Жодного керівника області у Львові не чекали так, як призначення Олега Синютки, бо попередники змінювалися, не втримавшись на найвищій посаді в області й року. А пан Синютка порушив вже усталену традицію тимчасового керівництва областю: з кінця грудня 2015-го розпочав відлік другого року перебування на цій посаді. Головним своїм завданням вважає пошук ефективних шляхів порятунку з коматозного стану економіки області, бо мало поставити невтішний «діагноз» соціально-економічного стану — важливо, аби злагоджено функціонував господарський комплекс області.
Як це вдається, «УК» розповідає голова Львівської облдержадміністрації Олег СИНЮТКА.
— Олегу Михайловичу, минуло близько півтора року з часу призначення вас на посаду керівника Львівської ОДА. Великого дива ви не обіцяли, бо в Україні війна, складна економічна ситуація. Натомість запевнили, що завдяки щоденній кропіткій і напруженій роботі Львівщина має шанс стати постіндустріальним краєм з високими технологіями й успішними людьми. Що вдалося реалізувати за цей непростий період в області?.jpg)
— Я адекватно оцінюю можливості і стан економіки області. Звісно, хотілося б махнути паличкою — і щоб усе змінилося на краще. Але реальність інша. Головний підсумок, гадаю, — що за прожиті півтора року не соромно йти до людей.
Кредиту довіри, звісно, не було б, якби не вдалося зробити реальних справ. Передовсім йдеться про інфраструктуру. Рік тому мало хто серйозно сприймав розмови про створення нових робочих місць — мовляв, звідки їх взяти, якщо інвестори не поспішають. А тепер маємо найбільшу інвестицію в Україні: на Яворівщині «прописалася» компанія «Фуджікура» — потужний виробник комплектуючих для відомих світових автоконцернів, де працюватимуть 3 тисячі осіб (а кілька сотень уже працевлаштовані) й отримуватимуть непогану за вітчизняними мірками зарплату.
Цілком реальних обрисів набуває й інший інвестиційний проект: концерн Nexans визначився з будівництвом «з нуля» заводу у Бродах. Запрацює підприємство 2017 року. Компанія інвестує в будівництво заводу, на якому працюватимуть 2 тисячі людей, понад 120 мільйонів гривень. Планує розширити потужності й ТзОВ «Електроконтакт Україна»: окрім 300, що вже працюють на підприємстві у Перемишлянах (одному з депресивних районів), невдовзі ще понад 500 місцевих жителів отримають непогано оплачувану роботу.
— За останні десятиліття Львівщина втратила промисловий потенціал: припинили діяльність десятки потужних підприємств, зокрема і Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат. Чи є шанси реанімувати колишній гігант, продукція якого конче потрібна державі, адже через брак паперу власного виробництва український ринок повністю залежить від аналогічних виробництв сусідніх держав?
— Відновлення виробництва на Жидачівському целюлозно-паперовому комбінаті — одна з проблем, яку, на жаль, не вдалося розв’язати торік. Та попри все спонукаємо неефективного власника до вибору: або запустити завод, або передати його майнові активи тому, хто зацікавлений у функціонуванні підприємства. Саме тому головним завданням має стати відновлення виробництва на підприємстві. І визначальною буде не адреса прописки компанії-інвестора (європейська чи вітчизняна), а спроможність реанімувати підприємство.
— Маєте на увазі Львівський автобусний завод, де виготовляли сучасні дорожні лайнери, а кілька років тому виробництво припинилось і територія підприємства перетворилася на будмайданчик?
— Для прикладу, за цей час концерн «Електрон» з нуля випустив трамвай, тролейбус та електробус, незабаром виготовлятиме й автобуси, а львівська влада задекларувала замовлення на міські автобуси. ЛАЗ, який має все оснащення і сучасні моделі автобусів, не зумів зробити нічого. Очевидно, проблема у власникові.
— Свого часу Львівська обласна рада ініціювала звернення щодо розв’язання цієї проблеми до державних органів влади. Чи зрозуміли там, наскільки важливе для регіону відновлення роботи цього підприємства?
— Торік з ініціативи обласної влади провели нараду за участю народних депутатів України. Підготували законопроект, який мав би розв’язати цей вузол і допомогти знайти на відкритому конкурсі ефективного власника. Тож якщо говорити про промисловий потенціал Львівщини, то йдеться не лише про відновлення колишніх підприємств, а й про створення абсолютно нових: потужностями регіону в галузі залізничного транспорту зацікавилися транснаціональні компанії.
— На прикордонній Львівщині проблема доріг особливо критична, позаяк за останні десятиріччя значно зросли транспортні потоки. Торік нарешті серйозно взялися за розв’язання цієї проблеми. Чи буде цього року масштабний наступ на бездоріжжя?
— Почну з доброї новини, важливої для Сколівського району: Львівщину і Закарпаття з’єднає нова траса Хащованя — Боржава.
Важливо, що нову дорогу прокладаємо без жодної державної гривні: одні бізнесмени надали техніку, інші забезпечують пальним, а селяни віддали під стратегічний об’єкт свої земельні паї, аби лишень швидше збудувати дорогу. Так маленька дорога послужиться гірській глибинці і сприятиме розвиткові туристичної галузі Львівської та Закарпатської областей, розвантажить автомагістраль Київ — Чоп.
