Коли кілька років тому на Сумщині ухвалили обласну програму компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах загального користування до 2020 року, всі, кого вона стосувалася, не приховували задоволення.

Справді, документ регламентував процедуру таких перевезень і, що головне, дав змогу істотно наростити (в чотири рази) кількість тих, хто скористався цим законним правом. Думалося, що й надалі перевізники справно возитимуть пільговиків, а ті, хто має покривати відповідні витрати, виконуватимуть свої зобов’язання.

Проте недовго «грала компенсаційна музика». З часом фінансування почало пробуксовувати, а невдовзі й узагалі припинилося. Якщо обласний бюджет розраховується із перевізниками за надані послуги, то місцеві — районні, міські, сільські, селищні ОТГ, які відповідно до програми мають надавати кошти для своїх пільговиків, — не тільки не поспішають перераховувати гроші органам соціального захисту населення, а й відверто «забувають» про це.

Так, заборгованість перевізникам за 2018 рік становить понад 4 мільйони гривень, або трохи більш як половину всієї суми. Тобто із двох пасажирів пільгових категорій компенсація надійшла тільки за одного. Особливо проблемною стає оплата за перевезення учасників бойових дій — понад 3,77 мільйона гривень.

Станом на початок нинішнього року в більшості районів компенсацію отримано лише до травня 2018-го. Багатьом перевізникам заборгували по 50 тисяч гривень і більше, а деяким — майже 300 тисяч.

Така «забудькуватість» різко загострила проблему пільгових перевезень, що, у свою чергу, ускладнило загальну ситуацію з пасажирським транспортом. Якщо раніше перевізники щороку придбавали в середньому 60 автобусів і оновлювали автопарк на 12 відсотків, то впродовж 2015—2017 років купили лише п’ять автобусів. А торік — жодного.

Упродовж останніх чотирьох років невпинно скорочується маршрутна мережа та обсяги рейсів на маршрутах загального користування. Якщо у 2014-му було 708 тисяч рейсів, то торік — 593 тисячі, або на 17,2 відсотка менше.

Через низьку рентабельність, банкрутство в Буринському, Середино-Будському, Липоводолинському, Недригайлівському, Кролевецькому та Ямпільському районах не залишилося жодного місцевого перевізника, а у Великописарівському та Тростянецькому — по одному-двоє. Далі — гірше. За останні роки водії масово звільняються і їдуть працювати за кордон — до Польщі, Чехії, Росії та інших країн, де одержують пристойну платню. Що вже казати про поточні ремонти рухомого складу, технічне обслуговування, придбання експлуатаційних матеріалів... А це питання безпеки перевезень, нехтувати якими нікому не дозволено.

Окрім того, що накопичуються борги, відповідно до програми компенсується лише три чверті вартості пільгових перевезень. До того ж перевізники за власні кошти возять на міжміських маршрутах найбільш незахищені категорії громадян — осіб з інвалідністю від загального захворювання та дітей-інвалідів.

Цілком очевидно, що в програмі є прогалини, які необхідно якомога швидше усувати. Але замість цього на підприємців продовжують тиснути, змушують укладати договори, грубо порушуючи вимоги Господарського кодексу та інших правових актів.

Чому б не запозичити досвід сусідніх областей, наприклад, Харківської, Полтавської, Чернігівської, де до вирішення цього питання підходять гнучко і диференційовано. Наприклад, на Полтавщині пільговикам органи соціального захисту виплачують компенсації за іменними квитками, придбаними на автостанціях та автовокзалі. У Харківській області офіційно встановлені певні обмеження на перевезення пасажирів пільгових категорій, що не робить заручниками ситуації перевізників. Якщо такі варіанти не влаштовують, то шукати інші, а не сліпо «нагинати» автомобілістів.

Останні обома руками «за», аби пасажири, які заслужили на пільги, сповна користувалися ними. Тільки ж не треба робити крайніми самих перевізників, які рано чи пізно, але одного дня не зможуть вирушити в рейс. І на узбіччях голосуватимуть не тільки пільговики, а й усі, хто користується послугами пасажирського автотранспорту. 

Микола ТЕРТИШНИЙ,
голова Сумської обласної організації роботодавців
у галузі транспорту 
для «
Урядового кур’єра»