І ЧУЖОГО НАУЧАЙТЕСЬ

Рівненщина та Брестська область Білорусі допомагають одна одній нарощувати економічні м’язи
 

Дотична лінія двох областей традиційно була кордоном, який не роз’єднує представників  слов’янських народів, а навпаки об’єднує їх. Саме громади, що проживають на прикордонних територіях, є і, переконана, будуть справжніми народними дипломатами, котрі, незважаючи на жодні політичні торнадо чи економічні цунамі, спілкуються між собою насамперед мовою власних сердець.

Свідчення тому — офіційна угода про співпрацю між Рівненською та Брестською областями, яка, зважаючи на нові економічні реалії, вже, так би мовити, потребує модернізації. Аби побачити ці реалії та презентувати власні економічні можливості, у Брестській області побувала офіційна делегація Рівненщини на чолі з головою обласної державної адміністрації Василем Берташем.

Традиційний обмін сувенірами (голова Рівенської облдержадміністрації Василь Берташ та
перший заступник голови Брестської облвиконкому Михайло Юхимчук). Фото Інни ОМЕЛЯНЧУК

За сусідську корову не соромно

Головний акцент — на співпрацю в агропромисловому секторі, на нові технології та на спрощений перетин кордону для жителів прикордонних районів Рівненщини — Рокитнівського, Дубровицького, Зарічненського.

— В Україні справедливо кажуть: «Найближчий родич — то сусід». Наші області надзвичайно подібні і за географією, і за адміністративно-територіальним поділом (і у Брестській, і в Рівненській — по 16 районів), і за кліматичними умовами, — каже Василь Берташ. — Тому, як мовиться, сам Бог велів нам співпрацювати з таким сусідом.

Перша зупинка — СВК «Остромечево», багатопрофільне потужне господарство, яке очолює іменитий господар — голова ради колгоспів Білорусі Олексій Скакун. Свого часу він, ще молодий і недосвідчений, приїздив учитися господарювати на землі до академіка української ниви Володимира Плютинського у село Зоря Рівненського району. Пізніше — радо ділився своїми напрацюваннями з Плютинським. Нині ж свято береже світлу пам’ять про українського Вчителя і ділиться досвідом із молодими рівненськими керівниками-аграрниками.

В «Остромечево» — 10 тисяч гектарів землі, 14 тисяч голів худоби, річні надої сягають 8 тисяч літрів на корову. Щодня тут здають по 46 тонн молока! Причому, майже все воно — екстракласу: відтак і закупівельна ціна доволі висока. Головний прибуток (63%) господарство отримує від тваринництва, хоча, зрозуміло, культивує комплексний підхід до розвитку аграрного сектору: тут потужно розвивається рослинництво, садівництво (із 300 гектарів саду торік зібрали 5 тисяч тонн яблук), мають своє звірогосподарство (поголів’я лише племінних норок — 9 тисяч голів) і власну переробку (тут і шуби та шапки шиють, і вино виготовляють, і яблучні чипси аж до США експортують).

— Рентабельність нашого тваринництва 77 відсотків, м’ясного скотарства — 53, молочного — цілих 80, а садівництва — скільки б ви думали? — 230 відсотків! — не приховує позитивних емоцій Олексій Скакун. — Недаремно ж лише в нашому, Брестському районі, 1200 гектарів садів. Яблука експортуємо насамперед до Росії, решту переробляємо на вино, на чипси — ось нещодавно встановили лінію з їх виготовлення. Одне слово, працюємо за замкненим циклом: усе, що виростили, намагаємося переробити.

Підтримку садівництву та, відповідно, будівництву фрукто- та овочесховищ у 2012—2013 роках гарантує й український уряд: ідеться про безпроцентні позики для тих, хто готовий зайнятися цією справою.

— Лише в «Остромечево» щороку вирощують майже 30 тисяч штук елітних саджанців, тож ми вели мову про закупівлю тих сортів, які, за рекомендаціями аграрної науки, підійдуть для нашої зони, — розставляє перші акценти Василь Берташ. — А сусіди, звісно ж, не відмовляються нам допомогти.

— Щодо такої животрепетної й актуальної теми, як ціна на молоко, то в білорусів вона значно вища. Але ж і молоко там якісніше завдяки модернізації обладнання на молочнотоварних комплексах, — продовжує заступник голови обласної ради Олександр Чуприна. — Рівненщина зверталася до Кабінету Міністрів з проханням, аби держава зафіксувала нижню планку ціни на молоко, що закуповується від населення, хоча б на рівні 2 гривні 50 копійок. Якщо це буде зроблено, ви побачите, якими темпами зростатиме в нас поголів’я ВРХ, скільки, відповідно, з’явиться нових робочих місць на селі. І вже є доручення Прем’єр-міністра Миколи Азарова профільному міністру Миколі Присяжнюку щодо врегулювання цього питання. Окрім того, в першому читанні прийнятий Закон України «Про сільськогосподарські кооперативи», який розширить можливості наших селян-виробників.

Друга зупинка — СВК «Комаровка» того ж таки Брестського району, де, окрім тваринництва, потужно розвивають ще і птахівництво: у рік реалізують 6,5 тисячі тонн м’яса птиці. Саме птахівництво приносить цьому крупному господарству 64% усіх прибутків.

— Але наші кури їдять українське зерно — свого не вистачає, — каже директор господарства Василь Прокопович. — Мабуть, тому вони такі прибуткові.

Втім, якщо без жартів, то білорусам прибутково господарювати в агропромисловому комплексі значно простіше, ніж українцям.

