За січень — жовтень 2017 року українські трейдери отримали 91 скаргу на якість поставленого зерна. За весь 2016-й таких нотифікацій надійшло 80. Більшість від Індії — 86. Такі випадки набувають розголосу і погіршують наші переговорні позиції щодо нових ринків збуту. Основна їх причина — «неефективна фумігація».

Що це таке?

Фумігація — це знищення шкідників і збудників хвороб зерна отруйними газами чи випарами спеціальних речовин (фумігантами). Найкраще здійснювати фумігацію на всіх етапах виробництва зерна, починаючи з поля. Наприклад, цього вимагає Китай: натомість — дозвіл поставок пшениці з України у 2018 році. Але більшість наших зерносховищ не дає змоги провести в них ефективну фумігацію з багатьох причин.

Залишається фумігація в трюмах суден. Тут приводом (але не причиною) наших суперечок з Індією, і не лише з нею, стало те, який саме фумігант ми використовуємо. Найбільш розповсюджена у нас фумігація препаратом фосфін (фостоксин, фосфід алюмінію). Це тверда речовина зазвичай у вигляді таблеток. Під впливом вологи атмосферного повітря вона розкладається й утворює отруйний газ, який спричиняє загибель шкідників. Такий фумігант необхідно вносити у товщу зерна у трюмі судна за допомогою спеціальних зондів.

Проте індуси мають претензії до фосфіну. На їхню думку, на експорт до Індії українським зернотрейдерам слід використовувати бромистий метил. Наші однозначно проти: мовляв, ця речовина шкідлива, руйнує озоновий шар в атмосфері, її використання заборонено Монреальською конвенцією 1985 року, до якої Україна приєдналася 1991-го. 

Тут є одна заковика: масовий зерновий експорт у нас зазвичай настає наприкінці осені — на початку зими, а фосфін активний за температури понад +5°С. За нижчої він просто лежить у трюмі, чекаючи на слушний час. Цей слушний час настає, коли судно заходить у теплі води: препарат починає діяти в морі, коли на судні екіпаж і евакуювати його нікуди, а герметизацію трюмів не здійснено належно.

Але й бромметил, на якому наполягають індуси, — сильна отрута нервово-паралітичної дії (повністю не токсичних фумігантів не буває). Однак фахівці також відзначають його ефективність і універсальність: є думка, що інші фуміганти не можуть зрівнятися із бромметилом за цими показниками. А головне — він не такий вразливий до низьких температур. Тому його використання в Росії хоч і було заборонено з 2005 року, але з 2011-го знову дозволено з назвою метабром-РФО.   

Фумігація на Балтиці: зонд вводить автомат, людей не видно. Фото з сайту akamaized.net

Задорогі подарунки

Щоправда, президент Української зернової асоціації Микола Горбачов зауважує: навіть якщо в Україні дозволять бромметил, ним ніхто не користуватиметься, бо це начебто неефективно: «Зернотрейдерам буде простіше сплатити штраф 15 доларів за кожну тонну неправильно фумігованого зерна».

А Держпродспоживслужба радить для підвищення ефективності оброблення фосфіном застосовувати рециркуляцію. Рециркуляція (метод низхідного повітряного потоку) — це примусовий продув газу чи парів фуміганта за допомогою потужного стаціонарного вентилятора і системи труб, які розміщують у трюмі під вантажем.

Однак і тут далеко не все так просто. Припустімо, встановили систему, зробили фумігацію. Зняти систему неможливо, бо труби під вантажем, судно пливе до порту призначення, там вивантажує зерно — а далі? А далі пливе за новим фрахтом, як вирішить судно­власник, зазвичай іноземний, і забирає устаткування із собою. Коли ж знову повернеться по зерно — ніхто достеменно не скаже, може, за рік—два. Виходить, подарували невідомо кому систему вартістю десятки тисяч євро!

Знову країна рад

Цікаво поставлено питання: Держпродспоживслужба радить! Виявляється, залишається тільки радити, бо наказувати нема кому. Свого часу була чинною тимчасова відомча Інструкція з фумігації вантажів у трюмах суден, розроблена Українським НДІ морської медицини. Там ішлося: «Роботи зі знезаражування зерна в трюмах суден і барж від шкідників, а також у профілактичних цілях виконують тільки спеціальні фумігаційні загони Держінспекції по карантину рослин України, що несуть юридичну відповідальність за якість виконаних робіт, дотримання техніки безпеки, зберігання здоров’я людей і навколишнього середовища».

Цієї інспекції більше нема, й інструкція більше не чинна, бо була тимчасовою. Але ж є інша служба, що теоретично мала перебрати на себе функції попередників. То де її інструкція і спеціальні фумігаційні загони? І хто тепер несе юридичну відповідальність за безпеку людей і навколишнього середовища? Про невтішну відповідь неважко здогадатися: регуляторних документів нема, за безпеку не відповідає фактично ніхто.

Додамо до сказаного: Міжнародний кодекс морських перевезень твердих навальних вантажів, рекомендації ІМО (Міжнародна морська організація) та інші міжнародні документи чітко вказують: фумігацію мають здійснювати зареєстровані фумігатори. Виходить, що Україна тут постає злісним порушником. Адже у нас такої реєстрації нині не існує.

