Що єднає українське суспільство? Соціологічне опитування з такою назвою вже третій рік поспіль проводить Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) і Київський міжнародний інститут соціології. Дослідження проводили у 110 населених пунктах усіх областей, крім Криму і тимчасово не підконтрольних територій Донецької та Луганської областей. Учасники опитування могли обирати не одну, а кілька із запропонованих в анкеті відповідей. 

Ідеєю, довкола якої об’єдналося українське суспільства, стало врегулювання конфлікту на Донбасі. Цього прагнуть 60,6% громадян, 53,5% вимагають від влади активнішої боротьби з корупцією, 36% хочуть бачити реальне дотримання державою прав людини.

Диктант національної єдності доводить, що люди дедалі частіше гуртуються навколо державницької ідеї. Фото з сайту radiosvoboda.org

Під час презентації підсумків дослідження керівник Програми підтримки демократичних процесів УНЦПД Юлія Тищенко зауважила: попри те що більшість респондентів у різних регіонах назвали припинення війни на Донбасі головним пріоритетом держави, загального розуміння того, як цього досягти, серед опитуваних не спостерігалося. Юлія Тищенко звернула увагу, що питання повернення Криму назвали об’єднувальним чинником лише жителі півдня.

У зовнішній політиці понад 30% українців об’єдналися довкола курсу інтеграції з ЄС, ще 30% — за поглиблення двосторонніх відносин з європейськими країнами. Лише 6,8% респондентів вважають розвиток відносин з Росією пріоритетним геополітичним курсом. Таких настроїв найбільше на сході й півдні.

Найбільшим досягненням країни опитувані назвали підписання Угоди про асоціацію з ЄС (понад 40%). «Проте серед українців немає бачення наступної мети євроінтеграції, — зауважують у УНЦПД. — До державних досягнень понад 20% респондентів зарахували розвиток громадянського суспільства й волонтерського руху. 34,9% опитуваних переконані, що змін і досягнень Україна не має. Таких думок більше на сході й півдні.

У сфері мовної політики серед респондентів, незалежно від регіону проживання, не спостерігається різкого неприйняття інтегративної ролі української мови. Соціологи відзначають тенденцію зміни мовних практик серед російськомовних громадян і вказують, що опитувані у фокус-групах люди розповідали на власному прикладі, що почали частіше використовувати українську мову в сімейному та громадському спілкуванні. За збалансовану мовну політику як один із чинників консолідації висловилися лише 13% опитуваних. Експерти вказують, що в жодному регіоні не спостерігалося тенденцій на засудження політики декомунізації, але у фокус-групах опитувані вказували на те, що подеколи декомунізацію ведуть «комуністичними методами».

За словами експертів, останніми роками незмінне те, що хоч громадяни й виявляють проєвропейські симпатії, 51% опитуваних вважають, що у поступі Україна має спиратися на власні сили та утверджувати незалежність, а не сподіватися на підтримку ззовні. На думку Юлії Тищенко, це свідчить про певний скепсис українців в оцінці міжнародних партнерів України і про «зниження рівня інфантильності наших співгромадян, сподівань на те, що хтось повинен прийти і нам допомогти». Експерт зробила висновок, що нинішній процес формування спільної громадської ідентичності відбувається на тлі війни, що й відіграє мобілізаційну роль для суспільства та слугує яскравим маркером у ставленні до ситуації.