…Водій старенького «Ланоса», який приїхав на замовлення через одного із посередників-операторів таксі, мав на вигляд років 20. На машині жодних ознак належності до такого перевізника. Не було, звичайно, і таксометра. А з огляду на те, як цей хлопчина не дуже впевнено орієнтувався дорогою на Оболонь, а саме на проспекті Маршала Тимошенка, він, вочевидь, був не киянином. Після подій на Донбасі та в Криму таких таксистів на авто з іногородніми номерами, змушених заробляти на життя «кермом» у «заможній столиці», сьогодні сотні.

— Ваше авто? На такому «Ланосі» я свого часу накрутив тисяч 50, — обережно заводжу розмову з Віктором (він так назвався).

— Ні, це машина хазяїна. Я другий місяць працюю. У нього такого барахла з десяток. Скупив, кажуть хлопці, на авторинку і дає напрокат.

— На яких умовах?

— Йому віддай 200 гривень на день, все решта, що заробиш — тобі, — водій був вельми балакучим. — Звичайно, твій бензин, твій ремонт.

У його щирості не мав сумніву. Та не був упевнений у готовності відповісти, тим паче відверто, на мої подальші запитання, які так і не встиг поставити, бо треба було вже виходити: чи надає хазяїн страхові гарантії пасажирові у разі ДТП, чи має водій відповідну ліцензію, скільки годин на добу працює і скільки часу відпочиває. Та головне — чи проходить щоденний медичний і технічний огляд.

Фото Володимира ЗАЇКИ

Сірий «таксопарк» 

Достовірної інформації про ці нюанси дикого ринку автоперевезень ніхто в країні вам не надасть. Як і не скаже, чи безпечний для життя пасажирів психічний стан більшості таксистів з огляду на схильність декого з них до алкоголю чи наркотиків. Не матимемо достовірної відповіді й на запитання про право власності на авто водія, який приїхав до вас на замовлення і якому ви змушені довірити своє здоров’я та життя. Наявність у «таксиста» техпаспорта на «Мазду» чи «Шкоду» не гарантує, що за вами не приїхала нещодавно викрадена та «перебита» машина чи зібрана вчора «умільцями» в якомусь гаражі з агрегатів та деталей поцупленого авто. Лише в Києві щотижня викрадають сотні легковиків. І це, як кажуть, кращий варіант — без насильства щодо власників, трагічного фіналу.

Бо вже маємо значно гірше: у практиці викрадення машин дедалі активніше використовують схеми відвертого захоплення, «конфіскації» зі зброєю в руках авто для приватних таксопарків. Ось зовсім свіжий приклад. Правоохоронці затримали організовану злочинну групу, яка викрадала на території чотирьох областей України авто для власника підприємства з надання послуг таксі. Про таких грабіжників донині лише ширилися чутки. На рахунку цієї ОЗГ поки що понад 10 епізодів тяжких злочинів на замовлення та за безпосередньої участі господаря приватного «таксопарку», який не хотів витрачати власні кошти на його поновлення та ремонти. Зловмисники, як повідомляє сайт УНН, обирали для пограбування марки машин, ідентичні тим, що вже використовували для пасажирських автоперевезень.

Останній із «могікан»

До розпаду Союзу в столиці було чотири потужні державні таксопарки. Перший — четвертий. Містом бігало з «шашечками» на кузові й таксометрами в салоні майже три тисячі машин. Лише в АТП 09103 на вулиці Перспективній налічували 1800 працівників і 700 авто «Волга». З лічильником, що вмикали з клацанням, як великий тумблер на електрощитку, з ліхтарем на даху та із зеленим вогником на лобовому склі, коли машина була вільна. Пам’ятаєте популярну пісню Михайла Боярського про «зєлєноглазоє таксі»? Свого часу його було важко «зловити», бо для Києва — тримільйонного мегаполіса — їх не вистачало. «Грачів» на службових і приватних машинах було значно більше. Так ось цей «третій» таксопарк, в якому я як власкор газети «Труд» майже 25 років орендував «Волгу» (тому добре знаю подробиці цієї історії), був тим останнім форпостом зі згаданих чотирьох столичних автогосподарств. Він фактично до 2011 року, вже в статусі ПАТ «Київське АТП 13003», тримав кругову оборону проти рейдерських захоплень своєї «золотої» території. Це майже поряд з Палацом культури «Україна».

