Для жителів багатьох міст і селищ України великим післяріздвяним подарунком стало підвищення на 30% і більше цін на проїзд у маршрутних таксі (або, як люди іменують, маршрутках) у приміській зоні й у самих населених пунктах. Менш як 4 місяці тому проїзд уже дорожчав, і ось нове підвищення ціни.
Тепер проїзд, приміром, із Броварів до станції метрополітену «Лісова» коштує 12 гривень. А ще у вересні він становив 6 гривень, у жовтні — 9. Проте як свідчить проведений аналіз, не у всіх міських маршрутках було підвищено тарифи на перевезення, як-от у Броварах на Київщині.
У самій столиці власники автомобільних компаній наважилися підняти ціни на проїзд на 1—2 гривні.
Яка ж причина таких метаморфоз? Яка собівартість проїзду в маршрутках? Чи може звичайний пасажир якось вплинути на ціноутворення, і хто контролює чи повинен контролювати тарифи на перевезення пасажирів? Чи не самоусунулося суспільство від цього процесу, віддавши все на відкуп ненажерливим компаніям-автоперевізникам? «УК» намагався ретельно розібратися в цьому.
Кількість пасажирів — зі стелі
У приміських маршрутках зазвичай висить оголошення, що подорожчання пов’язане з «підвищенням цін на паливно-мастильні матеріали, запчастини та підвищення рівня мінімальної заробітної плати». Відтепер усі монополісти (а перевізники також є ними) аргументуватимуть подорожчання товарів чи послуг саме підвищенням мінімальної зарплати.
Як формують та контролюють ціноутворення на перевезення пасажирів у цьому виді транспорту? Колись максимальний тариф на проїзд у приміських маршрутках встановлювали облдержадміністрації. Після 6 травня 2015 року перевізники самостійно визначають вартість проїзду, на власний розсуд, адже постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №240 скасовано державне регулювання тарифів на перевезення пасажирів. Ось у чому криється великий потяг до ненажерливості!
Законодавство про автомобільний транспорт обмежень щодо ціноутворення в цьому секторі не містить. Основний підзаконний акт у сфері пасажирського автотранспорту — постанова КМУ № 176 від 18 лютого 1997 року — також не містить таких норм.
Як зазначає голова ГО «Розвиток інфраструктури» Станіслав Гвоздіков, єдиний прикладний законодавчий акт у цій галузі — Методика розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, яку затверджено наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17 листопада 2009 року за № 1175.
«Цей документ містить формулу, за якою мають розраховувати тариф. Однак методика ситуацію не рятує. По-перше, вона має рекомендаційний характер для такого виду перевезень. По-друге, у формулі дільник — запланована кількість пасажирів, помножена на середній кілометраж поїздки. Немає сенсу вивчати об’єктивні показники витрат перевізника, якщо потрібна цифра тарифу (12, 15 або 20 гривень) легко знаходиться. Достатньо підставити будь-яку кількість пасажирів у формулу — і все. Тому справді ціну проїзду вільно встановлює перевізник», — зазначає експерт.
Ключове слово — рекомендувати
Іншу точку зору на це мають деякі правники. За словами юриста ЮК «Центр конфліктології і права» Ігоря Кравченка, ціни мають визначати підприємці, які діють у конкурентному середовищі: «Станом на сьогодні державне регулювання тарифоутворення перевезень скасовано лише на міжміських та приміських маршрутах. У містах зберігається публічне регулювання цін, яке покладено на органи місцевого самоврядування. Вірогідно, це лише початок дерегуляції тарифоутворення, яку впроваджуватимуть».
На офіційний запит «УК» щодо пояснень поточної ситуації у Броварах Київської області за підписом міського голови Ігоря Сапожка було надіслано рішення виконавчого комітету міської ради № 216 від 7 квітня 2015 року й зазначено таке: «Рекомендувати суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють перевезення по м. Бровари на приміських автобусах автобусних маршрутів загального сполучення м. Бровари — м. Київ, користуватися тарифом на проїзд по місту у розмірі 3,5 гривні». Ключове слово тут — «рекомендувати».
Тож думка пана Гвоздікова щодо цих питань виявляється слушною: перевізники можуть і не дослухатися до таких рекомендацій і встановлювати тарифи на власний розсуд. Однак будемо до кінця чесними: броварська влада таки впливає на цей процес усіма силами (можливо, поки що). Адже до сьогодні тариф на проїзд містом не підвищено.
Проте в інших містах і селищах ситуація складається не так райдужно. А що вже казати про тарифи на приміські перевезення — вони зросли і зростають, і облдержадміністрації чомусь дуже мало впливають на цей процес. І керівники компаній-автоперевізників не хочуть коментувати всі ці проблеми й самоусуваються від дискусії. Хоч це й не дивно.
Монополісти користуються нагодою
Як можна виправити ситуацію? Експерти вважають, що органи влади і місцевого самоврядування, які є організаторами пасажирських перевезень на певній території, повністю відповідають за належне перевезення пасажирів, визначення на конкурсних умовах перевізників, укладення договорів з ними та контроль за дотриманням цими перевізниками відповідних умов перевезень і державних соціальних стандартів.
Однак деякі перевізники займають у тому чи іншому сегменті ринку приміських і міжміських перевезень домінантне становище і мають змогу необгрунтовано піднімати тарифи на проїзд, користуючись нагодою.
«Окрім того, між підприємцями можуть відбуватися змови задля спільного одночасного підняття плати на проїзд без належних економічних обгрунтувань. Такі дії — це правопорушення, які належать до компетенції Антимонопольного комітету України», — вважає Ігор Кравченко.
Деякі експерти констатують: ніде правди діти — часто компанії-перевізники домовляються з місцевою владою. Тому обидві сторони в цьому мають зиски, ділячись частинами ласого «маршрутного пирога».
Пан Гвоздіков додає: якби існувала конкуренція, то й ціна проїзду була б конкурентною. На його думку, тоді було б знайдено золоту середину між можливостями пасажирів та апетитами перевізника.
Тож надскладне питання щодо автоперевезень на різних маршрутах у містах та селищах можна вирішити. Треба лише мати спільну волю та виконувати законодавство України.
Показовий у цьому приклад Конотопського міського голови Сумської області Артема Семенихіна, учасника АТО. Ненажерливі власники компаній-перевізників у цьому місті нещодавно шляхом ультиматуму хотіли змусити місцеву владу підвищити тарифи в маршрутках з 3 до 6 гривень. У відповідь на провокацію чесний міський голова розірвав угоди з цими перевізниками, і маршрутні перевезення нині відбуваються в ручному режимі. Пан Семенихін заявив, що незабаром оголосить новий конкурс для компаній-перевізників, і обговорюватимуть нижчу на 50 копійок ціну однієї поїздки — 2,5 гривні.
Нехай цей чудовий приклад додає наснаги боротися і перемагати всіх наших ненажер і надалі.
Ми в Google+