Нещодавно бурштинокопачі підмили колію найдовшої в Європі вузькоколійки Антонівка — Зарічне завдовжки 106 кілометрів. Для багатьох жителів Полісся вона була єдиним транспортним сполученням і змогою дістатися з одного населеного пункту в інший, а дітлахам — до школи. Тож Рівненська дирекція Львівської залізниці припинила рух поїзда і розпочала ремонтувати колію.

Тепер під такою самою загрозою опинився найстаріший у Європі 1350-річний дуб в урочищі Юзефін Рокитнівського району. Дослідники вважають: саме він німий свідок прадавніх походів на древлянські землі князя Ігоря та княгині Ольги.

«Це знакове місце не лише для району — сюди приїжджають набратися сил і мудрості люди з усієї України. Але останній візит залишив у мене гнітюче враження. Стан унікальної пам’ятки вкрай загрозливий. Навколо дуба з численними пораненнями й старими дуплами встановлено лише дерев’яну огорожу. Не більш як за 200 метрів побачив бурштинові калабані, в яких місцеві із сачками шукали те, що не вдалося виловити їхнім попередникам. Ні, це не клондайк із «білетами», структурою і мільйонними оборотами. Люди нам показали свій «улов» — кілька невеличких камінців грамів по три.

Але вони були зайняті своїми справами і геть не звертали уваги на те, що за два кроки від них — історична пам’ятка. Це лише один штрих до того, що поліщуки називають «реаліями життя». Ніхто вже не звертає уваги ні на Юзефінський дуб, ні на «кукушку»... А найгірше, що на це не звертає уваги держава. Бо останній рік усе обмежується лише розмовами про необхідність легалізації промислу. А відповідний законопроект уже другий рік лежить у Верховній Раді», — написав на своїй сторінці у Фейсбуці народний депутат від цього виборчого округу Василь Яніцький. Гарно написано, й акценти всі розставлено правильно. Задля піару чи ні — це вже, як кажуть, на совісті депутата, якого розтиражували місцеві й не лише ЗМІ.

Як на мене, про це вже навіть не кричати — голосити на всю країну треба. І саме у парламенті, поміж депутатів, які в бурштиновому питанні поводяться за принципом: Іван киває на Петра. А віз (чи то пак, «кукушка») і нині там. Слухаєш кожного, хто представляє Рівненщину чи Житомирщину, й думаєш: як правильно вони все розуміють! А як доходить до голосування — нічого не змінюється.

Тим часом Рівненську обласну раду просто-таки засипають зверненнями про виділення десятків тисяч гектарів поліських земель начебто для геологорозвідки. За таким формулюванням цілком може ховатися інше…

До речі, торік у грудні (ще один сюрприз під ялинку) змінили урядову постанову № 615: тепер ненадання відповіді за подібними зверненнями за місяць вважається мовчазною згодою (?!). Облрада вже звернулася до офіційного Києва з вимогою скасувати такі відверто лобістські зміни. Бо, по-перше, за місяць питання достеменно не вивчити: тут мають сказати своє слово екологи, лісівники, представники культурної спадщини (втім, поки не чуємо голосу останніх щодо «кукушки» чи Юзефінського дуба). По-друге, це порушення прав органів місцевого самоврядування. Адже ці землі — не обласна комунальна власність, а спільна власність територіальних громад. Ось у кожної конкретної громади треба було б і питати. Як гадаєте, що почуєте у відповідь? Правильно! Тому й не питають, знайшовши ось такий обхідний шлях.

Перша позачергова «бурштинова» сесія вже відмовила всім претендентам. Схоже, так вчинить і друга, яка змушена зібратися днями, доки своєї роботи не зробить офіційний Київ. А від нього хочуть того, про що вже знають усі: закону про легальний видобуток та реалізацію бурштину, якого комусь дуже вигідно не ухвалювати.