 

З цієї причини недавні численні виступи з питань фумігації від представників організацій, так чи інакше дотичних до експорту зерна, — це не більш ніж гарні побажання, адресовані не відомо кому.

ДУМКА ФАХІВЦЯ

Знезараження треба починати з профілактики 

Тамара ПІДБЕРЕЗНЯК,
президент Фумігаційної асоціації України,
член ради підприємцівпри Кабінеті Міністрів України: 

— Усі ці виступи безсистемні, пазли не складаються і ось чому: відбулася дерегуляція, скасували обов’язкову вимогу карантинних сертифікатів. Раніше зерно навіть з області в область переміщували із цими сертифікатами: карантинні інспектори перевіряли і якщо виявляли проблеми, то їх можна було усунути ще на полі. Не так як нині: спершу вантажимо заражене зерно на судно, а потім думаємо, що із ним робити.

Тобто система нормально працювала, але декого вона дратувала, передовсім транснаціональні корпорації, бо це затримки в часі. А їм хотілося якомога швидше. Пам’ятаю засідання Кабміну щодо скасування внутрішнього карантинного сертифіката, на яке запросили і мене. А хто його ініціював: Європейська Бізнес Асоціація, Українська зернова асоціація і… Держпродспоживслужба! І таки скасували постановою КМУ всупереч закону про карантин рослин.

У законі карантинний сертифікат залишився, але його визнали необов’язковим. У підсумку система карантинного нагляду виявилася розваленою. Адже в той самий час скасували і ліцензування фумігаційної діяльності, технічний регламент зернового складу, ліквідували сільгоспінспекції — нічого не залишилося. Почалася вакханалія — фумігацією займається хто хоче і як хоче. Коли сумлінні фумігатори — члени нашої асоціації намагаються укласти угоди із власниками зерна, їм відповідають зверхньо: мовляв, не потребуємо, бо це не обов’язково. Система карантинного нагляду всередині України зникла. У порти везуть заражене зерно. Це жах!

Фумігація на судні — це остання стадія. Знезараження треба починати із профілактики. Тоді до судна дійдуть хіба окремі особини, а якщо інвазія 30%, то жодна рециркуляція не допоможе. Треба спочатку навести порядок всередині країни — хоч би такий, який був, а потім працювати з фумігацією на експорт, як цього вимагає міжнародне право.

На кожне знезараження треба писати технологічну карту. Врахувати температурний режим, об’єм насипу, скласти таблицю. Тут ціла наука, слід знати ентомологію, токсикологію. Людей, які можуть цілковито правильно скласти схему фумігації, майже нема.

Якщо навіть поставити рециркуляційну систему, а на вулиці -5, то від неї не буде пуття, бо за температури, нижчої за +5, фостоксин не розкладається. Не буде дози, летальної для шкідників, а люди, що отримають вантаж, можуть потруїтися, бо зерно буде с таблетками, які не розклалися. Але ж є багато країн, куди транспортуємо в мороз! Фумігація не відбувається, привозимо заражене зерно, доводиться підкуповувати тамтешніх портових чиновників.

На мою думку, бромметил — це єдиний фумігант, який в Україні працюватиме. Тому й Росія його використовує. І Монреальський протокол вона не підписувала.

Утім, із бромметилом теж не все однозначно. По-перше, в Україні його застосовує лише одне підприємство, тобто є загроза монополізації ринку. По-друге, багато випадків фальсифікацій, пов’язаних із застосуванням бром-метилу. Ми оприлюднювали інформацію про це. Тут слід вжити заходів — але хто це зробить?

І тут є застереження: скажімо, фумігація бромметилом не можлива в транзиті, бо це газ, він просочується, будуть летальні наслідки для команди. Екіпаж мусить зійти на берег мінімум на три доби, а це простій судна, проживання моряків на березі треба оплачувати. Простіше відкупитися від нотифікацій! Але це не розв’язання  проблем, вони накопичуються, і з часом Україна втратить привабливість як експортер.

А головна проблема: фумігацією мають займатися лише навчені люди. Фуміганти — речовини надзвичайно токсичні, а використовують їх здебільшого люди, які не мають знань. Жодних допусків уже не треба, на перевірки запроваджений мораторій. Допуск до роботи з пестицидами та агрохімікатами видавала Інспекція із захисту рослин, а її давно нема.

Контролюючі органи це не цікавить, вони захопилися власним реформуванням. Але це не та сфера, де конче треба вводити «нові обличчя» і в гонитві за новизною валити систему, яка існує.

Ми наче прагнемо в Європу, але не виконуємо вимоги директиви ЄС і Ради Європи стосовно сталого розвитку обігу пестицидів №128 від 2009 року. Ця директива визначає всі умови, пов’язані з обігом аграрних пестицидів, навчанням і популяризацію серед населення знань щодо їх застосування, з безпекою поводження з пестицидами на всіх етапах, починаючи з виробництва і до застосування та утилізації. Але жодних кроків щодо виконання цих умов в Україні не роблять. Ми запровадили у себе в асоціації міжнародний стандарт «Пест фрі», але як суто галузевий документ, що стосується лише членів асоціації.