Літо у розпалі, тож кожен, зрозуміло, хоче вхопити шматочок від нього, як може. Аби було потім що згадати, як-то кажуть, довгими зимовими вечорами.

Варіантів, звісно, безліч, на будь-який вік, смак і гаманець: поїхати на море, піти у похід, зайнятися екстремальними видами спорту або й просто полежати на місцевому пляжі. Останній вид відпочинку, мабуть, не лише зовсім не екстремальний, а й доволі нудний для більшості. Однак...

Днями у Фейсбуці прочитала, що майже щодня в Україні, відпочиваючи на воді, гинуть люди — в середньому троє за добу. І це, як на мене, дуже багато, якщо зважити, що виною тому не непереборні обставини, а найчастіше особисті необачність та необережність.

Ось з останнього: на Київщині троє молодиків прийшли на пляж із чималою кількістю спиртного, випили його, а потім пішли купатися. Двоє сяк-так після того вийшли на берег, третього ж… виловлювали з води вже мертвим фахівці місцевої служби з надзвичайних ситуацій. Хлопчині було лише трохи за 20…

Згодом відзначився Київ: двоє юних екстремалів, а точніше, зірвиголів, без дозволу залізли на опори Паркового мосту через Дніпро. Зняли їх звідти, на щастя, живими, проте клопоту рятувальникам і Нацполіції вони завдали чимало. До того ж, доки тривало дійство, біля мосту чергувало про всяк випадок кілька машин швидкої із бригадами лікарів, відволікаючись від надання допомоги тим, кому вона у той час була, можливо, потрібна значно більше. Рятувальники зауважили: аби хлопці таки не втрималися на тонких опорах, не пристосованих для пішохідних прогулянок, і впали б, урятувати їх було б неможливо. Як і дістати тіла з дна, де багато будматеріалів від його попередніх реконструкцій. Однак попри це вздовж мосту принаймні три приватні компанії щодня надають змогу всім охочим стрибнути донизу, щоправда, підперезавшись мотузкою. Мене непокоїть, що серед так званих представників фірм, які чіпляють на новачків, котрі бажають адреналіну, на вигляд доволі зношене спорядження, немає жодної дорослої людини — віком хоч за 30 років. Тож до таких небезпечних стрибків підлітків готують такі самі підлітки, які чомусь упевнені, що зможуть усе передбачити.

Та остаточно мене добила новина з Харківщини, де під час святкування Івана Купала п’ятирічна дитина упала у багаття й зазнала тяжких опіків. Хлопця доправили до міського опікового центру, де лікарі майже добу боролися за його життя. Але, на превеликий жаль, не перемогли. Він помер у реанімації. Куди дивилися і що робили у цей час батьки — не повідомляли. Здогадуюся, мабуть, були не дуже тверезі й самі стрибали через вогонь, подаючи дитині неналежний приклад поведінки. Тобто винні самі. Та хоч слідчий Кегичівського відділу поліції на Харківщині відкрив кримінальне провадження проти них за статтею 166 Карного кодексу (злісне невиконання обов’язків з догляду за дитиною), хлопця це не поверне. А недбайлам татові й мамі жити з цим решту життя.

До чого я все це? Та, мабуть, до того, що розумію: літо насправді швидкоплинне, тож  хочеться встигнути яскравих та незабутніх відчуттів. Проте хоч з якого боку дивитися, воно не варте того, щоб відпочивати насправді як востаннє, ризикуючи здоров’ям й навіть життям, інколи не своїми, а рідних чи друзів або й власних дітей. Адже рік спливе, настане ще одне літо, а те, що минуло, хай згадується лише позитивними емоціями. Бережіть с