— Наші водії працювали до останнього офіційно, вони мали хороший соціальний пакет, нормальну зарплату, отримували премії, ми відраховували кошти до пенсійного та інших державних фондів, тож про своє майбутнє в старості більшість не дуже турбувалася, — згадує Надія Григорівна Зуєва, колишній старший інженер цього автопідприємства.

 — У кожній машині, — доповнює Віталій Леонідович Токменко, екс-начальник колони службових авто, — був таксометр, пасажирові видавали чек про сплату за проїзд. Перед виїздом на лінію водій отримував дорожній лист, обов’язково проходив медогляд, а техогляд машини проводили наші механіки. Сьогодні у більшості фірм-посередників, які надають послуги таксі, цього, звичайно, немає. На ринку таких пасажирських автоперевезень повний безлад, держава втрачає мільярди.

Понад 90% — поза правовим полем

Жоден уряд де-факто за всі роки незалежності країни серйозно і послідовно не переймався наведенням порядку в цьому колосальному за корупцією та тіньовими схемами секторі бізнесу. Ніхто не брав на себе сміливості розворушити таке велике і соціально вибухове осине гніздо. Спробуй змусити — без шантажу у відповідь та масових протестів — працювати в межах закону тих, кому роками вдається уникати правових, як у всьому цивілізованому світі, відносин із державними органами. Пам’ятаєте масове пікетування таксистами 17 березня міськдержадміністрації Києва — з палаючими шинами та погрозами масштабніших виступів, коли стало відомо про входження зі своїм онлайн-сервісом на український ринок потужного конкурента в особі всесвітньо відомої компанії Uber?

Таксистам, а найбільше власникам тих машин, якими значна частина цих найнятих людей користується на правах прокату чи лізингу, є що втрачати, бо переважна кількість з них працює за сірими схемами. Такі висновки випливають з пояснювальної записки до законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання роботи таксі, легкових автомобілів на замовлення та інформаційно-диспетчерських служб». Такий документ, яким планують нарешті значно розширити перелік вимог до автомобільних перевізників, парламент мав ухвалити ще років 20 тому. Але його лише торік 15 вересня зареєстрували у Верховній Раді, і коли ухвалять — невідомо. Як і те, скільки років потрібно, щоб навести в Україні цивілізований порядок на ринку пасажирських перевезень.

Мабуть, дуже багато осіб і у Верховній Раді, й у виконавчих структурах влади, що мають особистий чи корпоративний інтерес в цьому бізнесі, не дуже зацікавлені у кардинальних змінах. Адже грошовий обіг ринку надання послуг у масштабах країни становить понад 20 мільярдів гривень на рік. Кількість людей, задіяних у таксомоторних перевезеннях в Україні, як стверджують автори згаданого законопроекту, становить майже 200 тисяч. Стільки ж приблизно й транспортних засобів, які експлуатують як таксі. З них понад 90 відсотків працюють поза правовим полем. Із всієї кількості інформаційно-диспетчерських служб, діяльність яких пов’язана з послугами таксі, лише 10 відсотків зареєстровані в установленому законодавством порядку як суб’єкти господарювання. «У результаті ситуації, що склалася, — роблять висновок у пояснювальній записці до згаданого законопроекту, — бюджети різних рівнів недоотримують (чи взагалі не отримують) відповідних податкових платежів, значна кількість працівників офіційно не працевлаштовані, порушують вимоги безпеки перевезень, споживач позбавлений послуг належного рівня».

Читаєш цей документ, і виникає запитання: а навіщо нашим депутатам вигадувати свій велосипед?

Не «мудруйте», є досвід Мінська

Цивілізовану і дієву законодавчу базу вже давно створено в Німеччині, Франції, у Китаї. Утім, не треба далеко мандрувати — організуйте делегацію з депутатів та керівників великих міст країни, посадіть в автобуси і вирушайте до Мінська. Через вісім-дев’ять годин будете там, де давно напрацьовано чудовий досвід організації пасажирських перевезень на таксі. Їх видно за 200 метрів за жовтими номерами, помітними ліхтариками на даху та відповідним розфарбуванням кузова, як у країнах Балтії, Пекіні чи Шанхаї. У кожній машині таксометр і картка з фотографією та прізвищем водія, номерами контактних телефонів, за якими ви можете поскаржитися на рівень обслуговування. Водії цього найбільше бояться.

