Якщо чайник на плиті довго не закипає, то це означає, ви давно її не чистили. Те саме стосується неефективної роботи опалювального котла: газ за нормою він спалюватиме, якщо його обслуговуватимуть раз на рік (плита — раз на три роки). Так розпочав спілкування із журналістами на прес-конференції «Якість природного газу» начальник управління газовимірювань та метрології ПАТ «Укртрансгаз» Микола Болховітін.

«Несправні газові прилади призводять до перевитрат 10—30% газу. Це одна з головних причин побутових незручностей, які викликають невдоволення в українських споживачів, — наголосив фахівець. — Але існують інші, як-от зниження тиску в газотранспортній мережі, нестача кисню у приміщенні, де працюють газові прилади. До речі, якщо вогонь від згорання блакитного палива має жовтий або червоний колір, потрібно відчинити кватирку».

За інформацією начальника відділу зв’язків із громадськістю та пресою ПАТ «Укртрансгаз» Максима Білявського, щодня Україна споживає 140—200 мільйонів кубометрів газу. З них 40 мільйонів іде на потреби населення зі Словаччини та Угорщини. Не VIP-трубами, скажімо, для Києва, а тими самими, що й до Малинівки десь на Поліссі. Ще 55 мільйонів кубометрів — це українське блакитне паливо, решта — газ, який підіймаємо з підземних сховищ. З останніх ми вже викачали 5 мільярдів 476 мільйонів кубометрів.

Весь газ має паспорти якості, отже не може бути не придатним для споживання. ПАТ «Укртрансгаз» відповідає за якість блакитного палива, подаючи його у газотранспортну мережу. Це підтверджують щоденні аналізи, які проводять 65 хіміко-аналітичних лабораторій та 47 потокових хроматографів. Із квітня 2015 року результати цих досліджень Укртрансгаз оприлюднює на власному сайті  раз на місяць. Точки відбору проб газу погоджено з облгазами всіх областей.

У ПАТ «Укртрансгаз» стверджують, що не мають жодної технічної можливості (навіть якби й захотіли) щось «підмішати» в газ у трубах. Торік у цьому переконалися й журналісти, які разом із фахівцями товариства відбирали проби у Львівській, Закарпатській та Київській областях.

«Ми працюємо згідно з вимогами кодексів газотранспортної та газорозподільної систем, нашої, так би мовити, конституції, — сказав Микола Болховітін. — Окрім того, з 1 жовтня 2015 року набув чинності закон про ринок природного газу. Він чітко розмежує обов’язки компаній, які видобувають газ, транспортують його та надають послуги споживачам. Останні мають право тепер обирати компанії, які надаватимуть їм послуги, зокрема й закордонні».

Якщо ж якість газу в споживачів викликає сумніви, вони можуть звернутися з відповідними скаргами до Міністерства економіки і торгівлі через департамент технічного регулювання та Держспоживінспекцію. Перший контролює правильність роботи вимірювальної техніки, а інспекція — безпосередньо якість блакитного палива через незалежні лабораторії, які проводять дослідження фізико-хімічних показників газу. Щоправда, послуги ці платні.

КОМПЕТЕНТНО

Геннадій ЖУК,
завідуючий відділом Інституту газу:

— На якість газу можуть впливати різні чинники, зокрема й наявність у ньому вуглеводних компонентів — пропан-бутан, бензин. Пальники газових приладів  розраховані на певну кількість цих домішок. Наш газ на стадії видобування потрібно відокремлювати від цих важких компонентів, які в подальшому можна використовувати для виробництва пального для автомобілів. Це, на жаль, не робиться, і вуглеводні йдуть у газотранспортну систему. Це не по-господарськи, бо ми фактично викидаємо цінну сировину — все одно, що не збираємо з молока вершків.