МІФИ

Магнітну мегабурю 2013-2014 років, яку пророкують західні вчені, вітчизняні - відкидають

Згідно з повідомленнями астрономів, Сонце - центр нашої планетарної системи - останнім часом набирає активності. Такий період настає приблизно кожні 11 років і певним чином впливає на природні, техногенні та соціальні процеси на Землі. У деяких друкованих ЗМІ, а також в Інтернет-середовищі вже кілька років триває жвава дискусія про те, чого нам очікувати від 24-го сонячного циклу. Більшість матеріалів та коментарів зводяться до того, що у 2013-2014 роках станеться надпотужний викид сонячної плазми, який паралізує планету. Наша газета спробувала розібратися в цьому прогнозі.

Де собака заритий

Якщо подивитися на Сонце через спеціальний пристрій, то на поверхні можна побачити темні плями. Це аномальні зони з підвищеним магнітним полем та меншою температурою за поверхневу. При цьому темні плями можуть мати різні розміри і магнітну полярність (земний приклад - Північний і Південний магнітні полюси). Якщо ж різнополярні плями виникають поряд, то між ними може статися магнітне замикання, внаслідок чого відбувається викид енергії (земний аналог електричного замикання: +/- = іскра). У місці зіткнення стрімко підвищується температура, яка може становити кілька десятків тисяч градусів.

Як пояснюють фахівці, внаслідок цього сонячна матерія, або плазма, викидається за межі поверхні зірки. Потужність спалахів різна, і вони можуть тривати від 10-15 секунд до кількох десятків хвилин. Здебільшого плазма під впливом гравітації повертається на поверхню, однак за певних швидкостей вона може вирватися у космос. Залежно від розташування Сонця стосовно Землі такий викид може досягти і нашої планети. І хоча Земля має власне магнітне поле, яке захищає нас від сонячних буревіїв, на Північному та Південному полюсах таки є "шпарини". Через них частина намагніченої плазми проникає до земної атмосфери і, так би мовити, збуджує її. Візуальним свідченням цього є полярні сяйва. Це, звичайно, красиво, але є й негативні наслідки.

Проблема географічного розташування

Якраз у пік активності на Сонці виникає багато темних плям. Саме їх побоюються на Землі, а дехто навіть будує катастрофічні прогнози. Чи є на це підстави? Певною мірою так, адже зіткнення частинок сонячної плазми з силовими лініями магнітного поля та атмосфери Землі викликає магнітні бурі. Вони можуть призвести навіть до перебоїв у радіо та мобільному зв'язку, вивести з ладу не тільки електроприлади, а й цілі електростанції.

Один з найвідоміших прецедентів стався після потужного сонячного спалаху у березні 1989-го. Тоді канадський штат Квебек залишився без світла майже на дев'ять годин. Магнітна буря спричинила значний стрибок напруги, внаслідок чого на лініях електропередач відключилися захисні реле. Після цього деякі вчені висловили думку, що якби викид на Сонці був утричі потужнішим, то без світла могла залишитися вся планета. Схожа подія трапилася в Канаді й у жовтні 2003 року. Тоді довелося "попотіти" авіадиспетчерам: унаслідок порушення радіозв'язку та виходу з ладу навігаційних систем для літаків прокладалися альтернативні маршрути в зони, де вплив бурі був найменшим.

Так, ці випадки спричинили збитки для канадської економіки, налякали мільйони жителів Країни Кленового Листа. Однак чи можна лякати цим усю планету? Тут не треба бути науковцем, аби дати відповідь. Подивіться на мапу світу, знайдіть Канаду і побачите, що країна (тим паче Квебек) міститься не так уже і далеко від Північного полюсу. Саме в приполярних областях найбільш відчутно вплив магнітних буревіїв. Отже, чим далі від полюсу, тим спокійніше.

Залишитися без "Кармеліти"

А найбільша загроза очікує на космічну техніку. Відомі випадки виходу з ладу устаткування на супутниках та фактична загибель цілих космічних апаратів. А це - величезні збитки. Не слід забувати й про космонавтів: при сонячних спалахах вони можуть отримати смертельну дозу опромінення. Аби убезпечити персонал, сучасні космічні кораблі оснащені спеціальними захищеними кімнатами, де люди можуть перечекати сонячну активність. Однак їх треба попередити заздалегідь, тому спалахи на Сонці відслідковує планетарна мережа сонячних обсерваторій. Інформація з них стікається до трьох світових центрів у Франції, Сполучених Штатах та Росії, де після аналізу всіх даних видаються кінцеві прогнози, вірогідність яких 80-85%.

Отже, космонавти попереджені, і їм практично нічого не загрожує. Можуть вийти з ладу, скажімо, телекомунікаційні сателіти і... зникне супутникове телебачення. Катастрофа! Мільйони людей не зможуть побачити штамповане телешоу або дешевий серіал. Проблема планетарного масштабу, однозначно! Ну а щодо збитків від втрати космічної техніки, то вона, напевно ж, застрахована?

Від цього не сховаєшся

Інша річ, що від магнітних буревіїв страждає населення. Найбільше це стосується людей із серцево-судинними захворюваннями та підвищеним тиском. У такі періоди варто проконсультуватися у лікаря, не виконувати великих фізичних навантажень, уникати стресових ситуацій тощо. Адже саме на період магнітних коливань припадає 70% інфарктів - не забувайте, що серце теж своєрідний електродвигун. Але тут нічого не вдієш, бо, як кажуть фахівці, від магнітних буревіїв неможливо сховатися. Лише дещо менше їх відчутно у підземці.

