Обмежена приватність

Згода на обробку персональних даних має бути добровільною за визначенням.

Право на приватність належить до фундаментальних прав демократичного суспільства. Серед найпоширеніших проблем у цій царині і в Україні, і в усьому світі — розповсюдження персональних даних в інтернеті.

Це можуть бути як інформаційно-довідкові сайти, так і форуми. Ідеться про дані, за допомогою яких можна легко ідентифікувати особу (дата народження, місце проживання, номер телефону тощо).

У Європейському Союзі існує концепція захисту права на приватність. Її складова — захист персональних даних. Що роблять в Україні для захисту цього основоположного права, дізнавався «Урядовий кур’єр».

Для України питання захисту персональних даних визначальне не лише в частині європейської інтеграції. Однією з вимог Євросоюзу з лібералізації візового режиму було й те, щоб питаннями захисту прав людини та її персональних даних займався незалежний орган. Тому і було вирішено, що цими питаннями опікуватимуться в Офісі уповноваженого ВРУ з прав людини, де введено окрему посаду уповноваженого з питань захисту персональних даних. 

Захист персональних даних важливий і з погляду міжнародної співпраці в межах кримінальної юстиції. 

Інформація не для загалу

Жодна організація, яка займається питаннями кримінальної юстиції, зокрема Європол, не співпрацюватиме з країною, де немає належного захисту персональних даних.

«Питання ефективного захисту персональних даних надважливе для нашої держави, — каже уповноважений ВРУ з прав людини Валерія Лутковська. — Тому в нас справді виникає величезна кількість проблем, зокрема й тих, що стосуються захисту персональних даних. Не всі й не завжди розуміють, як не порушувати законодавство про захист персональних даних, коли йдеться про інших розпорядників або власників персональних даних».

Українці часто стикаються з порушеннями свого права на приватність. Наприклад, коли йдеться про колекторські компанії. Методи роботи працівників таких фірм часто далекі не те що від європейських, а й етичних. Почнемо з того, що коли людина укладала кредитний договір із банком, то вона не надавала згоди на передачу вказаних у документі персональних даних третім особам. Свого часу позичальник надав банку, і лише йому, згоду на обробку його персональних даних. Тож незрозуміло, чому колектори набридають людині телефонними дзвінками і вимагають сплатити кредит. Адже фінансова установа не мала права передавати їм персональну інформацію про позичальника. Відповідно якщо людина, яка потрапила в таку ситуацію, по захист своїх прав звернеться до суду, то представники Феміди мали б орієнтуватися на європейські стандарти, адже, на жаль, власних у нас немає. Правники твердять, що в такій ситуації шанси на виграш справи в суді високі.

«Ми звикли жити в комунальних квартирах, багато хто ще добре пам’ятає радянське минуле, коли сусіди знали, що ви їли на вечерю, що і коли збираєтеся прати, — зазначає Валерія Лутковська. — Відповідно люди не розуміють самого принципу приватності».

Усі до суду

Торік чимало галасу наробила вимога Міністерства оборони щодо заповнення призовниками спеціальної довідки-анкети, де треба було вказати інформацію про фінансовий стан родини, забезпеченість квадратними метрами, національність, релігійні переконання, навіть дані про наявність домашніх тварин. Після неодноразових звернень від громадян до уповноваженого вона звернулася до Міноборони із проханням терміново вплинути на ситуацію. Адже оборонне відомство змушувало надати так звані чутливі дані, яких не мало права вимагати.

«Ми отримали відповідь від Міноборони про те, що надмірних персональних даних стосовно призовників вже не збирають, — запевняє Валерія Лутковська. — У листі Міноборони зазначено, що воно провело роз’яснювальну роботу з посадовими особами військових комісаріатів про дотримання чинного законодавства щодо військового обліку призовників і захисту персональних даних».

Загалом люди можуть як завгодно мотивувати своє небажання надавати згоду на обробку персональних даних. Хоч вона може грунтуватись як на згоді власника даних, так і на визначеній законом компетенції державного органу. Наприклад, якщо Міністерство освіти і науки визначено держателем реєстру, який збирає персональні дані школярів, щоб під час видачі атестатів уникнути підробок чи фальшивих документів, то згода не потрібна. Проте ставити видачу диплому чи атестата в залежність від наявності згоди не можна. Ідеться про випадки, коли виші відмовляються видавати випускникам диплом, якщо вони не надають згоди на обробку персональних даних.

Адже в такому разі, по суті, згода на обробку персональних даних, яка за визначенням має бути доб?ровільною, втрачає цю ознаку. Коли ж хтось вимагає надати персональні дані в обмін на диплом, то це вже шантаж.

«Якщо отримую дисконтну картку в супермаркеті, то погоджуюсь і надаю працівникам свої персональні дані, — пояснює представник уповноваженого з питань захисту персональних даних Людмила Шевчук. — Я це розумію, тому або погоджуюсь із цим, або ні. Але коли йдеться про атестат, то законом вже передбачено, що міністерство — держатель цієї інформації, тож ситуації різні, тому їх не варто порівнювати».

У 2015 році представники уповноваженого з питань захисту персональних даних розглянули 638 звернень від громадян та юридичних осіб. Половина з них стосувалася практичного роз’яснення законодавства та його реалізації у сфері захисту персональних даних. Решта звернень потребувала відкриття уповноваженим проваджень. За результатами після виявлення порушень виносили приписи та рекомендації, які здебільшого виконували. І лише якщо їх не виконували, оформляли протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, який у подальшому спрямовували до суду.

Тож експерти кажуть, якщо ваше право на приватність порушують, то для початку варто звернутися в Офіс уповноваженого з питань захисту персональних даних, а якщо це не допоможе — йти до суду.