У попередній своїй публікації «Юридичні термінологічні нісенітниці» в рубриці «Прошу слова!» («УК» за 25 травня ц.р.) автор цих рядків закликав правильно вживати слова. Продовжу цю тему далі.

Нерідко в законодавчих та інших нормативних актах, які вичитують професійні філологи, трапляються справжні «перли». Наприклад, пишуть «згідно договору замовник фінансує будівництво лікарні». Це неправильно. Слід писати «згідно з договором». Конструкцію легко запам’ятати, бо у вислові двічі звучить літера «з». Якщо після «згідно з» стоїть слово, що починається з літер «з» чи «с», то слід використовувати «згідно із законом, замовленням», «згідно із самостійно складеним графіком». Використання «із» розширюється і поза зазначеним.

Також часто використовують кальку з російської «у відповідності із законодавством». Правильно слід писати «відповідно до законодавства». Це теж легко запам’ятати, бо в обох словах вислову звучить літера «д». Коли про це саме професор розповідає студентам, то вони роблять розумні, а студентки – ще й красиві очі. А згодом у своїх дипломних роботах пишуть так, ніби професора ніколи не чули.

Часто виникає плутанина з використанням слів «напрям» і «напрямок». Коли «від Києва до Лубен посіяла конопель», то це напрямок, себто вектор руху в двовимірному чи тривимірному просторі: з однієї кімнати — в іншу, із заходу — на схід, з однієї вулиці — на другу, із Землі — на Місяць. Проте уряд не може працювати у напрямку зниження житлово-комунальних послуг. Але було б добре, якби уряд робив це у напрямі. Слово «напрям» використовують, коли його можна замінити якимось іншим, на кшталт «сфера», «царина», «галузь», «середовище». В. Янукович до кінця свого президентства так і не збагнув різниці між «напрямом» і «напрямком». Не зрозуміло, чому йому не підказала близько вхожа нардеп-журналістка.

Не знає належним чином української мови не лише В. Янукович, а й газета «Свобода», яка на сторінці другій спецвипуску за травень 2016 року містила рубрику «Основні напрямки роботи фракції ВО «Свобода» у Київраді». Потрібно було писати «напрями». Двічі слово «напрямок» замість слова «напрям» використала на другій сторінці газета «Юридичний вісник України» за 20 травня — 2 червня 2016 року в статті «Кадрові зміни у ГПУ чекають у кінці тижня». Замість «у кінці» слід було б писати «наприкінці». У цьому самому номері на 13-й сторінці в статті про нового канцлера Австрії писалося, що він одним з головних напрямків своєї роботи вважав подолання безробіття (потрібно було писати «напрямів»). 

У нас, на жаль, глибоко прижилося використання слова «прийняти» (закон, постанову). Це неправильно, бо то калька з російської, яка не має іншого слова. Натомість у нас є гарне «ухвалити». Приймати можна у громадянство або пляшки в пунктах склотари чи пологи у вагітної жінки.

Трапляється, кажуть «більша половина» (навіть один із спікерів). Половина не може бути ні більшою, ні меншою, це 50% на 50%. Частка ж може бути як більшою, так і меншою.

«Приймати участь» — також калька з російської. Потрібно використовувати вислів «брати участь». В цьому українська мова схожа з англійською. У них теж «to take part».

Не слід вживати «за туристичною привабливістю Україна займає чільне місце». Краще писати «посідає чільне місце». А замість «займатися питанням» доречніше «опікуватися питанням».

Скажімо, журналісти полюбляють писати: «2015 року Україна експортувала 4,5 млн соняшникової олії, і ця цифра стала рекордною». Зазначений умовний обсяг — це не цифра, а величина, показник. Там дві цифри — 4 і 5. Араби створили 10 цифр: від 0 до 9. Римляни додумалися замість цифр користуватися п’ятьма літерами алфавіту: I, V, X, L, C. У римлян не було нуля, з огляду на що комп’ютер не може діяти з римськими числівниками. Про цифру говорити можна, коли вона виокремлена з десяти створених арабами цифр, чи то з п’яти римських літер-числівників.

Одна із секретарів Київради використовувала слово «міроприємство» (очевидно за аналогією з російськомовною парою «предприятие-мероприятие»). В українській мові є підприємство, але немає «міроприємства», бо є «захід». Трапляється, що пишуть «за станом на початок року». Це також калька з російської, де є вислів «по состоянию». У нас досить сказати «станом на…».

Насамкінець про важливу проблему, яку непросто буде розв’язати. Досі в законодавчій термінології у нас панує патріархат. Права і обов’язки формулюють щодо осіб чоловічої статі: «громадянин має право», «громадянин зобов’язаний». А громадянка хіба не має права чи хіба не зобов’язана? Наприклад, у законодавстві США пишуть: «he or she» («він або вона»). Доведеться добряче попрацювати й над формулюванням у жіночому роді посад, спеціальностей, професій тощо. Ми звикли, що є вчитель і вчителька, монтажник і монтажниця, студент і студентка. А чи звикнемо до професорки, лікарки, директорки, прем’єрки? 

Іван ДАХНО
для «Урядового кур’єра»