Як бачимо, магнітні бурі можуть створити проблеми, але вони матимуть локальний характер. Проте прихильники Нострадамуса, зловісного Мілленіуму та Календаря майя - іншої думки. Наводимо один з приблизних сценаріїв, який дехто розглядає всерйоз .

Після спалаху на Сонці на Землі розпочнеться "ідеальна магнітна буря". Лише в США через 90 секунд згорять 300 ключових трансформаторів і близько 130 млн людей залишаться без електроенергії. На всій планеті пропаде радіозв'язок, з ладу вийдуть електроприлади, супутники, електростанції та АЕС. Через певний час припиниться постачання питної води, відключаться бензоколонки тощо. Одне слово, всій планетарній інфраструктурі, економіці, банківській системі прийде кінець. Унаслідок такого "паралічу" лише протягом року помруть мільйони людей.

Цікаво, що подібні варіанти розглядають західні вчені, і навіть закликають готуватися до апокаліпсису. Але, як стверджують серйозні спеціалісти, не такий страшний Жовтий карлик, як його малюють. 

КОМПЕТЕНТНО 

Роман КОСТИК,
член-кореспондент НАНУ, головний науковий
співробітник Головної астрономічної обсерваторії НАНУ:

- У 24-му циклі максимум сонячної активності наступить приблизно в середині 2013-го. Цей пік буде меншим за попередній і значно поступатиметься найпотужнішому за останнє століття, який зафіксовано 1957 року. Такий прогноз астрофізики роблять з огляду на статистичні закономірності поведінки нашого світила за минулі роки.

За активність Сонця відповідають його внутрішні шари, ядро. Саме там під час термоядерних реакцій утворюються "частинки світла" - фотони, які дуже поволі, за сотні тисяч років, досягають поверхні Сонця, а потім (усього за вісім хвилин) і нашої Землі. Під час цих реакцій також виникають такі дивовижні частинки, як нейтрино - вони за декілька секунд вириваються з надр Сонця і наскрізь пронизують Землю.

Відносно недавно фізики навчилися їх реєструвати в спеціальних нейтринних обсерваторіях, одна з яких розташована поблизу гори Ельбрус, глибоко під землею. І тепер про фізичні умови в надрах Сонця ми знаємо не тільки з теоретичних розрахунків, а й безпосередньо, вимірюючи енергію цих частинок. Це дало змогу не лише уточнити будову Сонця, й наблизитись до розгадки причин його активності. В цьому нам допоміг відносно новий напрямок у дослідженні глибин Сонця - геліосейсмологія.

Зміни максимумів та мінімумів сонячної активності відбуватимуться в середньому кожні 11 років, але Сонце буде поводитися спокійно ще приблизно 4 млрд років. В найближчий максимум (середина 2013 р.), звичайно, спалахи та магнітні бурі нас турбуватимуть, але чогось катастрофічного (з боку Сонця) не слід очікувати.

Так було і в попередні, більш потужні максимуми. Більше того: розрахунки показують, що наступні два максимуми (2024 р., 2035 р.) будуть ще меншими, що, на думку деяких фахівців (правда, небагатьох), призупинить глобальне потепління, в якому значною мірою винна нерозумна діяльність людства.

 БЛІЦ-ІНТЕРВ'Ю

"Соціальний спалах провокується Сонцем"

Деякі вчені, проаналізувавши співвідношення піків циклічної активності Сонця та масштабних історичних подій, дійшли висновку: між ними є зв'язок. Чи справді це так, ми запитали доктора фізико-математичних наук, старшого наукового співробітника Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, члена Міжнародного астрономічного союзу Валерія КРИВОДУБСЬКОГО.

- Сонячна активність - комплекс явищ і процесів, пов'язаних з утворенням і розпадом у сонячній атмосфері сильних магнітних полів. Найбільш вивчений вид сонячної активності - циклічні зміни кількості сонячних плям (носіїв потужного магнітного поля) з характерним періодом близько 11 років. Сонячна активність може бути зовнішньою причиною, що породжує соціальну циклічність суспільства/людства. Однак з точки зору сучасної науки соціальна циклічність (а значить і прогнозованість подій соціально-політичного життя) потребує подальшого вивчення на основі кількісних вимірювань та оцінок. А те, що залежність є, яскраво підкреслюється пов'язаністю соціально-політичних катаклізмів, наприклад у новітній історії суспільства, з 11-річним циклом сонячної активності.

- Наведіть приклади.

- Тільки за часів після Другої світової війни на максимуми сонячних циклів (коли на поверхні Сонця спостерігалася максимальна кількість плям) накладаються події в Угорщині (1956 рік), у Чехословаччині та масові студентські заворушення у Франції (1968 рік), події в Польщі та Ісламська революція в Ірані (1980 рік). А поблизу максимуму 22-го циклу (1991) відбулася і грандіозніша подія - розпад коаліції Варшавського договору та СРСР. Після ж подвійного максимуму 23-го циклу (2001-2003) відбулися відомі соціально-політичні події в Україні.

- Чи значить це, що, спираючись на прогноз сонячної активності, можна розрахувати, наприклад, вдалий вибір часу для оприлюднення політичних заяв, організації виборчих кампаній?

- Видається так, що соціальний спалах провокується Сонцем через якийсь своєрідний механізм "модифікації нервової збудженості". Хоча для аргументованих висновків щодо впливу сонячної активності на суспільство потрібно провести подальші спеціальні дослідження зусиллями представників кількох наук. Розуміння цих механізмів дасть змогу прогнозувати "сприятливі" періоди та зменшити згубні наслідки на життєдіяльність людства.

Вважаю, що до цього мають долучитись і політики. Для забезпечення стабільності вони повинні завчасно знімати внутрішні чинники соціальної напруженості, аби ті не збіглися із впливом Сонця й не призвели до соціально-економічних потрясінь.