«Велика буває користь від учення книжного», — вважав автор відомої «Повісті минулих літ» Нестор Літописець. Схоже, цей вислів міг би стати доречним епіграфом для навчального посібника авторства сучасних науковців і наших колег Юлії та Юрія Нестеряків «Від Майдану до Майдану. Новітня історія української журналістики», що побачив світ у видавничому центрі «Академія».

Ідеться про перше велике комплексне дослідження становлення та розвитку вітчизняного інформаційного простору в період 1989—2019 років. Вдавшись до послідовного викладення фактів, які насамперед і безпосередньо стосуються новітньої історії української журналістики, автори пропонують ще й чимало інформації, що нагадує читачам про найважливіші події за три десятиліття, коли формувалися й на які істотно впливали вітчизняні ЗМІ. Адже історія української журналістики нерозривно пов’язана з новітньою історією України, яку досі пишуть працівники газет, радіомовлення та телебачення.

Відтепер маємо перший зразок  фундаментального дослідження новітньої історії журналістики за певний відрізок часу, але нітрохи не останній. Далі, як кажуть, буде. Це вже підтвердили автори та їхні колеги та журналісти. Адже наше життя пропонує нові важливі події та факти сучасності, які претендують на вивчення чи увічнення. 

«Це тільки початок великого проєкту»

«Книжка для нас, авторів, дуже важлива, бо йдеться не тільки про понад чотири роки наполегливої роботи, а й про більш як три десятиріччя життя в цій професії. Це тільки початок великого проєкту. Думаємо, як його успішно реалізувати, оскільки українська журналістика — яскраве віддзеркалення тих процесів, які відбуваються в нашому суспільстві. А презентуючи книжку, прагнемо поспілкуватися з однодумцями, обмінятися враженнями і накреслити плани на майбутнє», — запевнив завідувач кафедри соціальних комунікацій та аудіовізуального мистецтва Київського міжнародного університету професор Юрій Нестеряк на презентації у пресцентрі Національної спілки журналістів України.

Такі самі наміри підтвердила доцент кафедри соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, співзасновниця благодійної організації «Фонд розвитку журналістики імені Анатолія Москаленка» Юлія Нестеряк, яка долучилася до презентації в режимі онлайн.

«Безперечно, цей науковий посібник стане у пригоді всім тим, хто вивчає журналістику, і тим, хто давно працює у вітчизняних ЗМІ. Маємо плани продовжувати роботу над новими виданнями, оскільки в журналістиці та нашому спільному житті після 2019 року відбулося і відбувається чимало важливих подій», — каже вона. 

Співавтором Юлії та Юрія Нестеряків став фотокореспондент і оглядач газети «Голос України» Олександр Клименко, чиї знімки, зафіксувавши важливі миті того часу, органічно доповнили навчальний посібник.

До речі, на першій презентації книжки хтось із колег звернув увагу, що на сторінках шикарного видання про історію вітчизняних ЗМІ чимало світлин відомих тогочасних політиків. І це ще одне підтвердження того, що журналісти були не тільки у гущі подій, а й докладали неабияких зусиль, щоб домогтися реальних і бажаних змін з початком так званої перебудови і особливо для становлення державної незалежності.

«Книжка має дуже правильну назву. Бо саме українська журналістика створила нашу сучасну державу. До прикладу, масовий рух проти цензури і за свободу слова, що поклав початок численним акціям протесту і в подальшому Помаранчевій революції. Важко заперечити участь медіа й у Революції Гідності», — наголосив заступник керівника Офісу Президента України Олексій Дніпров.

«Вони не тільки пишуть, а й творять нашу історію»

Ініціаторами й учасниками активних змін у сучасному вітчизняному інформаційному просторі та загалом України журналісти залишаються й нині.

«Для Національної спілки журналістів України честь, що найперша презентація наукового посібника про нашу з вами новітню історію відбувається саме тут. Цей захід суголосний із промовистим гаслом «Журналісти важливі!», під яким нині працюємо: медійники справді не просто пишуть, а й творять новітню історію», — вважає голова НСЖУ Сергій Томіленко.

Певна річ, науковий посібник охоплює тільки відносно короткий період новітньої історії вітчизняної журналістики, адже відомо, що українські ЗМІ існували задовго до 1989 року. Це підтверджує велика доказова база унікального музею-архіву преси, який створив у столиці дослідник друкованих видань Вахтанг Кіпіані. Та, погодьмося, кінець 1980-х — початок 1990-х років став надважливим і пам’ятним в історії наших ЗМІ й держави. Оскільки українська преса тоді стала одним з рушіїв активних змін, головним підсумком яких було проголошення Незалежності України. А важливий внесок у це зробили нові друковані видання, сучасні інформаційні агентства, телеканали чи радіостанції, засновані та створені в той період.

До речі, саме в непрості роки побачив світ і перший номер газети «Урядовий кур’єр». Про особливу буремність того періоду свідчать певні деталі з біографії нашого видання.

Отже, 23 серпня 1990 року ухвалено постанову Ради міністрів УРСР про заснування друкованого органу Ради міністрів — газети «Урядовий кур’єр», яку підписав тодішній керівник уряду Віталій Масол. А про те, як розгорталися події далі, розповідає перший головний редактор «Урядового кур’єра» Михайло Сорока.

«Усе свідчило, що видання бачили таким собі урядовим бюлетенем. У редакції було п’ятеро працівників разом з бухгалтером. Під редакцію відвели три кімнати на вулиці Садовій, 1 (напроти Верховної Ради України). А мітингувальники студентської акції непокори, скандуючи, ходили саме під вікнами редакції.

Перший номер газети вийшов 27 жовтня 1990 року, в якому, так збіглося, першою була інформація про відставку голови Ради міністрів УРСР Віталія Масола», — згадує він карколомні тодішні реалії.

Звичайно, новітня історія української журналістики продовжується й після 2019 року. Чимало трагічних і героїчних сторінок вписали наші колеги після повномасштабного вторгнення рф. Вони обов’язково увійдуть у наступні видання навчальних посібників та нашу історію загалом.