— Торік Львівщина отримала додаткові фінансові ресурси на ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення від перевиконання митних платежів. Наскільки в області ефективно скористалися додатковим ресурсом від пілотного проекту?
— Львівщина найефективніше скористалася додатковим фінансовим ресурсом: половину з додатково отриманих за чотири місяці 600 мільйонів гривень використано на ремонт доріг. І річ навіть не в тому, що зроблено кілька доріг, які не ремонтували десятки років. Головне те, що вдалося закласти фундамент добрих змін.
— Чи не на шкоду якості швидкі темпи проведення ремонтних робіт? Адже окремі магістралі, які було оновлено до Євро-2012, не в найкращому стані.
— Якість виконання робіт, як і вартість, — головні критерії під час проведення тендерів. Врешті має бути відповідальність і розуміння, що ніхто не платитиме за не зроблену чи не добре виконану роботу. Сподіваємося, що відремонтовані автошляхи надійно служитимуть впродовж тривалого часу. Але важливо також і якісно обслуговувати дороги, вчасно ремонтувати. Маємо враховувати європейський досвід, де хороші дороги: там величезні кошти вкладають в обслуговування й ремонт шляхів.
— Багато говорять про досвід Польщі в розбудові дорожньої інфраструктури. Наскільки він корисний для вітчизняних дорожників?
— Сподіваємося, що з набуттям чинності Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом матимемо можливість отримати кошти, які, до речі, дуже добре й успішно використала Польща для розбудови своїх транспортних артерій. Йдеться про реалізацію міжнародних проектів, залучення грантових коштів.
— Болюче місце Львівщини, як і інших регіонів України, — проблема енергозабезпечення й потреба підвищити рівень енергоефективності. Як на Львівщині реалізовують програму енергоощадності, яка свого часу й започаткувала аналогічний проект?
— Проблему підвищення рівня енергоефективності розділив би на три блоки. Перший спрямований на введення додаткових потужностей, адже Львівщина має енергогенеруючі виробництва. Наприкінці минулого року запрацювали вітрова електростанція, газові свердловини. Другий блок енергоефективності — побутовий сектор. На Львівщині найбільша кількість виданих кредитів на утеплення житла і встановлення індивідуальних систем опалення, які започаткувала обласна програма здешевлення позичок. Торік за цією програмою 4995 позичальників отримали позики на понад 98,8 мільйона гривень. Третій блок — програма енергозбереження для бюджетної сфери. З обласного бюджету на реалізацію заходів було спрямовано 3,8 мільйона гривень.
— Яка перспектива розвитку альтернативної енергетики, де в попередні роки вже зроблено перші кроки?
— Наприкінці минулого року отримали дозвіл Кабміну на надання земельної ділянки для спорудження нових вітрових електростанцій потужністю 70 мільйонів кіловатів та обсягом капіталовкладення 75 мільйонів євро. «Зелену» енергію вироблятимуть 23 вітрові установки, розташовані в гірській місцевості, а будівництво вітрової електростанції інвестиційна компанія ТзОВ «Дрогобич Енерджі» планує розпочати 2017-го. Торік запрацювала перша черга вітроелектростанції «Старий Самбір-1».
— Серйозна проблема для області — ситуація у вугільній галузі. Як розв’язуватимуть шахтарську проблему, і наскільки реальна перспектива освоєння Любельського родовища?
— Загалом рік для галузі буде непростим. Щодо перспектив: я категоричний противник розділення шахт на приватні і державні. Не можна кращі віддати комусь, а гірші залишити державі. Серйозної уваги потребує Львівська вугільна компанія (збагачувальна фабрика). Очікуємо інвестора, який би профінансував розробку перспективного з огляду на малу глибину залягання покладів антрациту Любельського родовища.
— Втім, не лише промисловий потенціал визначає обличчя Львівщини, а й агропромисловий комплекс. На чому зосередять свої зусилля аграрії карпатського регіону?
— На Львівщині компанія «Яблуневий дар» (яка хоч працює не так давно, однак посідає четверте місце у світі за виробництвом соків) започаткувала масштабний проект щодо залучення селян до вирощування на своїх ділянках фруктів і овочів, які прийматимуть переробники. Так селяни зароблятимуть на власній землі, а не їздитимуть на заробітки. Пріоритетними будуть також проекти «500 успішних сімейних господарств», «Розвиток молочної кооперації у Турківському районі».
Оксана МЕЛЬНИК
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Олег СИНЮТКА. Народився 1970 року в селі Куропатники Бережанського району Тернопільської області в сім’ї учителів. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту. Згодом здобув другу вищу освіту за спеціальністю «Економіка і управління». Очолював СТ «Маслосоюз» (м. Івано-Франківськ), виконував обов’язки директора ТОВ «Івано-Франківське АвтоЗАЗ-ДЕУ». 2002—2006 рр. — заступник Івано-Франківського міського голови, депутат Івано-Франківської обласної ради. У 2006 році очолив департамент економічної політики Львівської міської ради, з липня 2007 року — перший заступник Львівського міського голови. 26.12.2014 року його призначено головою Львівської обласної державної адміністрації.
Ми в Google+