Працівники тваринницької галузі на Чернігівщині підсумували 2016 рік зростанням показників виробництва молока та м’яса. Лише за 11 місяців у сільськогосподарських підприємствах було вироблено 210,5 тисячі тонн молока, що на 4,2% більше, ніж за відповідний період 2015-го (в Україні відбулося зростання на 1,3%). Вирощування м’яса худоби та птиці збільшено на 1,1%, що теж перевищує середній показник у країні. Та це лише початок. В області роблять кроки у бік зростання показників і прагнуть більшого. Про те, як планують втілити задумане в життя, розповів заступник директора департаменту агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації Олег КРАПИВНИЙ.
.jpg)
— Пане Олеже, кілька років тому ваш департамент демонстрував карту з різними стадіями будівництва тваринницьких приміщень. Що тепер на тій карті?
— Нині на Чернігівщині реалізують майже 20 інвестиційних проектів у тваринницькій галузі. За 6 останніх років збудовано та реконструйовано 33 комплекси і ферми з виробництва молока на загальне поголів’я 11 680 корів, 4 — у свинарстві на 6588 голів та одну — в птахівництві на 50 тис. голів. Упродовж 2016 року введено в дію 4 об’єкти на 1150 корів молочного напряму продуктивності в Бахмацькому, Прилуцькому, Куликівському, Семенівському районах.
— За якими технологіями майбутнє поліського скотарства?
— Звісно, за промисловим виробництвом молока європейської якості на сучасних тваринницьких комплексах, але не забуваємо і про так звані малі ферми. Уже нині сільгосппідприємства Придесення виробляють 40% загальної кількості одержаного в області молока. Зокрема гатунку екстра — майже 30%, що відповідає стандартам європейської якості. Та дуже болюча проблема складної демографічної ситуації на селі, що призводить до скорочення поголів’я худоби, зокрема корів. На жаль, тенденція зберігається.
Питома вага області з поголів’я ВРХ становить майже 10% загальної чисельності поголів’я в державі. Чернігівщина посідає 3-тє місце з поголів’я ВРХ після Полтавської та Черкаської областей. Завдяки курсу на виробництво молока європейської якості триває робота з модернізації тваринницьких комплексів та ферм, будують доїльні зали, змінюють на сучасну систему утримання та годівлі худоби.
Послідовна робота щодо поліпшення продуктивності худоби дає позитивні результати. Приміром, продуктивність дійної череди у сільськогосподарських підприємствах області з початку року зросла на 314 кілограмів порівняно з відповідним періодом торік і становить 4351 кг на корову. Прагнемо найближчим часом надоїти більш як 5000 кілограмів молока, що буде рекордом для Чернігівщини.
— Що нині найактуальніше у тваринницькій галузі на Придесенні?
— На сьогодні для тваринницької галузі найактуальніше вистояти в умовах кризи та максимально зберегти поголів’я худоби. Сама природа створила оптимальні умови на Чернігівщині для успішного ведення молочного та м’ясного скотарства. Оптимізму додає поліпшення цінової політики щодо закупівлі молочної сировини молокопереробною галуззю. Завдяки відкриттю нових азійських ринків з реалізації молочної продукції та сезонного зменшення обсягів виробництва молока на ринку відбулося істотне зростання ціни на молочну сировину і для великих виробників молока, і для дрібних, тобто селян.
— Чи можуть триматися на плаву маленькі ферми і домашні міні-ферми?
— Так, як переконує досвід латвійських колег, можна виробляти високої якості, тобто екстра-гатунку молоко з різними технологіями доїння корів, від доїльного залу до ручного, головне — дотримуватися технології та правильно і вчасно виконувати процеси. Тож маленькі ферми й селяни, що тримають понад три корови, мають змогу вистояти в умовах кризи, якщо переймуть досвід роботи й технологію, яку успішно використовують тваринники в Латвії.
— До речі, розкажіть про співпрацю з латвійськими колегами. Які її перші підсумки та перспективи?
— Працюємо над концепцією пілотного проекту створення в області центру молочного скотарства. Восени відбувся навчальний тур делегації нашої області до Латвії. Це були представники фермерських господарств, органів виконавчої влади та громадських організацій. Дуже цікавим і повчальним було ознайомлення з роботою фермерських господарств, кооперативів, молокопереробних підприємств, продовольчо-ветеринарної служби, центру сільськогосподарських даних.
