У селі Світлогірське Кобеляцького району Полтавської області урочисто відкрили швейний цех. Подія у масштабах країни не найвидатніша, але знакова для місцевих жителів, точніше, жительок. Адже надає змогу тридцятьом з них офіційно працевлаштуватися за фахом. І не деінде, а у рідному селі, біля сім’ї. На гідну зарплату та ще й з перспективою її зростання. Вони й раніше шили, але в тіні, нерегулярно і тільки мріяли про офіційне працевлаштування і повний соціальний пакет. І ось їхня мрія здійснилася.
Інвестор прийшов у село
Добрий чарівник цього разу — директор Кобеляцького районного центру зайнятості Наталія Хейлик. Вона пішла назустріч побажанням людей і привела у розташоване за майже 40 кілометрів від райцентру село, де поява роботодавця з міста до цього видавалася примарною, потужного інвестора — товариство з додатковою відповідальністю «Полтавська фірма «Ворскла». До речі, це перший проект товариства саме для села.
Пані Наталія каже, що із 30 швачок тільки 17 перебували в районному центрі зайнятості на обліку. Решта 8 — соціально незахищені, передпенсійного віку, яким важко знайти роботу. А віднині вони не просто працюватимуть, а шитимуть елітний одяг для закордонних споживачів. Вдячна працівникам центру й голова Кобеляцької райдержадміністрації Таміла Шевченко. Адже працюватиме цех — будуть додаткові надходження у бюджет.
Наталія Хейлик планує після Світлогірського відкрити такий цех у Біликах, вже навіть є 20 швачок, охочих там працювати. Каже: моє завдання — щоб люди працювали офіційно, заробляючи страховий стаж.
А у її керівника директора Полтавського обласного центру зайнятості Катерини Клавдієвої плани ще амбітніші: створити швейні цехи в усіх районах, де колись були осередки легкої промисловості. Зокрема в Чутовому, Решетилівці. За підтримки обласної влади вони працюють у цьому напрямі разом з «Ворсклою» вже 7 років. За цей час філії з’явилися в Лохвиці, Зінькові, Гадячі, Котельві, Семенівці, Опішному, Кобеляках. А тепер і в Світлогірському. Тільки у філіях офіційно навчено і працевлаштовано понад 300 полтавських жінок, які отримали соцпакет та змогу влаштувати дітей у дитячий садок. А головне —- працюють і забезпечують свої сім’ї.
Залежно від кваліфікації і вправності швачок вони заробляють 6,7 і 8 тисяч гривень за місяць. А на головному підприємстві в Полтаві трудяться 400 швачок. В Україні це, мабуть, найбільше профільне виробництво в галузі, яке, до того ж, розвивається.
Попит є, потрібні кадри
Директор ТЗДВ Віктор Чміль стверджує, що товариство готове збільшити кількість робочих місць у філіях до 200, адже на готову продукцію є значний попит і в азійських країнах, і в Європі, зокрема в Німеччині, Італії та Франції.
А головна проблема, за його словами, нині у кадрах. Уже з десяток років «Ворскла» не отримує поповнення персоналу з полтавських ПТУ. Професії швачки, кравця, закрійника, на жаль, втрачають привабливість. Тож відкриття філій у районах — вимушений крок, вдатися до якого підприємство змусили економічні обставини. За словами директора, якщо раніше в Полтаві працювали у дві зміни, то нині однозмінний режим роботи. Обласна служба зайнятості заводить фірму в глибинку тому, що саме у райцентрах і селах швачок ще можна знайти. Хоч і там їх доводиться шукати ледве не зі свічкою серед білого дня.
У Котельві раніше була швейна фабрика, на якій працювало 1100 осіб, а нині шиють одяг усього 50. Окрім того, коли підбирали кадри для філій, у Котельві із 70 претенденток підібрали лише 15, кваліфікація решти невисока. У Гадячі з такої самої кількості охочих — 35. І тільки у Світлогірському знайшли майже 90% претендентів на робочі місця. Та й ті, як з’ясувалося, раніше не працювали з текстилем. Головне, наголосив Віктор Чміль, що люди мають фах і бажання працювати, слід лише їх спрямувати.
Як зазначила Таміла Шевченко, судячи з побаченого у щойно відкритому цеху, його господарі турбуються не тільки про майбутні прибутки, а передусім про людей, їхні умови праці й відпочинку. Швачки дуже задоволені, що мають обладнану холодильниками та мікрохвильовими обідню кімнату, їхні робочі місця добре освітлюються, а цехову будівлю капітально відремонтовано.
Катерина Клавдієва принагідно дбає про те, щоб професія швачки на Полтавщині знову стала модною, затребуваною. Кадри для легкої промисловості готуватимуть у новоствореному центрі профтехосвіти державної служби зайнятості. Фахівець повідомила, що цей навчальний заклад вже отримав перші ліцензії. А Міністерство освіти і науки має ухвалити пакет документів на ліцензування саме професії «швачка». Після того як відповідних фахівців підготують, служба зайнятості проводитиме роботу із сільськими головами, разом підбиратимуть людей, які матимуть бажання навчатися саме цієї професії, стати фахівцями, якими доукомплектовуватимуть підприємства, зокрема і вже згадувані філії товариства «Ворскла».
Здолати територіальне безробіття
Організація робочих місць через утворення швейних цехів — лише один з напрямів роботи служби зайнятості. Бо хоч тільки за перше півріччя цього року вони офіційно працевлаштували 25 тисяч осіб, 18 тисяч усе ще не можуть знайти роботу. А швачками всі вони, звісно ж, не працюватимуть.
— У нас багато вакантних робочих місць. Але великою проблемою залишається територіальне безробіття. Із Світлогірського в Полтаву людей не перевезеш. Тому працюємо над створенням робочих місць саме там, де живуть безробітні, — зауважила Катерина Клавдієва.
І додала, що у Полтаві, Кременчуці структурне безробіття. Тобто забагато людей з вищою освітою певного профілю. А, наприклад, інженерів не вистачає. Чимало фахівців професій, що вже втратили актуальність, і недостатньо компетентні. Закон про профтехосвіту, на її думку, нині не стимулює професійного навчання дорослого населення. Проте, як відомо, у планах фахівців Мінсоцполітики — внести у парламент проект цього закону з відповідними поправками. На переконання пані Клавдієвої, якщо його ухвалять, це має стати проривом у роботі служби зайнятості.
Ми в Google+