На міжнародній донорській конференції, яка може відбутися вже у лютому, планується представити «План відродження України на 2015—2017 роки». До цього документа, певно, увійшло чимало конкретних пропозицій учасників круглого столу «План Маршалла: досвід та уроки для України», що відбувся наприкінці минулого року. Його організатори — Інститут економіки та прогнозування НАН України та Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. Відомі вчені та фахівці були одностайні в своєму висновку: країну виведуть з кризи потужні інфраструктурні та галузеві інвестиційні проекти.

На шлях до відродження — лише високоякісними сучасними дорогами. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Транспортна інфраструктура — локомотив економіки

У розділі «Секторальні складові «Плану Маршалла для України», який пропонували учасники згаданого «круглого столу», автотранспортній інфраструктурі відведено пріоритетне значення. Її роль в економіці країни була, є і залишиться вкрай важливою. Понад те, вона зростатиме, особливо у післявоєнному відновленні постраждалих регіонів.

Можливо, цього разу нам вдасться за допомогою закордонних інвесторів зробити за кілька років те, що вже має сусідня Білорусь, або що вдалося Польщі після вступу в ЄС, — побудувати сотні кілометрів чудових, високоякісних автомагістралей. Україна нині посідає одне з останніх місць у світі за показниками якості інфраструктурних послуг, довжини та якості доріг, рівнем їхнього фінансування та утримання. Як результат — за останні п’ять років обсяги транзитних перевезень, що здійснюють через нашу країну, скоротилися майже втричі. За останні 20 років у нас не будували нових магістралей. Одна з головних причин — брак у щорічних державних бюджетах цільових коштів, хоча стаття 3 Закону «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» передбачає створення такого спеціального державного дорожнього фонду. До речі, невідомо, на що йдуть  кошти (скільки з них розкрадається) від акцизного збору на бензин та дизельне пальне. Для прикладу, в Польщі в Державний дорожній фонд надходить 80% коштів від паливного збору. За підрахунками спеціалістів, які, мабуть, взяли за основу саме такий відсоток, в умовах України, де щорічно споживають майже 10 мільйонів тонн пального на рік, це становить 30—35 мільярдів гривень на рік. Таку суму вважають мінімальною потребою всієї дорожньої галузі. Але таких цільових коштів вона ніколи не отримувала, тож і маємо переважно те, що маємо — не цивілізовані дороги, а «танкодроми» та «випробувальні полігони». Тож тепер уся надія на донорів та їхні кредити, які треба повертати.

Найпривабливіший сектор для інвестицій

Більшість іноземних експертів на запитання, куди рано чи пізно піде великий капітал, називають передусім агросектор. Але для забезпечення успішної реалізації в цьому секторі економіки ключових інвестиційних проектів із залученням коштів країн-донорів та іноземних інвесторів українському парламенту потрібно невідкладно ухвалити кілька документів. По-перше, Закон «Про інтеграцію іноземного капіталу в агропромисловий комплекс України» (робоча назва), який унормує особливості такої інтеграції, аби запобігти поглинанню іноземними компаніями сільгосппідприємств під час реалізації інвестиційних проектів. По-друге, у першочерговому порядку слід унормувати пільги для іноземних компаній, які започаткують в Україні виробництво запропонованих проектом сільгосптехніки, обладнання та засобів захисту рослин. Зокрема потрібно запровадити п’ятирічні податкові канікули, скасувати мита на імпортовані комплектуючі вузли, оплатити навчання кадрів… Важливо, як наголошено в рекомендаціях згаданого «круглого столу», якомога активніше прискорити подолання структурних деформацій в аграрному секторі за допомогою інституціалізації та модернізації молокотоварного сільгоспвиробництва. Це зумовлено тим, що в цьому секторі склалася дуальна структура, на одному з полюсів якої зосереджені монополісти — агрохолдинги, що жирують. На другому ж — господарства сільського населення, які, виробляючи майже половину валової продукції, ледь животіють, бо досі не інтегровані в механізми ринкового функціонування та інноваційного розвитку галузі.

Саме особисті селянські господарства, серед яких вже сформувався прошарок (близько 700 тисяч) товарних і напівтоварних господарств, могли б трансформуватися в сімейні фермерські господарства (СФГ) — аналог зарубіжних ферм, що є основою аграрного устрою розвинених країн світу. Щоб прискорити їхній розвиток, необхідно внести законодавчі зміни, якими б узаконювалося сімейне фермерське господарство як особлива форма господарювання на селі. Для СФГ треба запровадити спрощений порядок реєстрації, обліку і звітності, ухвалити Програму підтримки сімейного фермерства та Закон про особливу систему соціального забезпечення осіб, зайнятих у сімейних фермерських господарствах.

Головне не завтра, а вже сьогодні українська сторона має продемонструвати європейським та американським партнерам не наміри, а практичні відчутні результати у такій доленосній сфері, як боротьба з корупцією.

Стати не буфером, а цивілізованим союзником

За всю свою історію ЄС ніколи не надавав такої потужної підтримки іншим державам, яку отримує Україна. Останнім часом у Брюсселі триває активна аналітична робота для розуміння того, яка першочергова допомога потрібна нашій державі та що необхідно для посилення конкурентоспроможності її економіки. У цьому контексті нашим реформаторам важливо переконати своїх партнерів, що ті заходи і проекти, які фінансуватимуть міжнародні донори в межах можливого нового «Плану Маршалла», принесуть користь не лише Україні, а й світовому співтовариству загалом.

Найбільші очікування від спільних проектів у таких наукоємних галузях, як приладобудування, суднобудування, енергетичне машинобудування, а також аерокосмічна та літакобудівна. Наприклад, реалізація такого спільного проекту (за технічної підтримки західних партнерів), як організація повного циклу переробки титанових руд — від ільменіту до титанової продукції кінцевого споживання — забезпечила б титановим литтям та профілями і власні потреби, і закордонних споживачів: Boeing. Airbus. Embraer, Bombardier. У цьому контексті вважають за доцільне розробити окрему програму українсько-американського співробітництва в аерокосмічній галузі. Тим паче, що вже маємо для цього таке потужне законодавче під∂рунтя, як Хартія Україна — США про стратегічне партнерство від 19.12.2008 р.

ПРЯМА МОВА

Костянтин ЄЛІСЄЄВ,
представник України при ЄС:

— Жоден інвестор, жодна європейська країна не дадуть нам грошей, якщо не будуть упевнені, що кошти належно використають, а не розкрадуть, як це було раніше.

Післямова. Пропозицій чимало. Інша річ, чи отримаємо ми на міжнародній донорській конференції (підготовка до неї вочевидь затяглася) чіткий сигнал стосовно готовності надати Україні вагому системну фінансову допомогу для підтримки її економічного відновлення? Багато в чому це залежатиме від нас. І Джо Байден, і Джордж Сорос, і Йоганнес Ган, новий комісар ЄС з питань політики сусідства та розширення, як і багато інших впливових осіб, однозначно і чітко дали зрозуміти: допомога світової спільноти буде відчутнішою, якщо Україна нарешті розпочне задекларовані економічні реформи і боротьбу з корупцією, захистить право власності, створить цивілізований інвестиційний та бізнес-клімат, а в діях органів влади буде більше прозорості та послідовності.