Українські журналісти в зоні АТО стають не меншими, а подекуди й більшими мішенями, ніж військові, тому питання їхньої безпеки має вийти на рівень РНБО. Кореспонденти, які працюють на лінії фронту або навіть у містах, які розміщені на так званій червоній лінії, стають для іншої сторони об’єктами агресії. Про це під час круглого столу «Запровадження в Україні культури страхування професійної журналістської діяльності в зоні АТО» повідомив заступник голови парламентського Комітету свободи слова та інформаційної політики Сергій Висоцький.
За даними Інституту масової інформації (ІМІ), за перший квартал цього року в Україні вбито одного журналіста (у зоні АТО загинув фотокореспондент газети «Сегодня» Сергій Ніколаєв). Крім того, ІМІ зафіксував 16 випадків побиття й нападів на журналістів, 13 випадків перешкоджання їхній законній професійній діяльності, 9 випадків залякувань, 6 фактів непрямого тиску та інтернет-тиску та 3 випадки нападів на офіси ЗМІ й пошкодження майна журналістів у зв’язку з професійною діяльністю.
Не секрет, що нападів і тиску журналісти зазнають і в мирний час. Тому проблема існує не тільки тоді, коли кореспондент їде в зону АТО. Фахівці стверджують, що робота журналістів настільки специфічна, що їх потрібно покривати страховим захистом і тоді, коли вони працюють не в районі бойових дій. І коли журналіст має загальне страхове покриття на рік, то додаткове покриття на короткострокові поїздки в зону бойових дій тоді набагато легше зробити. Найбільш небезпечною, на думку страховиків, є репортерська діяльність.
Голова комісії зі страхування Українського товариства фінансових аналітиків Вячеслав Черняховський пропонує за основу для страхування журналістів узяти підхід, який існує в Україні для страхування військових та силовиків у зоні АТО. Виходити із суми 500 мінімальних заробітних плат (це нині приблизно 600 тисяч гривень). Таку суму вважають достатньою в нашій державі для того, щоб покрити всі негативні наслідки перебування в зоні бойових дій. Але при подібному страхуванні потрібно дотримуватися таких умов, як обов’язкове проходження журналістами тренінгу з системи безпеки в зоні бойових дій, носіння касок і бронежилетів, наявність документів тощо.
«В Україні на рівні галузі не підписана генеральна угода щодо соцзахисту, який повинен бути у трудових відносинах із журналістами. Колдоговори з роботодавцями дуже часто не містять вимоги трудового колективу мати страхове покриття. Для цього не потрібно писати нормативні акти. Треба, щоб асоціації, які представляють інтереси журналістів, вступили в діалог зі страховими компаніями», — вважає директор «Української федерації убезпечення» Галина Третьякова.
Страховики та представники медіа сподіваються: розпочатий діалог щодо перспектив страхування журналістів буде результативним
Тетяна ПОПОВА,
заступник міністра інформполітики:
— Нині проведено низку консультацій з медіа-організаціями. Якщо ми будемо вимагати страховку як обов’язкову умову акредитації, то це можуть розцінити як обмеження свободи слова. Ми можемо тільки рекомендувати. Зараз в зоні АТО акредитовано вже майже 4 тисячі журналістів. Для Embedded Journalism (прикріплених до військової частини журналістів) це, звичайно, буде обов’язковою вимогою, але їх небагато: на місяць — 16 чоловік (вони перебуватимуть прямо на передовій). .
Ми в Google+