По-перше, принципово відрізняється структура агровиробництва. Якщо у Брестській області (як, зрештою, і в усій Білорусі) розвиваються потужні агрогосподарства, які тримають на собі й усю соціальну сферу, то в нас головним виробником продукції на внутрішньому ринку є фермери та приватні селянські господарства. Відтак, у населення на Рівненщині утримується майже 100 тисяч корів, тоді як у Брестській області — не більше 6 тисяч: у цьому просто немає потреби.

По-друге, кардинально відрізняються умови господарювання на селі: в Білорусі газ для сільгоспвиробників коштує 278 доларів за тисячу кубометрів (для населення — 33 долари), бензин на рівні 6,6 гривні за літр, а фіксований сільгоспподаток становить 6% від обсягів виробленої та реалізованої продукції.

І, нарешті, третє — хоча за важливістю, вочевидь, перше. П’ять—шість років тому  підтримка агропромислового комплексу була в Білорусі державним пріоритетом: безвідсоткові кредити на 20—40 років або ж під символічні 2—4 відсотки дозволили цілком модернізувати галузь: оновити техніку, збудувати молочнотоварні комплекси та сучасні сховища. Сама ж держава за цей час модернізувала виробництво власної сільськогосподарської техніки.

І тепер дещо змінила стратегію і тактику, звузивши пільги для АПК, який, втім, уже міцно стоїть на власних ногах і може інвестувати у свій же розвиток. За попередні роки, кажуть білоруські аграрії, не наростив м’язи хіба що ледачий.

— Лише в Брестській області за 5 років створено 200 сучасних агромістечок, до речі, всі газифіковані, — каже перший заступник голови облвиконкому Михайло Юхимук. — У кожному з них є сучасне житло для спеціалістів, так звані президентські будиночки, зведені за спеціальною програмою: господарства отримали на це від держави безвідсоткові кредитні ресурси. Якщо молоді спеціалісти відпрацюють у господарстві 10 років, вони матимуть право на приватизацію цього житла за залишковою вартістю. В агромістечках є всі умови для повноцінного відпочинку: сучасні тренувальні зали з ігрових видів спорту, штучні футбольні поля, басейни. Приміром, до цього, що в Комаровці, радо приїздять поплавати українці, що проживають на прикордонних територіях: година перебування в басейні коштує менше долара — на рівні 7 гривень. А поруч — сучасний готель.

До слова, Комаровка — мала батьківщина першого білоруського космонавта Петра Климука, який, хоч і живе в Москві, частенько навідується сюди. І неодмінно заходить до музею космонавтики, що створений у місцевій школі і є, по суті, єдиним у державі професійним музеєм такого профілю.

До розвитку музейної справи (як, власне, й до спорту) тут особливе, трепетне й високопрофесійне ставлення. Той, хто бував у Брестській фортеці в шкільні чи студентські роки, сьогодні не впізнає її: сучасний європейський музейний комплекс щодня приймає кілька іноземних делегацій. І свято береже пам’ять про своїх героїчних захисників, серед яких чимало українців. 26 квітня Брестській фортеці виповнюється 170 років. 

           

Лінія з виробництва яблучних чипсів

Увага! Прохід спрощено

Табличок з написами «Увага! Державний кордон» (щоправда, російською) уздовж українсько-білоруського кордону можна побачити чимало. Втім, мало хто з жителів Рівненського Полісся (до 90 відсотків яких ідентифікують себе як білоруси) на них зважає. Ішли собі люди чи то в гості до родичів, чи дрова заготовляти, чи гриби та ягоди збирати й автоматично потрапляли до числа порушників. Адже офіційних пунктів спрощеного переходу нещодавно було лише два — і це на 200 кілометрів кордону! Голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ торік зініціював відкриття ще двох, що знайшло своє втілення у протоколі між Держприкордонслужбою України та Державним прикордонним комітетом Республіки Білорусь.

Нині ж постала потреба пролонгувати дію згаданого протоколу та облаштувати ще один пункт спрощеного переходу — Будки-Кам’янські. Перші керівники Брестської області зі свого боку пообіцяли підтримку в цьому питанні — адже людям, що міцно переплетені родинним корінням, традиціями та звичаями, не повинні заважати кордони.

Отже, 22 березня в Сарнах на Рівненщині відбулася зустріч керівників Рівненської та Брестської областей та прикордонників: протокол пролонговано, і тепер Рівненщина має 5 пунктів спрощеного перетину кордону з Брестською областю Білорусі. Саме так чинять найближчі родичі — сусіди, якщо хочуть жити один з одним у злагоді.

ДОВІДКА «УК». Обсяг торговельних операцій між Рівненщиною та Брестською областю Білорусі торік становив 43 мільйони доларів — така цифра не задовольняє жодну із сторін. Кожна з них переконана, що обсяги експортно-імпортних операцій мають усі шанси зростати. Для цього вивчають можливість створення спільних підприємств, зокрема з переробки дикорослих плодів та ягід. Триває детальний аналіз сировинної бази, логістики та ринків збуту. 

 

ТИМ ЧАСОМ. Днями на Рівненщині побували представники Брестської області Білорусі, на чолі із заступником голови облвиконкому Миколою Кривицьким. Гості відвідали підприємства «Агроресурс» та«Газотрон-Влатава»: тут виготовляють котли, що працюють на альтернативних видах палива. Найпоширенішою місцевою сировиною є щепа (відходи деревини), високу тепловіддачу маємо й від спалювання відходів сільгосппродукції та торфу. І все це — вчетверо дешевше, ніж газ.