Понад 500 ексклюзивних фоторобіт розмістили в муніципальному виставковому залі Миколаєва. Ці фотографії зробили бійці та волонтери під час бойових дій на сході країни. Тож відображають вони жахливу реальність війни, передають справжні емоції бійців, викликають гордість за наших героїв та біль від утрат. Тут не побачиш постановочних світлин у гарних рамках, акуратно розвішаних в залі. За задумом організаторів глядачі мають побачити правду війни, яку не вмістити в жодні рамки.

Енергетика з мильниць

Виставкові фотографії, передані з передової, зняли бійці на телефони та простенькі мильниці. Знімали під час боїв, якщо була змога, під час коротких перепочинків, після завершення ворожих атак. На світлинах — донецький аеропорт та його легендарні захисники-кіборги, соняшникова нива під прицілом міномета, бліндаж після влучання в нього ворожого снаряда, але головне — обличчя наших бійців. Усміхнені та серйозні, в розпачі чи тихій скорботі за загиблим товаришем, але всі вони випромінюють внутрішнє світло, віру в перемогу. Бо вони наші, отже — за мир і справедливість, вони проти загарбників, які хочуть чужої землі.

Відкриття виставки викликало величезний інтерес у миколаївців. Уже першого дня її відвідали сотні містян. Як розповів ініціатор та організатор виставки, волонтер, генеральний директор Миколаївського тепловозоремонтного заводу В’ячеслав Сімченко, показати саме таку війну вирішили після інформації, яка періодично з’являлася в інтернеті, про занадто професійні фото із зони АТО.

— Хоч би яким професіоналом був фотограф, ті світлини, які роблять самі бійці, містять іншу енергетику, — зазначає В’ячеслав Валентинович. — У них все те, що вони переживають, — і біль, і горе, і сила, і воля, і віра. Ці почуття пройшли з ними кола пекла. Тож виникло бажання створити саме таку виставку, щоб усім нам зрозуміти, що відбувається там, на тій чужій війні. І спробувати максимально відчути ті емоції, які переживають хлопці.

Містична світлина

Звичайна світлина, а скільки трагічних історій за нею криється. Фото надане автором

Поділився В’ячеслав і особистими переживаннями. На одній із світлин — його племінник, який загинув у зоні проведення АТО. Розповів і майже містичну історію, пов’язану з іще одним фото. Кілька місяців тому, коли в Миколаєві оголосили про виставку, до організаторів почали надходити сотні фотографій. Серед півтори тисячі слід було обрати найзворушливіші. Так вийшло, що на очі постійно потрапляла одна й та сама світлина. Її відкладали, бо начебто на ній нічого особливого не зображено, але вона з’являлася знову. Стоять собі хлопці на тлі БТР, у камуфляжі зі зброєю в руках. Коли ж дізналися її історію, сумнівів не залишилося: вона має бути на виставці.

Троє з п’яти бійців, зображених на ній, загинули: Сергій Златьєв, Олексій Тищик, Юрій Соколачко. Сергія вдалося провести в останню путь лише через півтора року, бо не могли ідентифікувати тіло. Мати Олексія Тищика, дізнавшись про загибель сина, скоїла самогубство. 43-річного закарпатця Юрія Соколачка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Він служив у 79-й аеромобільній бригаді в Миколаєві. Щодня по кілька разів телефонував матері. Заспокоював, що все буде гаразд. Розповідав, як несе службу, надсилав фото. Одного дня мати не дочекалася дзвінка від сина. Натомість зателефонували його товариші й повідомили, що Юрій загинув під час оборони донецького аеропорту. Марта Романівна ніяк не може забути того останнього нічного дзвінка сина: «Якби я знала, що це остання розмова з сином… Він був єдиною моєю опорою в житті».

На відкриття виставки прийшли легендарний кіборг «Танас» Сергій Танасов, «Апостол» Юрій Степанець, «Кара» Олег Кравець та ще багато героїчних хлопців. А боєць батальйону «Київ-1» Сергій Веремеєнко з позивним «Фартовий» з бойовими товаришами прибув на виставку просто з передової, з-під Авдіївки. Як сказав Сергій, це правда про війну, яку мають бачити всі. А Олег Кравець додав, що такі заходи вкрай потрібні задля виховання в молоді патріотизму. Він упевнений, що виставку мають відвідати ті, хто недостатньо уваги нині приділяє захисту воїнів АТО на мирній території України: працівники соціальних служб, керівники транспортних підприємств, чиновники.

У муніципальній виставковій залі експозиція пробула десять днів. Її подальший шлях, можливо, проляже в інші міста. Зокрема, вже надійшло запрошення з Херсона. Планують видати фотоальбом.