— Що саме ви хотіли б запозичити з побаченого для запровадження у своєму краї?
— Насамперед потребуємо знань з практичної роботи кооперативів та їхніх об’єднань. У Латвії діє асоціація сільськогосподарських кооперативів, про їхню роботу нам розповів голова правління Індуліс Янсонс. Мене й усіх членів делегації дуже зацікавила робота молочного кооперативу «Страупе». Тут запроваджено одразу два етапи виробництва. На першому за всіма сучасними технологіями дбають про те, щоб одержати вагомі надої молока високої якості, на другому — переробляють його. Цікаво, що завод закуповує молоко лише у членів кооперативу і платить за це найвищу в країні ціну. Асортимент продуктів доволі широкий, але найзатребуваніших — масла, сметани та кисломолочного сиру виготовляють найбільше. Якість продукції бездоганна, її сертифіковано за національним стандартом «Зелена ложка».
— Чи відрізняється латвійське молоко від українського на смак?
— Молоко завжди смачне, якщо виготовлене з дотриманням усіх технологій. А «Зелена ложка» у Латвії це гарантує: вся продукція молокопереробного заводу має надзвичайно високу якість і приємний смак.
Наша делегація мала змогу не лише побачити виробництво, а й продегустувати продукти, які завод реалізує споживачам через власні торгові точки й інші торговельні мережі.
Екскурсію підприємством, а також презентацію його роботи провів директор заводу Імантс Балодіс. Він розповів про етапи становлення заводу, особливості залучення коштів Європейського Союзу на його модернізацію, труднощі, з якими стикаються виробники молочної продукції у Латвії. Саме за такими підприємствами, вважаю, майбутнє українського молочного скотарства і чернігівського зокрема.
— Ви зазначили, що Чернігівське Полісся сама природа створила для розвитку скотарства: тут є де випасати худобу і вдосталь трави для заготівлі сіна. Та сучасні світові технології частіше орієнтуються на прив’язне утримання. Що в цьому плані ви побачили у балтійських колег?
— Якщо говорити про специфіку розвитку молочного скотарства у Латвії, то ми її вивчили на прикладі фермерського господарства «Вієнотнес». Його господар Нормундс Рукіс показував і ферму, і склади, й техніку та обладнання. Корови перебувають на прив’язному утриманні в корівнику, збудованому ще за радянських часів, але обладнаному сучасним молокопроводом. Також встановлено і танк для охолодження молока. За словами пана Нормундса, в нинішніх умовах у Латвії не дуже вигідно займатися молочним скотарством, велика конкуренція чинить тиск на ціни. А Латвія виробляє молока і молочних продуктів удвічі більше, ніж може спожити.
— А як на Чернігівщині з ринками збуту за межами регіону? Ви завважили про відкриття азійських ринків.
— Місцеву молочну продукцію реалізують на внутрішньому українському ринку, а також експортують у країни Африки, Азії та ін. Зокрема суху молочну сироватку охоче купують у В’єтнамі, сухе молоко реалізують у 20 країнах: Ірані, Філіппінах, Сирії, Гані, Грузії, Бангладеші, Алжирі, Саудівській Аравії, Єгипті, Китаї. Молочні консерви йдуть у 38 країн — у ближнє зарубіжжя, до Ізраїлю та Монголії. Тобто чернігівське молоко знають у світі.
— А м’ясо?
— Менше. За рік переробляють майже 12 тисяч тонн м’ясної сировини, хоч потужності розраховані на вдвічі більшу кількість. Асортимент м’ясної продукції, яку виробляють місцеві переробні підприємства, налічує понад 300 найменувань. Вироблене реалізують переважно на внутрішньому ринку, трохи експортують у Середню Азію.
Слід дбати про вихід наших підприємств із власною м’ясною продукцією на зовнішні ринки, зокрема європейські.
Проблеми є, та тваринництво на Чернігівщині завжди було одним з головних галузей і має хороші перспективи розвитку.
Євдокія ТЮТЮННИК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олег КРАПИВНИЙ. Народився в Бахмацькому районі на Чернігівщині. У 1988 році закінчив Сумський державний аграрний університет за спеціальністю «Зооінженерія». Працював в управлінні сільського господарства Бахмацької райдержадміністрації, з 2004 року — в управлінні агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації. Закінчив аспірантуру Інституту генетики і розведення тварин НААН України. Має наукові праці.
Ми в Google+