Начальник відділу організації
виробництва та маркетингу
продукції тваринництва головного
управління агропромислового розвитку
Чернігівської облдержадміністрації 
Олег КРАПИВНИЙ

Сумними прикметами багатьох занепалих поліських сіл стали розвалені колишні тваринницькі приміщення, які нині з прикрістю демонструють селяни: «Отам нетелей тримали, там — корів, а онде — телятник був»… Пригадую, довго стояла перед порослими бур’яном залишками колишніх колгоспних сараїв у селі День-Добрий Городнянського району, де в кінці вулиці привільно паслася єдина корівчина, що залишилася від колись великого дійного стада. А от у Вихвостові того самого району похвалилися: керівник сільгосппідприємства ремонтує сараї вже сусіднього села, люди якого хочуть щоб і в них господарство відроджувалося. Та найбільші сподівання на добрі переміни нині можна побачити на карті Чернігівщини з позначеннями новобудов тваринницьких комплексів на різних стадіях реалізації проектів. Усе просто: будуть корови — буде молоко. А якщо молоко до того ж буде якісним — окупиться високими прибутками, з’являться нові робочі місця, розвиватимуться великі і малі села.

Тож розмова — про молочні реалії і перспективи регіону.

 Рогаті «фабрики»

— У засобах масової інформації прозвучало, що міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк назвав Чернігівщину міцним середнячком, який має великий потенціал стати відмінником. Це стосується й молочної галузі?

 — А чому б і ні? На сьогоднішній день у сільськогосподарських підприємствах області утримується понад 157 тис. голів великої рогатої худоби, у тому числі 51 тис. дійних корів — Чернігівщина за цим показником займає друге місце в Україні після Полтавщини. Окрім того, зараз у нас функціонує 28 сучасних доїльних залів, у яких виробляється 20% молока високої якості. Нещодавно введено в дію новий доїльний зал, ще 7 — планується до здачі в експлуатацію до кінця року. Загалом, нині будується 61 об’єкт. Це серйозна заявка на те, щоб регіон став лідером в Україні по розвитку молочного скотарства за прогресивними технологіями.

 В одному з інвестиційних проектів з будівництва великого тваринницького комплексу зазначено досить таки вражаючий показник: очікується виробництво 11 тис. кг молока на корову. Наскільки це реально в умовах Полісся?

— Це, звісно, непросто, залежить від багатьох чинників, але цілком можливо. У цій справі не завадило б переймати закордонний досвід: там корови — не що інше як фабрики по виробництву молока. Наведу приклад для порівняння: у нас дійне стадо може мати і 6, і 7, і 10 лактацій, хоча продуктивність тварин — обернено пропорційна плину часу. За кордоном дійних корів «вичерпують» за 3 роки і замінюють на первісток. При цьому потрібне дуже точне дотримання технологій. Тваринам створюють максимум комфорту. На наших фермах, буває, хваляться тим, що у приміщеннях тепло як у хаті. А от корови полюбляють нижчу температуру. І раціон годівлі має бути відповідний.

Поки що наш максимум на одну корову — 8 тис. кг молока на рік і тільки у двох сільгосппідприємствах. А в середньому тваринники області у 2010 р. одержали 3791 кг молока на корову. В цілому ж цей показник з кожним роком прогресує. У деяких господарствах за останній рік порівняно з попереднім валові надої зросли на 18—25 відсотків.

До речі, ми виробляємо понад 500 кілограмів молока на кожного жителя області — це один з кращих показників в Україні. Тобто, у соціальному вимірі цієї продукції вистачає, а в економічному — треба ще підтягнутися.

У 2010 р. тваринники Чернігівщини отримали 3791 кг молока на корову. Фото автора

Чому вода дорожча?

— До речі, ми весь час говоримо про великі ферми. Але поруч з потужними тваринницькими комплексами для розвитку молочної галузі напевне мають велике значення також невеликі індивідуальні та фермерські господарства?

— Безперечно. В області нараховується 11 домогосподарств, які доглядають понад 10 корів, 77 — до 9, а від 1 до 6 годувальниць — 62444 селянських обійстя. Але їх нині значно менше, ніж було, скажімо, три десятки років тому.

— На запитання про причини зменшення кількості тварин у сільській череді поліщуки найчастіше відповідають: «Тому що пляшка набраної із джерела мінеральної води дорожча за літр молока, на яке треба добре попрацювати». Що ви на це скажете?

— Скажу, що багато залежить від якості продукції. Ми маємо приклади створення селянами кооперативів, котрі купують холодильну установку. Після доїння є бактерицидна фаза — 2 години. Доставлене упродовж цього часу до холодильника молоко практично не псується. Тоді і якість добра, а відповідно і вища ціна.

