Окупований Крим. Севастополь. Перший у житті шкільний урок. Перше завдання вчителя — розфарбувати державний прапор і зобразити рідне місто. Маленька рука старанно малює море і військовий підводний човен. А потім з пам’яті розфарбовує російський прапор. Тема уроку — моя батьківщина.

«Ось із такою свідомістю українські діти — майже ровесники окупації Криму виходять із дитячих садків. Уже на рівні садка малечі навіть із проукраїнських родин встигають закласти в голову російську ідентичність. Ще один приклад. Торік, коли Кримом курсував потяг зі зразками озброєння та військовими трофеями із Сирії, проходячи повз цю виставку, дошкільня у матері спитало: «А це що, наша Росія перемогла?» Тобто дитина уже розуміє, що Росія воює, що таке перемога у війні, і просить купити прапор РФ. Вона знає в обличчя Путіна», — не з чуток стверджує заступник голови правління Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін, який родом із Севастополя, і в нього залишилося багато зв’язків у Криму.

Програмування свідомості

Можна лише уявити, що відбувається на рівні шкіл, коли вже долучається юнармія, інші псевдопатріотичні організації, коли дітей організовано водять на всі виставки військової техніки. І військові розповідають про переваги служби в російській армії, грошове забезпечення, кредити на житло тощо.

«Дітям утовкмачують, і це роблять батьки, що бути в РФ військовим або представником силових структур — одна з найперспективніших кар’єр. І з цим дуже важко боротися. Загалом проводять величезну кількість пропагандистських заходів. Запрошують бойовиків із Донбасу, ставлення яких до України відоме. Кілька років тому я читав лист тринадцятирічної дівчинки, в якому вона розкривала свій мотив вступу в юнармії, яка нині активно діє в Криму. Головний мотив — те, що вона почула про події, які відбуваються в Україні, що Україна може напасти на Крим та РФ. Тому вона має бути готовою до цього, вміти захищати батьків і нову батьківщину Росію», — розповідає Володимир Чекригін.

РФ від початку окупації здійснює масштабну пропагандистську кампанію зі спонукання молоді Криму вступати до своїх збройних сил. Крім того, що РФ скоює військовий злочин щодо призову кримчан, створюють всі умови, щоб цей процес для них був максимально безболісним, аби молодь добровільно йшла до збройних сил, а потім продовжувала в них службу за контрактом.

«Максимально змінюється не лише ставлення до збройних сил РФ, а й сама ідентичність кримської молоді. На окупованій території проводять пропагандистську кампанію, набагато жорсткішу, ніж на території РФ. Адже там їм достатньо того, щоб російські діти любили Росію, а тут ще стоїть завдання, щоб вони ненавиділи Україну. Тобто коли йдеться про мілітаризацію Криму, то це не лише про збільшення присутності там військового контингенту РФ. Правозахисники насамперед фокусуються на проблемах мілітаризації суспільства. І цього року разом із прокуратурою АРК ми зробили спільне подання до Міжнародного кримінального суду, що стосувалося мілітаризації Кримського півострова. Особливу увагу в цьому приділено проблемі мілітаризації освіти», — каже експерт.

Агресивна пропаганда окупантів задурманює кримчан змалечку. Фото з сайту pravda.com

Сіють не вічне і не добре

Представництво Президента України в АРК, Кримська правозахисна група, Українська Гельсінська спілка з прав людини презентували підсумки дослідження «Мілітаризація кримських дітей: хто особисто несе за це відповідальність». Сформовано перелік осіб, які беруть участь у мілітаризації освітнього простору Криму та знищенні національної ідентичності українських дітей на півострові.

Як зауважує керівниця служби з питань реінтеграції та деокупації АРК Представництва Президента України в АРК Олена Халімон, це зроблено для привернення уваги до масових порушень у Криму та запобігання їм у майбутньому.

«До переліку потрапили представники окупаційної влади та сектору освіти Кримського півострова, дії яких призвели і сприяють формуванню у свідомості кримських дітей культу війни, насильства, сприйняття України та західних країн як ворогів, толерування злочинів радянської влади, викривлення фактів про події в Україні тощо. Дітей у школах та інститутах готують битися зі зброєю в руках за нову батьківщину Росію.

У школах після окупації Криму 2014-го вчителі змушували дітей виносити на смітник українські підручники, портрети Шевченка. Такою була різка зміна поведінки вчителів, які мають сіяти добре, вічне, мудре. Не всі вчителі чи освітяни в окупації зрадники і мають нести відповідальність. Однак ті, хто свідомо мілітаризує освітній простір, мають бути відомі й мають знати, що рано чи пізно їх за це покарають», — зазначає вона.

До слова, це не перше таке дослідження. Раніше Представництво Президента оприлюднювало перелік фізичних і юридичних осіб, що стосувався персонального складу російських окупаційних органів влади у Криму. Також збирали інформацію про «суддів» — громадян РФ. Усі матеріали надходили на адресу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Прокуратури АРК та м. Севастополя для розгляду питання щодо застосування Радою національної безпеки і оборони санкцій та надання правової оцінки викладеним фактам або залучення цих відомостей до вже наявних кримінальних проваджень.

Фото з сайту censor.net

Добровільний примус

Керівниця освітнього напряму Української Гельсінської спілки з прав людини освітянка Валентина Потапова наголошує, що освіта завжди формувала культуру миру, культуру порозуміння.

«Право на освіту закріплено в багатьох міжнародних документах. Один із них — Конвенція з прав дитини (РФ її також ратифікувала), стаття 29 якої стверджує, що освіта має спрямовуватися на виховання у дітей поваги до культурної самобутності, мови, національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження. Її спрямовано на підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві, на те, щоб діти, не шкодячи власній ідентичності, розуміли, що є інші культури, мови і потрібно жити в мирі.

