Аграрну продукцію в Україні виробляють понад 50 тисяч сільгосппідприємств, 92 відсотки з яких — фермерські господарства. Статистично активних — приблизно 32,5 тисячі, з яких майже 29 тисяч, за даними Держстату, мають в обробітку 4,7 мільйона гектарів угідь. Вітчизняне фермерство давно стало одним із провідних сегментів сільськогосподарського виробництва. 

Наприкінці лютого Всеукраїнський конгрес фермерів заявив, що законопроєкт №6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» у разі його ухвалення може призвести до фактичної ліквідації фермерських (селянських) господарств.

«Урядовий кур’єр» намагався з’ясувати, наскільки  виправдане таке побоювання фермерів.

Світовий досвід

За словами  вченого секретаря Національного наукового центру  «Інститут аграрної економіки», члена-кореспондента НААН Олександра Шпикуляка, проєкт закону не враховує інституційних особливостей організації та функціонування підприємств різних форм господарювання в аграрному секторі економіки.

«Документ передбачає зобов’язати всі суб’єкти підприємницької діяльності до перетворення у господарські товариства, тобто корпоративні структури. А світовий досвід доводить домінування в сільському господарстві індивідуально-сімейних форм господарювання. У визначеннях видів  підприємницьких структур немає поняття «фермерські господарства» (ст. 3) як організаційної форми підприємства», — зазначає він.

Неважко здогадатися, що оскільки положення законопроєкту містять норми зобов’язального характеру, їх імплементація може призвести до делібералізації підприємницької діяльності через надання переваг корпоративним структурам, зокрема значного зменшення найбільш стійкого сектору малого підприємництва.

На думку науковців Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», ухвалення законопроєкту може призвести до витіснення фермерських господарств через створення додаткових бар’єрів для їх існування. Така сама інституційна доля може спіткати й інші малі форми підприємництва, що неприйнятно в контексті рівноправності форм господарювання  та світових тенденцій розвитку фермерства.

Як вважає виконавчий директор Всеукраїнської асоціації громад, голова Всеукраїнського конгресу фермерів Іван Слободяник, стаття 20 законопроєкту забороняє створення юридичних осіб в організаційно-правових формах фермерського господарства, а стаття 22 зобов’язує власника фермерського господарства протягом п’яти років реорганізувати підприємство (злиття з господарським товариством, приєднання до господарського товариства, перетворення на господарське товариство) або його ліквідувати.

«Здавалося б, Закон «Про фермерські господарства» не скасовано, та диявол — у дрібницях. Пункт 6 проєкту визначає, що до гармонізації законодавства із цим законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що йому не суперечить. Вибір невеликий: ліквідуйся або перетворюйся на ТОВ», — додає він.

Операція «перереєстрація»

Фермери вважають, що доведеться витрачати багато часу на перереєстрацію юридичної особи та дорого платити за юридичні процедури.

Адвокат юридичної фірми «Ілляшев та партнери» Олександр Руденко зазначає, що фермерським господарствам доведеться на певному етапі (в межах встановленого законопроєктом №6013 п’ятирічного терміну) вжити всіх належних дій, щоб пройти реорганізацію з фермерського господарства (ФГ) у господарське товариство (найімовірніше, ТОВ).

«Вартість адміністративних витрат не аж настільки висока. А щодо витрат на супутні юридичні послуги, то вони залежатимуть передовсім  від рівня впорядкованості взаємин між членами ФГ. Поза тим, реорганізація ФГ у господарське товариство не має наслідком необхідність переоформлення установчих документів на майно та землю або переоформлення ліцензій і дозволів, які мало таке ФГ», — додає він.

Відповідно до положень законопроєкту №6013, навіть право постійного користування земельними ділянками, набуте підприємствами на момент набуття законом чинності, автоматично переходить до господарського товариства — правонаступника ФГ.

Державна підтримка не скасовується

Фермери побоюються, що залишаться без державної підтримки.

«Зміна інституційного статусу ФГ на інший — господарське товариство — позбавить сектор фермерства потенціалу індивідуально-сімейного розвитку, який потребує підтримки держави та неурядових організації, міжнародної технічної допомоги  як соціальний», — вважає Олександр Шпикуляк.

А Олександр Руденко що поки не бачить причин для особливих хвилювань. На його думку, законопроєкт №6013 врегульовує питання змін організаційно-правових форм підприємств та інші питання на перехідний період, пов’язаний передовсім зі скасуванням Господарського кодексу України.

«Надання державної підтримки виробникам сільськогосподарської продукції врегульовано іншими нормативно-правовими актами та перебуває в компетенції уповноважених органів, на діяльність яких не впливає можливе ухвалення законопроєкту», — переконаний він. 

Є побоювання, що ухвалення цього законопроєкту  призведе до поглинання ФГ більшими агрокомпаніями. Чи є такі ризики в цьому законопроєкті?

Зобов’язання щодо реорганізації та впровадження в господарську практику дрібних сільськогосподарських товаровиробників практик корпоративного управління стануть економічно непосильними для малих ФГ, зроблять їх більш вразливими в юридичному плані, впевнені в Інституті аграрної економіки. Науковці стверджують, що так вони стримуватимуть підприємницьку ініціативу сільських господарів, багато з яких віддають перевагу індивідуально-сімейному господарюванню.

Як зазначає Олександр Руденко, відповідні побоювання хоч і логічні для представників ФГ з погляду забезпечення сталості гарантій діяльності, однак вони передчасні,  адже такі господарства мають державну підтримку згідно із Законом «Про фермерське господарство».

«На нашу думку, в подальшому законодавцям варто передбачити у вищезгаданому законі докладні гарантії діяльності та заходи підтримки фермерських господарств, а також врегулювати процедурні особливості, пов’язані із запланованою реорганізацією ФГ в господарські товариства», — додає він.

Однак більшість аграрних експертів і юристів переконана, що ухвалення такого законопроєкту в воєнний час неприйнятне з точки зору загрози продовольчій безпеці держави. А якщо законодавці планують поліпшити умови існування фермерів, то треба проводити спільне обговорення таких норм.