Спільнота юристів України з інтересом сприйняла презентацію підсумків дослідження Precedent UA-2017. Це дослідження провела Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) у межах грантової програми «Щорічне дослідження національної судової практики «Precedent UA-2017», яке здійснюють за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у межах програми «Нове правосуддя».

Мета, з якою вже третій рік проводять такі дослідження, — з’ясувати, наскільки часто й ефективно українські суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як прецеденти, що робить рішення українського суду більш умотивованим та обґрунтованим. Не кажучи вже про те, що врахування практики ЄСПЛ має сприяти зменшенню кількості рішень українських судів, які буде оскаржено в ЄСПЛ.

Іноді використання таких прецедентів конче необхідне, надто коли національне законодавство містить прогалини і припускає подвійне тлумачення. Тоді трапляється, що різні суди в одній справі виносять діаметрально протилежні рішення, що з точки зору пересічної людини кумедно, а з огляду на наші прагнення до  верховенства права в державі взагалі неприпустимо. Отут і стане у пригоді багатий досвід ЄСПЛ.

Фото з сайту sud.ua

Цього разу УГСПЛ та незалежні експерти досліджували національну судову практику застосування 157 рішень ЄСПЛ проти України за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд у кримінальному провадженні), а також застосування ЄСПЛ у роботі українських судів.

Нагадаємо зміст цієї статті: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Є й інші положення, які входять у поняття справедливого суду.

Дослідження проводили на основі даних Єдиного державного реєстру судових рішень України за період з 1 січня 2006 року по 3 серпня 2017-го. Особливу увагу звертали на те, щоб рішення не було застосоване у шаблонний спосіб. Посилання на рішення ЄСПЛ має суттєво впливати на вирішення справи, на відміну від ситуації, коли справу було б вирішено так само і без такого посилання. А головне: рішення ЄСПЛ має стосуватися суті розглянутого питання, застосовне в ситуації, яку розглядають, і має логічний зв’язок із фактами справи, не вирване з контексту зі спотворенням змісту. 

Останнє важливе тому, що буває, коли суддя використовує механічно вирваний із контексту або спотворений фрагмент рішення ЄСПЛ для обґрунтування сумнівного або й відверто неправосудного рішення. Така практика, певна річ, неприпустима.

Підсумки дослідження узагальнено у ґрунтовному, на 412 сторінок, збірнику.  Загалом дослідники зазначають збільшення використання посилань на рішення ЄСПЛ в Україні. Проте до повного позитиву в цій царині ще далеко з огляду на те, що Україна посідає одне з чільних місць за кількістю звернень до ЄСПЛ. Вочевидь, якби українські суди користувалися рішеннями цієї поважної установи, такої кількості звернень до міжнародної інстанції не було б.

ПРЯМА МОВА

Олександр ПАВЛІЧЕНКО,
виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини:

— Якби національні суди розв’язували питання, з якими звертаються до ЄСПЛ, то звернень до нього було б значно менше. Це стосується і проблеми виконання рішень судів: для прикладу, справа Бурмич, щодо неефективності виконання судових рішень (ідеться про справу «Бурмич та інші проти України», яку розглядали в ЄСПЛ, що стосувалася системної проблеми невиконання державою судових рішень. Уперше ЄСПЛ визнав системність такої проблеми ще 2009 року в справі «Юрій Миколайович Іванов проти України».  — Авт.).

Є вже понад 12 тисяч рішень щодо України з цього приводу, які фактично повністю аналогічні. Це проблема українського судочинства.

ЄСПЛ — індикатор слабких сторін у національній правовій системі. Де є дірки — там справи виходять на ЄСПЛ. А той своїми рішеннями фактично вказує, що держава має виправити.

Показником ефективності цього виправлення має бути зменшення позовів від конкретної держави, які розглядають. Тут є пряма кореляція. Коли говоримо, що судді національних судів мають краще знати і застосовувати практику ЄСПЛ так, щоб після їхніх рішень вже не було звернень до нього. Варто нагадати, що задля звернення до ЄСПЛ слід вичерпати національний правовий захист, тобто пройти всі судові інстанції від першої до останньої — Верховного Суду.

Щодо того, де суддя може ознайомитися з рішеннями ЄСПЛ. По-перше, судді, які проходять підготовку, знайомляться з курсом європейського права, в який входять прецеденти і система ЄСПЛ. Для суддів, які достатньою мірою не володіють мовами європейського судочинства (англійською та французькою), всі національні рішення доступні в перекладі. База цих рішень Human Rights Documentation містить усі рішення ЄСПЛ офіційними мовами, частина — національними. Суддя, який цікавиться цими матеріалами, може знайти релевантне рішення, що стосується конкретного випадку, через систему пошукових фільтрів.