Таксист не виїде на лінію без документа про обов’язкове страхування пасажира та ліцензії на право надання таких послуг. Їхня відсутність тягне за собою великі штрафи, а в тих, хто набрався хоробрості «грачувати» на приватній машині, можуть її навіть на певний час конфіскувати. Для цього є Транспортна інспекція та створено додатковий відповідний механізм: встановлено право на так звані контрольні закупівлі перевіряючими органами, зокрема й щодо відповідності машин, які надають послуги, стандартам якості. Зважають на зовнішній вигляд автомобіля, водія та салону. Машині таксі має бути не більш ніж 10 років. Ця вимога серед багатьох інших фігурувала свого часу в проекті указу президента країни «Про деякі питання організації перевезень пасажирів автомобілями-таксі».

Така вимога цілком логічна, хоч і спричинила шквал дискусій: сьогодні в Білорусі на ринку перевезень пасажирів машинами таксі працює приблизно 16 тисяч легкових транспортних засобів, з яких, за різними підрахунками, понад 60—65 відсотків старші 8 років. У приватній фірмі «Таксі п’ятниця» з традиційними здебільшого Volkswagen Passat машини значно новіші. Такі авто з цифрою 7500 на борту та написом «Пятница» добре помітні здалеку.

— А яка у вас регулярність технічного огляду? — запитав водія цієї фірми, що віз мене з проспекту Переможців до залізничного вокзалу.

— Двічі на рік. Наша транспортна інспекція дуже суворо за цим стежить.

Як, до речі, й за тим, чи бездоганно водії дотримуються правил дорожнього руху. За перевищення швидкості їх карають жорстко. З 1 січня максимальний штраф за це становить 3,150 тисячі рублів, або понад 4 тисячі гривень. За викидання недопалка чи порожньої сигаретної пачки з машини вам може загрожувати штраф 21 долар. Відповідне безкомпромісне ставлення даішників до тих, хто паркується на тротуарах, газонах і квітниках. За таке порушення відповідно до вимог Кодексу про адміністративні правопорушення вас можуть оштрафувати від 3 до 5 базових величин (а це від 630 тисяч до понад мільйона білоруських рублів, або більш ніж 30 доларів). Та й ще за послуги евакуатора і штрафмайданчика порушник заплатить щонайменше 325 тисяч рублів, або понад 400 гривень. Тому в Мінську, Гомелі, Бобруйську ви не побачите такого безладу з паркуванням, як у Києві, що претендує на статус європейського міста.

Не все в Білорусі, звичайно, так бездоганно і в цих питаннях, і з таксомоторним бізнесом, з якого ми почали розмову, і які надто гострі й актуальні для України. Але там навіть іноземний турист, що не вперше, скажімо, у Мінську, помічає відчутні зміни на краще: тут привчили нарешті (саме рублем!) більшість водіїв дотримуватися законів, поважати не лише учасників дорожнього руху і пішоходів, а й мешканців будинків з їхніми прибудинковими територіями. Чудовий досвід для впровадження. Тільки хто цим у нас і коли саме серйозно і послідовно займатиметься?

Тим часом. Днями директор департаменту стратегічного розвитку дорожнього ринку та автомобільних перевезень Міністерства інфраструктури Роман Хміль зустрівся з представниками ринку таксі. Він поінформував присутніх, що міністерством розроблений законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання роботи таксі, легкових автомобілів на замовлення та інформаційно-диспетчерських служб» (№3107 від 15.09.2015 р.), який нині перебуває у Верховній Раді. «М’яч на стороні депутатів — для врегулювання ринку таксі необхідно, щоб парламент проголосував за законопроект», — наголосив Роман Хміль.

Заступник міністра інфраструктури — керівник апарату Володимир Омелян озвучив чітку позицію щодо вектору реформування ринку таксі, відображену в законопроекті. За його словами, головною метою відомства є легалізація таксомоторних перевезень, створення конкурентного середовища та забезпечення захищеності як пасажирів, так і водіїв таксі, повідомляє прес-служба відомства.

Мінінфраструктури врахувало той факт, що більше 90% сучасного ринку таксі перебуває «у тіні», а тому прийняло рішення зробити умови допуску до ринку (ліцензування) ліберальнішими, але систему контролю за дотриманням правил жорсткішою. Водночас спільно з Національною поліцією та Державною фіскальною службою України міністерство має на меті запровадити високі штрафи за порушення правил пасажирських перевезень та створити дієву систему контролю і регулювання таксомоторного бізнесу.

Станіслав ПРОКОПЧУК,
«Урядовий кур’єр», Київ — Мінськ