На 19 вересня припадають Всесвітній день прибирання та Міжнародний день чистих берегів. В Україні підтримка громадськістю цих ініціатив та акції ентузіастів і волонтерів у боротьбі за чистоту довкілля вкотре нагадують про невтішну екологічну ситуацію, особливо в карпатських гірських районах. Тут складно налагодити регулярне вивезення і утилізацію сміття, яке накопичується вздовж річок. І це лише один приклад, коли доводиться згадувати про забруднення відходами людської життєдіяльності річки Тиса на Закарпатті, звідки вони потрапляють в Угорщину.

Утім, у Ніжньоворітській територіальній громаді на Мукачівщині змогли успішно подолати сміттєву кризу. Як це відбулося, розповідає кореспондент «Урядового кур’єра».

Очільник громади Іван Грига разом з екологинею Оксаною Станкевич-Волосянчук (праворуч)  та виконавчою директоркою ГО «Екосфера» Катериною Станкевич-Коваль оглядають пункт зберігання відходів у Нижніх Воротах. Фото надав автор

Тюковане дорожче 

Нижньоворітська територіальна громада розташована далеко від центру і в гірських умовах. Утім, саме там досягли успіху й набули цінного досвіду в поводженні з відходами. Усе сприяє збереженню довкілля, але в цій громаді змогли щороку заробляти до 100 тисяч гривень із продажу вторсировини. Виручені кошти спрямовують на благоустрій села, зокрема зведення спортмайданчиків. 

Перш за все вдалося налагодити роздільний збір побутових відходів. Голова територіальної громади Іван Грига розповідає, що перші кроки зробили ще 2013 року в селах Верхні Ворота та Абранка. Там у співпраці з громадською організацією «Екосфера», залучивши грантові кошти, встановили спеціальні контейнери для збирання та сортування сміття. А в другому із цих сіл з допомогою тієї самої організації закупили гідравлічний прес, призначений для зменшення об’єму пластику. Адже для реалізації зручніше саме тюковане сміття, яке отримують на професійному обладнанні. Його продають підприємцям дорожче. 

«Однак, — продовжує Іван Грига, — це була лише частина розв’язання проблеми. Налагодження роздільного сортування сміття неможливе без усвідомлення жителями сіл небезпеки спалення та викидання в річку побутових відходів. Часто спалюють петупаковку і пляшки на городах і не усвідомлюють, що у такий спосіб вивільняються в атмосферу небезпечні канцерогенні хімічні сполуки — діоксини та фурани, які осідають й акумулюються в ґрунті. Фахівці з «Екосфери» провели для вчителів Верхньоворітської та Абранської шкіл семінар-тренінг «Азбука поводження з твердими побутовими відходами». 

І справа зрушила з мертвої точки. Впровадження роздільного збору твердих побутових відходів дало змогу накопичувати чисту тару для переробки, звільнило село від сміття й створило умови для отримання доходів до місцевого бюджету.

Пізніше Верхньоворітська сільська рада придбала прес за власні кошти. Нині в громаді налагоджено глибоке сортування сміття: пластик, скло і метал збирають контейнерами і за кольорами сортують на складах. 

80 відсотків — на  переробку

Систему налагоджено так, що вторсировина займає 80 відсотків від усього сміття, яке накопичується в громаді. Решту забирають у людей окремо та вивозять на полігон. Це правильно, адже аналіз сміття, яке накопичується в гірських селах, свідчить, що це переважно  пластикова упаковка, скло, а також поліетиленова плівка й картон. Отже, майже 80—85% твердих побутових відходів можна  переробляти та утилізувати.

Cпеціальні контейнери для збирання та сортування сміття. Фото надав автор

На виручені кошти, а це близько 100 тисяч гривень за рік, поліпшують благоустрій села. Уже встановили дитячий майданчик, вуличні вказівники, сміттєві урни тощо. Очільник Нижньоворітської громади Іван Грига планує переобладнати складські приміщення в Нижніх Воротах, встановити обидва преси та облаштувати там основний пункт зберігання, сортування та пресування відходів. За попередніми прогнозами, у майбутньому громада зможе заробляти на продажу вторсировини втричі більше —  до 300 тисяч гривень щороку.

Ще більше уваги до переробки

«Системою роздільного збирання сміття нині можуть похвалитися не лише в Нижньоворітській територіальній громаді. Така система діє у Синевирській, Колочавській, Великобичківській територіальних громадах та інших. Однак лише в Нижніх Воротах спромоглися заробляти на продажі вторсировини і залучати виручені кошти у свій бюджет для подальшого розвитку. Контейнери для роздільного збирання відходів встановлено в усіх селах громади, а логістикою в ланцюжку поводження з відходами опікується сільська рада, — зазначила екологиня громадської організації «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук. — У цій громаді за останні вісім років підросло покоління, яке іншого поводження зі сміттям, аніж сортування, не знає. Саме тому можуть переймати її досвід усі інші громади на Закарпатті».

Сьогодні в Україні скляні та пластикові відходи — важлива сировина для виробництва. Наприклад, тонна пляшок ПЕТ коштує від 1,5 до 2 тисяч гривень, а скло — 0,4—0,5 тисячі. Впровадження роздільного збору цих видів твердих побутових відходів дало б змогу збирати чисту тару для переробки (ціна на неї значно вища, ніж на брудну, зі стихійних сміттєзвалищ). У такий спосіб можна звільнити  всі населені пункти від сміття й створити стабільну статтю доходу до бюджетів місцевих громад.

До Словаччини не попливе

Роздільне збирання та переробка твердих побутових відходів у Нижньоворітській територіальній громаді привчає усвідомлено поводитися з ними. Адже система працює завдяки активній участі населення, а кошти, залучені від продажу переробленої вторсировини, працюють на розвиток громади. Люди звикають до думки, шо побутове сміття може бути цінним ресурсом для розвитку і благополуччя їхньої місцевої спільноти.

Усе це сприяє очищенню річки Латориця та її притоки Абранки. Місцеві стверджують, що сміття звідси не попливе до Словаччини, тож не   зіпсуються і міждержавні відносини.