Укотре беру 11 клас і вкотре від батьків і дітей чую одні й ті самі питання, які залишаються без відповідей. Перше і найголовніше: чому результати ЗНО з певних навчальних предметів зараховують як результати державної підсумкової атестації в школі? Таку практику було започатковано 2007/2008 навчального року. Однак тоді, на відміну від нинішніх випускників, учні мали змогу не погодитися з оцінкою за дванадцятибальною шкалою, виставленою за тест з української мови, хоч у тесті були питання і з літератури. Аналогічне було і з іншими навчальними предметами. Інші ж у письмовій формі просили зарахувати результати ЗНО як результати ДПА. Саме того навчального року вчителі-предметники зітхнули з полегшенням: уперше їм не треба було перевіряти стоси переказів, вислуховувати відповіді випускників. Проте вже за рік ЗНО і ДПА в школі повністю розмежували, мотивуючи це тим, що школа не повинна мати ніякого стосунку до УЦОЯО, отже вчителі-предметники знову почали проводити звичні ДПА, результати яких фіксували в додатку до атестата.

Відтоді й аж до доленосного та неспокійного  в усіх аспектах 2015 року вчителів періодично звинувачували в необ’єктивному оцінюванні підростаючого покоління, у «багатоверстатному клепанні» золотих та срібних медалей за окрему винагороду, які потім не виправдовували себе під час складання ЗНО. Справді, диму без вогню не буває, адже є достовірні факти про те, як у малокомплектних школах/класах, у яких навчалось 5—7 учнів, 4—6 із них закінчували школу з відзнакою. Чи можна це порівнювати з класами, у яких на 32—33 учні лише 3—4 відмінники? Очевидно, ні.

Крім того, чому звичну для всіх форму проведення ДПА з української мови (переказ) було замінено тестом, який містить питання за курс 5—11 класів, читанням та аналізом тексту, висловлюванням? Чи не забагато для одного іспиту? І чи можуть конкурувати учні, які поглиблено вивчали українську мову, й ті, в яких урок української був лише двічі на тиждень? Можливо, варто дослухатись до думки громадськості й дати спокій школярам аж до випуску їх із загальноосвітнього навчального закладу? А далі — це вже право вибору кожного: ті, хто мріє навчатися у ВНЗ України, нехай складають зовнішнє незалежне оцінювання з профільних предметів. Тим, хто обрав для вступу ВНЗ інших країн, варто ретельно ознайомлюватися з умовами вступу до омріяного вишу. Чому ні?

Безперечно, зміни в освіти потрібні. І вони є і будуть. І це добре. Спростили навчальні програми для учнів початкової ланки школи. Скасували використання вчителями початкових класів ручки агресивного червоного кольору. Дали змогу першачкам писати олівцями. Розв’язали руки вчителям-класоводам щодо самостійного вибору кількості годин на вивчення тієї чи іншої теми. То чому не спростити процедуру закінчення навчального року для учнів 11 класів? Чому цьогоріч майбутній медик повинен обов’язково складати зовнішнє незалежне оцінювання з математики або історії, результати якого зарахують йому як ДПА, коли медичний вищий навчальний заклад вимагає сертифікатів з біології та хімії? Питання є, а відповідей немає.

Юлія СЕРГІЄНКО,
вчителька української мови
та літератури спеціалізованої школи №16,
для «Урядового кур’єра»