На невеликих фермах у сільгосппідприємствах теж є схожі проблеми. Там кожен виходить із ситуації як може: приміром, дехто пристосовує «удеески» — обладнання, яким доять корів у літніх таборах. Ставлять його у сарай і виходить як міні-доїльна установка. Підводять молокопровід і мають принцип доїльного залу: немає контакту молока з повітрям, воно зразу йде в холодильну установку.

А загалом хочеться сказати, що, нарікаючи на закупівельну ціну, багато хто з виробників не замислюється про невикористані резерви. Приміром, про якість кормів — не досягли ми ще тут достатнього рівня. Але ж це головне при нарощуванні обсягів продукції. І про собівартість треба думати.

Щодо індивідуальних господарств, то їм у цьому плані компенсують затрати. Приміром, згідно з недавно розробленою програмою господарю, у якого більше 3-х корів, за цього року за придбану доїльну установку має бути відшкодування в межах до 5 тис. грн. Зараз ми готуємо матеріали по деяких особистих селянських господарствах.

І теля — прибуткове

— Які ще державні програми, спрямовані на розвиток тваринництва, працюють в області?

— Їх кілька і всі вони дуже важливі: дотація на будівництво тваринницьких комплексів — держава компенсує до 50% їх вартості без ПДВ, а також до 30% вартості комбікормових заводів. Також сільгосппідприємствам будуть повертати суми в розмірі 7 грн за кг живої маси купленої у селянському дворі телички, яку використають для оновлення дійного стада. Наступна програма — закупівля сільгосппідприємствами племінних нетелей та корів. Для того, щоб ці програми були доступнішими, в районах області створені комісії, які допомагають господарям у підготовці документації, що зручно для жителів віддалених населених пунктів. Якщо селянам допомагати, поза сумнівом — молоко буде.

В одному господарстві, яке спеціалізується на садівництві, випало почути селянську мудрість: щоб родили плодові дерева, треба сіяти… кормові культури…

— …і тримати ферму. Усе правильно: землі потрібна органіка. До речі, ті господарства області, які досягли успіху, давно засвоїли: рослинництво-тваринництво — це не просто замкнуте коло, а, можна сказати, — рятівне для сільського господарства.

Євдокія ТЮТЮННИК,
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Олег КРАПИВНИЙ. Народився в с. Тиниця Бахмацького району на Чернігівщині. У 1988 році закінчив Сумський державний аграрний університет за спеціальністю «Зооінженерія». Починав трудовий шлях на посаді зоотехніка-селекціонера в колгоспі, працював в управлінні сільського господарства Бахмацької райдержадміністрації, останні 7 років — в управлінні агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації. Закінчив аспірантуру Інституту генетики і розведення тварин НААН України. Автор наукових праць на тему молочного скотарства.

КОМПЕТЕНТНО

                                   
Олександр ШАНОЙЛО,
заступник голови Чернігівської обласної державної адміністрації
з питань агропромислового розвитку:

— Молочне та м’ясне виробництво поруч із зерновим і картоплярством є стратегічними напрямками виробництва в області. Тут активно будуються тваринницькі комплекси, селекційно-племінна база представлена 21 племзаводом з розведення п’ятьох порід худоби молочного спрямування. Розвитку цього напрямку сприяє наявність півмільйона гектарів луків і пасовищ. Крім того, у контексті ефективності використання зерна облдержадміністрацією проводиться політика не прямої реалізації, а переробки на комбікорми, що вдвічі ефективніше при виробництві молока. Якщо говорити мовою цифр, то прямий продаж зерна за діючими цінами цьогоріч принесе області 3,6 млрд грн, а переробивши його у виробництво молока, отримаємо майже 6 млрд грн, через м’ясо — 4,2 млрд грн. Саме економічними розрахунками ми сьогодні переконуємо виробників господарств максимально розвивати тваринництво.

НОВИНКА

 У селі Травневому Городнянського району заради виготовлення безпечного молока годують корів кормами, одержаними із сертифікованих полів. За словами зоотехніка підприємства «Етнопродукт» Світлани Коробської, ці поля не обробляються пестицидами та гербіцидами. З бур’янами там борються оригінальним органічним способом — сіють гречку. За словами начальника науково-випробувальної лабораторії харчової продукції та продовольчої сировини державного підприємства «Чернігівстандартметрологія» Наталії Коновець, це підприємство щомісяця перевіряє якість своєї продукції за власною ініціативою і має чудове молоко.