Цьогорічна презентація спільної виставки Національного музею ім. Тараса Шевченка та мистецького навчального закладу «Небесна Сотня — то в серцях вогонь» — лише початок цього проекту. «Думаю, що за кілька років ми зробимо повну галерею портретів героїв», — розповідає директор Державної художньої середньої школи імені Т. Г. Шевченка Олена Авраменко.

Долучитися до проекту погодилися колишні випускники школи — нині студенти Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Згодом експозицію буде передано до музею Майдану, який створюють.

У рамках експозиції презентовано 29 нових робіт учнів 8—11 класів школи. На полотнах застигли сюжети з Майдану часів Революції гідності, портрети Героїв Небесної Сотні. Також представлено тематичні роботи, де юні художники пропускають крізь себе та створюють на полотнах доленосні для країни події. Натхненний спів камерного дівочого хору Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. М. Лисенка під керівництвом Юлії Пучко-Колесник заворожував душу, в музейній тиші плакала пісня…

Робота Вести Кушнір «Майдан: революція 2014 року» найбільше зворушила відвідувачів. Фото надане автором

Юні художники самостійно обирали й сюжети — звичайно, у ті буремні дні дітей на Майдані не було. Але вони зуміли створити своєрідні колажі, поєднували з портретами певні символи. Учні розповідають, що кожен на полотні особисто переживав події дворічної давнини.

«Я хотіла зобразити не якусь конкретну подію, не конкретний день, а загалом саму ідею Майдану — боротьбу за свободу, — зізнається 16-річна Веста Кушнір, автор картини «Майдан: революція 2014 року».

Директор художньої школи запропонувала гостям виставки вибрати на пам’ять картину, яка їм сподобалася. Нею виявилася робота Вести Кушнір. «Творчість юних митців несе в собі красу і любов до України», — подякував талановитим учням голова громадської організації «Сім’ї Героїв Небесної Сотні» Ігор Гурик, батько студента філософського факультету Прикарпатського національного університету  ім. Василя Стефаника 19-річного Романа Гурика, який 20 лютого 2014 року загинув від кулі снайпера.

«Поки я притримувала руку Романа, щоб поставити крапельницю, він, перебуваючи в комі через тяжку травму, інстинктивно стиснув мої пальці у своїй долоні. Я ніколи не забуду цю спробу втриматися за життя, це останнє рукостискання. Коли його заносили в карету «швидкої», всі вигукували «Тримайся! Героям слава!» — розповідає одна з волонтерок, яка бачила хлопця в останні хвилини життя. Тож тепер воістину на картинах юних художників Герої оживають.