Того фатального дня він, звісно, був із камерою — знімав регату. Стоячи на яхті, не утримався, впавши у воду. Очевидці розказують, що в перші секунди підняв руки з камерою догори, щоб урятувати апарат. Не врятував ні себе, ні дорогоцінної для нього камери. Остання регата в цьому сезоні стала останньою для Юри.
Не хочеться вірити в таку безглузду смерть людини, яку добре знала. Не можу повірити, що Юрка не змогли врятувати. Досвідчені яхтсмени — і не змогли нічого зробити для порятунку товариша? Втім, спеціалісти підтверджують: насправді не змогли. Яхта вийшла у страшну негоду, лив дощ, піднявся сильний вітер. У місці, де сталася трагедія, глибина річки сягала восьми метрів, тут фарватер. Але можна було цього не допустити, дотримуючись елементарних правил безпеки. Слід було вдягти рятувальний жилет. Не подумали, не передбачили, не подбали.
А ще, переконана, відіграв свою роль і психологічний чинник. Мовляв, що нам цей дощ, і не в таких халепах бували, й не таке проходили. На кшталт: «знаємо, плавали». Така бравада, легковажність, самовпевненість притаманні чоловікам, що грають у дорослі чоловічі ігри, в погоні за адреналіном забуваючи про безпеку та відповідальність. Не дбаючи ні про власне життя, ні про життя друзів, ні про родини тих, кого не стало. Просто заграють із життям, випробовують свої сили, безглуздо ризикують.
На жаль, таких випадків всюди побільшало. Адже побільшало екстремальних розваг, на які є попит. Скільки людей розбиваються, стрибаючи з тарзанок чи на гірськолижних курортах! Скільки сімей залишаються без рідних...
Люди, бережіть себе і близьких! Жодний екстрим не вартий життя.