Перший у Закарпатській області освітній простір для дітей-переселенців встигли зорганізувати до початку навчального року. Як це відбувалося і які перспективи простору, дізнавався кореспондент «Урядового кур’єра».

І педагоги, і психологи

У чотириповерховій будівлі, яка належить одному зі співвласників притулку-шелтера, нині мешкають 178 осіб з Харкова, Миколаєва, інших міст сходу й півдня України. З ними 48 дітей. Улітку відпочивали — розважалися, купалися у відкритому басейні, який спеціально для них придбали господарі. Тепер — до навчання. Для них діятиме освітній простір, який працюватиме у форматі позакласної освіти і надання психологічної підтримки.

«У нас займатимуться 48 дітей від шести до п’ятнадцяти років. Багато з них прикріплені до шкіл у своїх містах. Якщо ці школи проводитимуть навчання в режимі онлайн, то ми маємо для них і гаджети, й надійний інтернет на всіх чотирьох поверхах», — розповідала на відкритті співвласниця притулку Тетяна Адамчук.

Христина Бережна, яка приїхала разом із чоловіком і двома дітьми ще в березні з Харкова, розповідає, що лише зараз, із відкриттям окремого навчального приміщення, з’явилися добрі умови для занять. Є парти і великий телеекран. Це дає змогу дітям зосередитися на навчанні та не заважати дорослим або тим, хто відпочиває, хоче зайнятися своїми справами.

Батьки задоволені, що їхні діти навчатимуться і гратимуться й багато часу проводитимуть разом з ровесниками, не нудьгуватимуть.

Приміщення для занять готували впродовж місяця.

«На початку, коли в нас виник задум, тут ще жили люди, тож почекали, коли частина з них поїде, а іншим вдалося знайти вільні місця в кімнатах. У цьому великому залі одночасно можуть зручно розміститися до пів сотні дітей. Вони можуть прийти зі своїм ноутбуком або, якщо його немає, то скористатися нашими комп’ютерами», — додала Тетяна Адамчук.

Більшість дітей навчатимуться  онлайн, тож надійний інтернет для них — перший помічник. До нього приєднано великий мультимедійний екран, який дає змогу переглядати онлайн-уроки, телепередачі й мультики.

Однак із пристроями непросто: до повного комплекту не вистачає з півтора десятка ноутбуків. Є сподівання, що їх вдасться придбати за кошти підрозділу ООН в Україні. Раніше він уже допомагав з екраном, іншими технічними елементами.

Кожен в освітньому просторі може займатися своєю справою. Фото з сайту suspilne.media

Вагоме слово меценатів

«Допомогу на створення цього освітнього простору надала громадська організація «Карпатський дім» із Берегового, якій вдалося зібрати кошти меценатів і спрямувати їх на функціонування програми сприяння переселенцям у Закарпатській області. 92 тисячі гривень — це донорська допомога «Карпатського дому». А менеджмент програми здійснювала Асоціація проєктних менеджерів «Ядро», — розповів голова правління цієї організації Євгеній Лукша. — Проєктів, які фінансує «Карпатський дім», кілька. Але особливу подяку треба висловити громадській організації «Я допоможу», адже це її ініціатива — проєкт, поданий на розгляд «Карпатського дому».

«Нам було приємно співпрацювати і допомогти у створенні цього простору, який дуже потрібний і діткам, і дорослим. Бо й батькам буде трохи легше, якщо діти будуть з 1 вересня зайняті тим, чим мали бути зайняті у звичайному житті. Тож й надалі робитимемо все, що залежить від нас, щоб у цей важкий період, який переживає наша держава, життя цих людей полегшити. У нашій області багато шелтерів, але один із показових — тут, в Ужгороді», — розповідав Йосип Резеш, що представляв організацію «Карпатський дім».

Парти безплатно надали благодійники з управління закарпатської реформатської церкви. А для ремонтних, оздоблювальних робіт не запрошували нікого: його здійснювали власними силами волонтери громадської організації «Я допоможу» на чолі з Тетяною Адамчук, зголосилися допомагати й батьки дітей.

Переваги очевидні

Голова Холмоківської територіальної громади на Ужгородщині Тетяна Вачиля, дякуючи організаторам освітнього простору, зазначила: «Це добра ініціатива і для батьків учнів, оскільки перебування дітей під час занять в освітньому просторі розвантажить дорослих. Після обіду вони тут разом із дітьми можуть виконувати завдання. І школярам тут буде дуже комфортно».

За словами Тетяни Адамчук, освітній простір відкритий для всіх дітей-переселенців, котрі живуть в Ужгороді й поблизу. Невдовзі тут спорудять власну оранжерею, що дасть змогу цілорічно мати для кухні свіжі овочі. До слова, майже всі переселенці — батьки дітей уже влаштувалися на роботу на малих і середніх підприємствах поблизу шелтера. Тож можуть забезпечувати свої щоденні потреби самі. За оренду жител господарі не беруть з них жодної гривні, сплачують лише за енергоносії.

А першим уроком у нововідкритому освітньому просторі стало заняття про край, який став домом для переселенців, — Закарпаття. Про історію і сьогодення цього краю розповів учитель історії України Петро Шек. Розпочалося велике плавання корабля «Освітній простір» в океані знань.