НАДЗВИЧАЙНИЙ ВИПАДОК

Авіарейс Київ—Нью-Йорк  минув без екстреної посадки завдяки луганському лікарю
 

Йшла третя година перельоту, коли у пасажира рейсу трапився епілептичний припадок. Американець був величезним — понад 180 кг ваги, він ледь вміщувався у своєму кріслі. І коли лікар Леонід Пінський кинувся на допомогу — сам людина не слабка — йому ледве вистачило сил, аби зафіксувати хворого. Салон економ-класу борту київського «Аеросвіту» (а це приблизно 200 пасажирів) — завмер.

Просто виконував обов’язок

— Ми з колегою Мариною Тананко летіли на конгрес з імунології до Бостона, — згадує Леонід Леонідович. — Коли все сталося, найбільша складність полягала в тому, що ми надавали допомогу людині прямо в кріслі — її неможливо було витягти. Дуже професійно нам допомагала бригада стюардів — вони виявилися готові і психологічно, і технічно до нештатної ситуації. Ми ввели пацієнтові медикаментозні препарати, які були на борту, затемнили ілюмінатор. Звичайно, переліт нелегкий — майже 11 годин. І, мабуть, фактором, що дратував, стало яскраве світло. Потім, коли чоловік отямився, зізнався, що не міг відірвати очей від сонця. Напередодні не спав чотири доби — гостював у Києві. Це був перший у його житті епілептичний припадок — до цього ніколи не хворів. Про все це він мені сам розповів, коли вже все було позаду.

А поки ми надавали допомогу, командир корабля через старшого стюарда постійно питав про самопочуття пасажира, чи не треба виконати екстрену посадку. Ми не могли дати однозначну відповідь однозначно протягом 15—20 хвилин, поки ситуація не стабілізувалася. А невдовзі повідомили, що гострої необхідності в цьому немає, можна продовжувати переліт.

Потім для мене було нелегке завдання заспокоїти пасажирів. Коли у хворого минули клінічні судоми, наслідки шоку відчули інші пасажири.

Завідувача кафедри Луганського медичного державного університету, професора, доктора наук, головного імунолога області Леоніда Пінського щиро здивував інтерес кореспондента до випадку, що стався 1 листопада на борту літака. Він вважає, що просто виконував свій обов’язок, як і в молодості, коли довелося працювати в реанімаційному відділенні лікарні. Обов’язок, до якого готовий завжди.

 

Професор Пінський веде заняття з іноземними студентами на зрозумілій для них мові. Фото Олени ОСОБОВОЇ

Затребувані у світі

У США Леонід Пінський летів уперше, хоча його ім’я відоме далеко за межами України. Три роботи луганських учених викликали такий інтерес, що були прийняті до публікації в науковому виданні Массачусетського технологічного університету. До Луганська надійшло офіційне запрошення взяти участь у роботі конгресу з імунології, який зібрав в листопаді в Бостоні майже тисячу науковців з різних кінців світу.

— Це була вельми цікава поїздка, — говорить  Леонід Леонідович. — Ми представили матеріали з клінічної імунології, зокрема спільні дослідження з Донецьким медичним університетом, Харківським НДІ психіатрії та неврології, кафедрою психіатрії та наркології Луганського державного медичного університету. У Бостоні з’ясувалося, що ті напрямки, якими займаємося ми, вкрай затребувані у світі.

У чому новизна наших ідей? Ми вважаємо, що імунна реабілітація, імунокорекція опіоїдних наркоманів повинна проводитися протягом міжрецидивного періоду, аби запобігти рецидиву опіоїдної залежності. Тобто потрібно лікувати супутну патологію — хронічний вірусний гепатит С, братися за лікування патології щитоподібної залози у цих пацієнтів. Це результат багаторічної праці разом із головним наркологом нашої області доцентом Миколою Овчаренком і новий погляд на проблему. До речі, напередодні цієї поїздки я виклав цю інформацію у Бресті на великому міжнародному конгресі, де були представники шести країн — Росії, Узбекистану, України, Білорусі, Польщі та Молдови. Там тако зацікавилися цими дослідженнями.

Зараз за наказом начальника нашого обласного управління охорони здоров’я та першого заступника голови облдержадміністрації ми підготували проект для можливого фінансування досліджень з боку штату Меріленд (США). Тож ноу-хау, яке ми багато років відпрацьовували та вдосконалювали, нині  пропонуємо для інвестування з боку американців.

До того ж, у Бостоні ми представили дослідження про перебіг хронічної патології печінки і жовчовивідних проток у хворих з ендокринопатії, їх імунологічні аспекти, методи діагностики та лікування. І третє — це спільне дослідження з професором, завідувачем кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології Донецького національного медичного університету Олександром Прилуцьким: розробка алерготестів та тест-систем для визначення рівня інтерлейкинів сироватки крові пацієнтів.

У свою чергу, ми вивчили досвід імунологічних лабораторій Массачусетського і Гарвардського університетів, познайомилися з ученими, встановили дружні контакти.

Для науки немає периферії

Доктор Пінський захоплено розповідає про ноу-хау луганських науковців, яке викликало жвавий інтерес їхніх заокеанських колег. А я з мимовільним сумом думаю про те, що український учений, аби відправитися до Бостона, взяв відпустку і шукав спонсорів, адже ВНЗ оплата участі їхніх викладачів у міжнародних конгресах не по кишені. Хоча загалом Луганський державний медичний університет за багатьма параметрами провідний у своїй галузі науки, і навчання іноземних студентів уже десять років поспіль ведеться англійською мовою. За словами Леоніда Пінського, це програма ректора. Сам професор багато років керує студентським науковим товариством вишу. Завдяки цьому склалася стійка традиція, і вже вісім років всеукраїнські наукові конференції з клінічної фундаментальної медицини проводяться в Луганську  англійською мовою. Тож перекладач доктору Пінському ані на борту літака, що прямував до Нью-Йорка, ані на конгресі в Бостоні не знадобився.

— Що нового ми привезли? — перепитує Леонід Леонідович.

Нові дослідження імунологічних змін у хворих з аутоімунними тиреоідитами  (це ураження щитоподібної  залози), нові методи лікування ускладнень цукрового діабету із застосуванням імунокорегуючих препаратів і нові технології селективного плазмоферезу.

— Усі ці методи абсолютно реально застосовувати й у нас! — наголошує головний імунолог області. — Важливо розповісти лікарям, як це застосовувати, бо зараз існує багато нових препаратів і діагностичних технологій.

Луганський професор переконаний:

— Немає периферійної науки. Можна і в наших умовах створювати нові технології лікування.

Проте одне сумне спостереження привіз Леонід Пінський із Бостона.

— Коли спілкуєшся з американцями, досить сказати, що ти — лікар. І відразу в очах людей з’являється до тебе повага та вдячність. Таке  саме ставлення і в Німеччині, Польщі, Чехії. Але не в Україні. Напевно, нам треба подумати над тим, аби подібна ментальна шанобливість формувалася і в нашому суспільстві.