У суспільстві знову заговорили про потребу створення єдиного державного органу, який би координував усю роботу із соціального захисту ветеранів війни, військової служби, учасників антитерористичної операції. Уперше цю проблему порушили на другий рік з початку війни на сході України. Зокрема, за «круглим столом», який тоді провели за ініціативою групи народних депутатів України і Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

На тому заході всі, хто брав слово для виступу, наголошували: багато вже зроблено для вирішення гострих питань українських бійців. Але й немало ще лишилося нерозв’язаних проблем. Обговорюючи шляхи їхнього розв’язання, висловилися за потребу створення такого державного органу України, який мав би вирішувати всі питання соціального захисту ветеранів війни, військової служби, їхніх сімей та інших пільгових категорій наших громадян в інший спосіб. А саме: у них має бути один керівник, один розподільник коштів, один господар всієї системи з надання соціальних, медичних, реабілітаційних послуг. Саме ці та інші повноваження могло б взяти на себе нове відомство. На кшталт американського міністерства у справах ветеранів.

Нова на той час Держслужба у справах ветеранів війни та учасників АТО не мала змоги в повному обсязі виконувати покладені на неї завдання. Бо якщо до немалої кількості учасників АТО додати ще пільговиків, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то це вже буде інша статистика. При цьому варто врахувати доволі обмежений штат державної ветеранської служби, нечисленні її структури в регіонах.

Щодо санаторно-курортного забезпечення учасників бойових дій, інвалідів війни, військової служби, членів їхній сімей. Держава надає на такі цілі відповідні кошти. На них закуповують путівки на санаторно-курортне лікування цих категорій пільговиків. Але у 2015 році ними скористалися лише приблизно 300 захисників України. Чому так мало? Ось як одну з причин пояснила учасниця того заходу народний депутат України Наталя Веселова: «Я свого часу працювала в органах соціального забезпечення й добре знаю проблеми цих працівників. У них на той час була низька зарплата. А навантаження на соціальних працівників дуже велике. Усе це призводить до того, що в них не доходять руки до проведення інформаційної роботи щодо забезпечення бійців санаторними путівками».

З часу проведення того круглого столу минуло понад два роки. Нині стара проблема щодо створення ветеранського міністерства набуває нового звучання й актуальності. Це пов’язано зі значним збільшенням кількості учасників антитерористичної операції, новими вимогами до їхньої реабілітації. Нинішнього року відбулося кілька заходів на тему створення ветеранського міністерства. Так, у травні 2017 року провели «круглий стіл», який організував Комітет ВР у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю. На ньому обговорили шляхи вдосконалення соціального захисту цих пільговиків. За статистикою, станом на 1 січня 2017 року до Єдиного реєстру тих, хто потребує соціальної реабілітації, було внесено понад 387 тисяч учасників бойових дій, 588 тисяч учасників війни, 116 тисяч інвалідів війни. На цей час ними опікується майже 20 міністерств і відомств. Серед них Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Остання, кажуть депутати, не має повноважень з координації дій цих структур у забезпеченні соціального захисту. Тому спостерігаються прояви хаотичності в діяльності цих установ і відомств, безвідповідального ставлення окремих їхніх посадовців до розв’язання проблем захисників України. Відбувається розпорошення сил і зусиль з боку служб і установ.

Так, постановою уряду від 12 липня 2017 року № 497 затверджено порядок використання коштів, передбачених у держбюджеті для здійснення заходів із психологічної реабілітації учасників АТО. У ній записано, що головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики. А розподільником їх нижчого рівня має бути Служба у справах ветеранів як відповідальний виконавець бюджетної програми. Потім кошти спрямовують регіональним органам із питань соціального захисту населення. У раніше ухваленій урядовій постанові про затвердження порядку організації соціальної й професійної адаптації учасників АТО теж проглядається така розпорошеність щодо виконавців цієї роботи. Відповідно до неї, соціальну адаптацію учасників АТО здійснюють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. А професійну орієнтацію цих захисників покладено на міські, районні центри зайнятості.

Ось чому знову й знову в суспільстві порушують питання збирання під одним дахом усіх працівників, які опікуються цими пільговиками. Тобто під егідою ветеранського міністерства. Про це йшлося й на нещодавніх слуханнях у профільному парламентському комітеті. На ньому обговорили стан реалізації законів із питань соціального захисту цих людей. Учасники заходу наголошували на потребі запровадження стандартів НАТО в соціальну політику шляхом створення ветеранського міністерства. Такі органи державної влади добре себе зарекомендували в США, Канаді, Австрії, Хорватії. Тож взяти приклад з доброї справи не завадить і нам.

Володимир ТКАЧЕНКО,
ветеран військової служби,
для «Урядового кур’єра»