У Криму цей курс зник. Є лише курси, спрямовані на формування патріотичного виховання РФ. А в підручниках з історії неприпустимо звинувачують кримськотатарський народ у зрадництві під час Другої світової війни. Це і багато іншого стало нормою на півострові», — із сумом зазначає Валентина Потапова, яка народилася в Ялті.

Вона звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини, який дуже детально пояснює чинність права на освіту в разі окупаційного або сепаратистського режиму.

«Згідно з роз’ясненнями, саме батьки несуть відповідальність за освіту й навчання їхніх дітей. Але цього права у батьків у Криму немає, як і немає права впливати на вибір мови, вступу до юнармії. Попри те що задекларовано добровільність цього вступу, дії освітян спрямовані на те, аби змусити батьків віддавати туди дітей. Відомо, що відбувається, коли діти та їхні батьки проти вступу до юнармії: вони стають об’єктами булінгу. Для батьків дуже важкий моральний вибір: або дитина стає об’єктом булінгу, або пишемо заяву на її вступ до юнармії. Не засуджую батьків, бо не знаю, що зробила б я на їхньому місці. Відповідальність за формування такого середовища лежить на освітянах різного рівня. І якщо вчителі мають нести моральну відповідальність, то посадові особи — зовсім іншу», — вважає вона.

Валентина Потапова згадала рішення Європейського суду від 2012 року у справі проти Молдови та Росії, яким РФ було визнано порушником за те, що у Придністровській республіці Молдови сепаратистський уряд позбавив молдовських школярів права навчатися офіційною мовою країни. Суд вказав, що таке позбавлення права вчитися рідною мовою, вивчати рідну історію незаконне і має на меті русифікацію мови і культури молдовського суспільства та об’єднання Придністров’я з Росією й відокремлення від Молдови. І тут неважко провести аналогію із Кримом.

«Наприклад, у школах Криму немає жодного уроку з історії України. Є одна школа біля Феодосії, приклад якої окупанти наводять, звітуючи, що є таки школа, де українською навчають 206 дітей. Але там нема факультативів чи гуртків, які вивчають культуру українського народу, літературу, історію. Там лише гуртки спортивного або військового спрямування, де формують ненависть до України», — каже експертка.

Зрадників покарають

Вона оприлюднює перелік осіб, які беруть участь у мілітаризації освітнього простору Криму та знищенні національної ідентичності українських дітей на півострові. До нього увійшли Наталія Гончарова (громадянка України), яка у 2014—2019 роках була так званим міністром освіти, науки і молоді республіки Крим. До того вона тривалий час працювала в системі української освіти. Саме на ній лежить відповідальність за організацію системи мілітаризації дітей, знищення доступу до української мови.

Перейняла естафету від попередниці й новий так званий міністр освіти, науки і молоді Валентина Лаврик (українка). Про начальника управління освіти адміністрації міста Ялта Ренарда Кутковського (українець) експертка каже, що Ялта завжди була інтернаціональним містом. Там ніколи не було військових. А Кутковський створив систему кадетських класів, що замінила систему клубів інтернаціональної дружби та вивчення іноземних мов.

У переліку й начальниця департаменту освіти і науки м. Севастополь Олена Богомолова (українка). Директори шкіл, які є у списку, потрапили в нього за те, що особливо активні у проведенні заходів військово-патріотичного виховання дітей. Ідеться про Наталію Трещеву (українка), прихильницю не лише кадетських, а й «казачьїх» класів, і Ленуру Білялову (національність невідома).

«Систему вищої освіти у Криму було знищено, коли майже всі виші півострова об’єдналися в освітній монстр — Кримський федеральний університет імені В.І. Вернадського. За сприяння в.о. ректора Андрія Фалалєєва, який також є у переліку, університет дуже швидко долучився до мілітаризації Криму. Було організовано підготовку офіцерів, солдатів запасу для армії держави-окупанта. У списку представники Кримпатріотцентру, який опікується юнармією, Володимир Кривошеєв (українець), Андрій Шпарьов (громадянство невідоме), голова регіонального відділення ДОСААФ Андрій Попов (українець), директор Міжнародного дитячого центру «Артек» Костянтин Федоренко (росіянин). Останній сприяє перетворенню центру на табір російського військово-патріотичного виховання та пропаганди російського Криму. А ще уповноважена з питань прав дитини Ірина Клюєва (українка). Вона має знати статтю 29 Конвенції з прав дитини, але долучена до політики мілітаризації дітей Криму (хоч, згідно з конвенцією, дитина має готуватися до миру, а не до війни)», — каже Валентина Потапова.

Список надіслано в Мінреінтеграції та Прокуратуру АРК та міста Севастополь. Як повідомила прокурор прокуратури Ольга Пірогова, нині документують порушення прав дитини у Криму. Один з найпоширеніших і найсерйозніших злочинів — пропаганда серед дітей служби в армії країни-окупанта.

За це готують повідомлення про підозру одному з організаторів пропагандистських заходів, за що передбачено кримінальну відповідальність (частина перша статті 438 КК). Усю інформацію про осіб, які реалізують політику пропаганди, документують у межах відповідного кримінального провадження і з достатністю доказів усіх причетних буде притягнуто до кримінальної відповідальності. Встановлюють факти розпалювання міжнаціональної та міжетнічної ворожнечі. Активно документують ситуацію про стан освіти.

Фахівець закликає громадські організації, державні установи інформувати прокуратуру автономії про всі виявлені порушення прав людини на тимчасово окупованому півострові заради притягнення винних до відповідальності.

Наталя ПИСАНА
для «Урядового кур’єра»