Трагікомедія «Мир дому твоєму», поставлена за мотивами повісті Шолом-Алейхема «Листи Тев’є-молочника», днями пройшла з аншлагом у Дніпропетровському академічному театрі російської драми ім. Горького. Ця вистава стала третім культурним заходом, на який керівництво театру запросило бійців, що лікуються у медичних закладах Дніпропетровська.
— Раніше ми запрошували на виставу і симфонічний концерт поранених, які лікуються в обласній лікарні імені Мечникова. Вони приходили до нас разом з головним лікарем Сергієм Риженком. Також підтримуємо зв’язок з волонтерами, які допомагають шпиталю. Саме звідти і прийшли сьогодні на виставу вісім поранених бійців. А загалом наші заходи в рамках акції відвідали близько 60 солдатів. Дехто з них взагалі був у театрі вперше в житті, — розповів в антракті директор театру заслужений працівник культури України Леонід Фурсенко.
Під час перерви театр влаштував для гостей зі шпиталю дружнє чаювання. А після вистави вони мали нагоду поспілкуватися і сфотографуватися з акторами, кожному бійцю вручили подарунки. На запитання, чи сподобалася вистава, боєць першого батальйону 93-ї бригади Володимир Безжовчий відповів із захватом: «Так! Раніше я в театрі тільки з дітьми бував на новорічних казках. Нуднувато було. А сьогодні не відривав очей від сцени». Володимир Григорович пішов добровольцем захищати країну 28 квітня цього року, служив у різних батальйонах. Потім написав рапорт, щоб відправили на передову. Так став захисником донецького аеропорту. Там 26 листопада він і зазнав важкого поранення. «Відчув удар, різкий біль у нозі, — згадує солдат. — Лікарі сказали, що поламана променева кістка». Попри те, що тепер може пересуватися лише на милицях, Володимир не втрачає оптимізму і сподівається незабаром відвідати домівку, де на нього чекають дружина, 16-річний син та семирічна донечка.
Прем’єра спектаклю «Мир дому твоєму» відбулася ще 30 жовтня 2009 року. Але нині рядки, написані великим Шолом-Алейхемом, звучать актуально як ніколи: «Бог один, та дороги до нього різні», «Люди самі поділили себе на багатіїв та злидарів, євреїв та неєвреїв», «Вільний у нас тільки кінь, а воза веземо ми», «Якщо ти обрав свій шлях, не жалійся, що на ньому вибоїни та ями» тощо.
Головну думку твору — мирне співіснування між людьми різних національностей, віросповідань, майнового достатку — талановито доносять до глядача акторський дует народних артистів України Жана Мельникова (Тев’є) і Людмили Вершиніної (Голда). Загалом усі задіяні у виставі актори грають як єдиний ансамбль, вдало передаючи нам картинку, намальовану іронічним пензлем автора.
«Звісно, ми хвилювалися. Старалися, щоб глядачі отримали задоволення. Головне — не грати, а жити правдою, серцем. Ось це наше завдання», — вважає Людмила Вершиніна. Її партнер по виставі, виконавець головної ролі, а також режисер-постановник і автор сценографії Жан Мельников зізнався, що найдивовижніше в роботі над постановкою він відкрив у листах Тев’є до самого автора.
— Мир дому твоєму — це не мир твоєму куреню, твоєму сараю. Це мир нашому спільному дому — не тільки Україні, а й всій Землі нашій, бо ми народилися не для війни і руйнування, а для творення, — каже актор. — Ми з успіхом показували цю виставу на сцені київського театру ім. Лесі Українки, коли вже пішов із життя Богдан Ступка. Тоді в театральних рецензіях писали «У Київ повернувся Тев’є». Ми з Богданом Сильвестровичем дружили, були у нього в гостях всією сім’єю, він приїздив до нас у Дніпропетровськ. Так, я бачив Тев’є у виконанні Ступки — це достойно. І ми продовжили його велику справу, знайшли нове рішення і розуміння цієї вистави.
Ми в Google+