Якщо на момент анексії в Криму налічувалося 15 тисяч малих підприємств, то на початок цього року, за даними російських окупаційних структур, їх залишилося 1016. Тобто відбулося скорочення в 15(!) разів. Утричі за аналогічний період — з 80—90 до 29 тисяч — зменшилася кількість працюючих у цій сфері. Частка малого бізнесу в економіці півострова скоротилася вчетверо в доларовому еквіваленті — до менш ніж 500 мільйонів. Податкові надходження від такого бізнесу зменшилися станом на кінець 2015 року увосьмеро, або до 16 мільйонів доларів. Такими красномовно-невтішними фактами оперує засновник проекту Free Crimea Тарас Березовець.
«Після анексії в Криму рясніли оголошення про продаж бізнесу, щомісяця за заниженою ціною (на 25—30% дешевше, ніж, наприклад, у Краснодарському краї Росії) на продаж виставляли до 50 об’єктів, переважна частина яких належала особам з материкової України або кримчанам, які сюди виїхали. Але бізнес змогли продати менш ніж 20% власників. Що сталося з рештою, можна здогадатися», — каже Тарас Березовець.
Курс на військову базу
За словами економіста, керуючого партнера Національної антикризової групи Тараса Загороднього, в Криму є кілька факторів, які призведуть до ще гірших наслідків для малого бізнесу.
«На півострові не передбачено розвитку підприємництва, є чіткий курс — створення військової бази, яка орієнтовно налічуватиме 100 тисяч військових плюс обслуговуючий персонал. Тому в російській інтерпретації достатнє населення Криму — 400—500 тисяч людей. А один мільйон — фактично зайві люди для РФ, серед яких і татари. Неугодних різними способами витіснятимуть, у тому числі шляхом скорочення робочих місць, знищення сільського господарства (йдеться про неможливість зрошування через брак води, яку постачала Україна), монополізації. Підприємці —соціально небезпечні люди для Росії, вони нелояльні до влади, фінансово незалежні. У РФ добре проаналізували, хто реалізовував майдан в Україні, а це були малі та середні підприємці, які мають власну думку», — зазначає експерт.
І називає відволікаючою від створення військової бази ідею російського керівництва, зокрема, про заснування кримського «Лас-Вегаса». «Для цього потрібно мати насамперед потенційних грошовитих клієнтів, пряме сполучення — його немає, тому закордонним клієнтам це не привабливо. Немає, що важливо для зовнішніх відвідувачів, і максимальної відкритості території, вона під санкціями. Не бачу перспектив економічної активізації на півострові, бо це суперечить самій логіці державного апарату РФ — одержавлення будь-якого бізнесу, створення таких умов, за яких підприємництво не можна провадити без зайвих хабарів або заборон», — каже він.
Політолог Олеся Яхно-Бєлковська каже про прогнози російських економістів щодо «Лас-Вегаса. «У середині 2017 року вичерпаються два фонди РФ, з яких беруть ресурси. Ще є ідеї впровадити в РФ допомогу на бідність. Це показово з огляду на те, що для розвитку якоїсь території немає необхідних коштів», — підкреслює вона.
Щодо бізнесу, то Олеся Яхно-Бєлковська також констатує, що в Росії свідомо ігнорують особливості кримського регіону. Приклад — Держдума РФ заборонила здавати житловий фонд в оренду, а це 90% того, чим живе Крим у туристичний сезон, причому на різні російські регіони це не дуже впливає.
«Кримський малий бізнес значною мірою заробляв саме на квартирах, міні-готелях. Нині бракує туристів: здебільшого російський турист бідний, бюджетний, їде за путівками, які оплачують підприємства, до санаторіїв, а не у приватний сектор, де масово відпочивали українці. До анексії в 2013 році кількість відпочивальників у Севастополі сягала 6,5 мільйона туристів: 5 мільйонів українців, решта — росіяни і жителі далекого зарубіжжя. Зростав потік відпочивальників із країн ЄС (Німеччина, Польща, Угорщина, Болгарія) — у 2013-му таких туристів було 400 тисяч. І половина всіх відпочивальників обирали приватний сектор. Нині приватники можуть здавати житло лише за наявності ліцензії, що передбачає сплату податків, причому наперед. Хто ж вноситиме великі суми грошей, які фактично не повернуться?» — підкреслює Тарас Березовець.
Боротися за своє
Він констатує, що від анексії постраждали й великі підприємства. «Що?правда, якщо туризм у Криму зведено до нуля, знищується малий бізнес, шикують рейдери на підприємствах, то всі заводи оборонного спрямування на півострові повністю завантажені. У Криму, зокрема, виробляють десантні судна на повітряній подушці, документацію з виготовлення яких РФ просто вкрала в України. Аналогічний транспорт не виробляли на жодному російському підприємстві. РФ їх випускає поки що для власних потреб, і вплинути на це Україна не може. Лише в разі їх експорту наша держава могла б позиватися», — каже він.
Водночас Тарас Загородній переконаний, що все-таки потрібно проводити юридичну роботу з метою запобігання продажу техніки, виробленої в анексованому Криму за вкраденою документацією, аби цивілізовані країни в майбутньому не купували ці судна. Вони — специфічний товар, який годиться для НАТО, а в Африці, куди зазвичай іде контрабанда, їх, найімовірніше, використовувати неможливо, адже має бути і технічна база, і навчений обслуговуючий персонал.
До речі, експерти закликають вітчизняний Мін’юст активізувати позовну роботу за майно України, втрачене в Криму. Як констатує Тарас Загородній, на півострові є суто державні активи — майно армії, адміністративні споруди, санаторії, лікарні тощо. «За найскромнішими оцінками, втрачено майна на 20 мільярдів доларів, а РФ тим часом вибиває з України борг Януковича — 3 мільярди. Наша держава повинна позиватися за своє майно в Криму до європейських судів. Це не Донбас, де складно щось доводити. А щодо АРК все зрозуміло: є анексія, є рішення РФ про націоналізацію, тож є до кого виставляти претензії», — підкреслює він.
Експерти кажуть, що нині почав позиватися щодо втрачених активів Ощадбанк. Нафтогаз судиться з РФ за незаконне захоплення та використання двох так званих бурових вишок Бойка, які нині стоять біля українського шельфу й щороку качають у Крим по мільярду кубометрів газу. Саме завдяки цьому півострів незалежний у газовому питанні від України. Серед великих приватників лише Приватбанк судиться за свої активи. А малий бізнес активніший за державу — зареєстровано понад 300 приватних позовів.
І наостанок: експерти доводять, що за деградацією бізнесу в Криму, витісненням з півострова нелояльних до влади підприємців, утисками татар стоїть ідея РФ щодо перетворення АРК на військову базу. Тотальний контроль потрібен Росії, аби в майбутньому приймати різні рішення щодо Криму. А вони неодмінно будуть, кажуть фахівці.
Ми в Google+