніх сімей.
Отже, якщо військовослужбовець та/або члени його сім’ї бажають пройти санаторно-курортне лікування в лікувально-профілактичних закладах Національної гвардії України, необхідно отримати у лікаря поліклініки за місцем медичного обслуговування довідку(и) за формою №070/о з подальшим відповідним вибором профілю лікувально-профілактичного або санаторно-курортного закладу.
Проте, відповідно до чинного законодавства, компенсацію для військовослужбовців та членів їхніх сімей за невикористане лікування в санаторно-курортних закладах не передбачено.
.jpg)
Я інвалід армії, пільга 50%, майор. Хочу дізнатись, на підставі якого нормотворчого документа (назва, ст., п.) мою дружину як члена сім’ї звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом, обмежують у праві отримувати додаткову послугу з електроенергії 30 кВт•год. на місяць? Взимку я отримую субсидію, а моя дружина як член сім’ї отримує додатково 30 кВт•год. на місяць електроенергії. Натомість улітку, коли я повертаюсь на пільгу, члену моєї сім’ї відмовляють у такій послузі. Зауважу, що пенсію моя дружина отримує трохи більшу від мінімальної. Моя ж в 1,5 раза більше.
Мартинюк П. Д., м. Хмельницький
Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, та членам їхніх сімей, які перебувають на їхньому утриманні, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в житлових будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування».
Завважимо: додаткова пільга, тобто 30 кВт•год. на місяць, надається тільки члену сім’ї пільговика за умови, якщо він перебуває на його утриманні.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99, членом сім’ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця, відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є особа, яка перебуває на повному утриманні військовослужбовця, або член сім’ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця, або одержує від нього допомогу, яка для неї становить постійне й головне джерело засобів до існування.
Отже, до категорії осіб, які перебувають на повному утриманні військовослужбовця або одержують від нього допомогу, яка є для них постійним і основним джерелом засобів до існування, належать особи, що не мають власних доходів або ті, хто отримує пенсію, що не перевищує офіційно прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (прожитковий мінімум для непрацездатних осіб нині становить 1654,00 гривні).
Тож якщо Ваша дружина отримує пенсію, більшу, ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, вона не перебуває на Вашому утриманні, відтак не має права на пільги.
Щодо другої частини запитання зазначу: субсидію призначають на всіх членів домогосподарства (і на Вашу дружину як члена сім’ї також) за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами, які надають відповідно до законодавства, і обсягу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування».
Натомість пільгу призначають таким особам: військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, та членам їхніх сімей, які виключно перебувають на утриманні військовослужбовця (які не мають власних доходів та отримують пенсію, що не перевищує офіційно прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб).
Запитання можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua
Ми в Google+