ДОСВІД

Учасникам VI Фестивалю туристичної журналістики країни презентували маршрут, 
який охопить 29 таких споруд, деякі з них унікальні

На Херсонщині почали всерйоз готуватися до… Євро-2012. Не сприйміть це  буквально — УЄФА жодних змін у перелік українських міст, що прийматимуть чемпіонат, не внесла. «Ми вирішили використати подію світового масштабу для популяризації Таврійського краю,  — пояснює причину створення проекту «Херсон-2012» голова оргкомітету Сергій Карунос. — Серед найголовніших напрямків нашої діяльності — робота зі ЗМІ». Це вже відповідь на запитання, чому новостворена структура активно підтримала ініціативу обласної держадміністрації провести  фестиваль на рідних теренах.

Зазвичай, стиль фестивалю — марафон, адже протягом кількох днів господарі завантажують журналістів по саму зав’язку — не так часто мас-медійники висаджуються таким представницьким десантом. Тож заступник голови Херсонської облдержадміністрації Андрій Яценко нас зовсім не налякав, коли зазначив: «Нам важливо показати Херсонщину як місце різнопланового відпочинку».

 Джарилгач — це...

Отже, вирушаємо. Перша зупинка — в наповненому дзвінкими дитячими голосами Скадовську. Поки що лише для того, щоб  від тутешнього портового причалу взяти курс на найбільший незалюднений острів країни — Джарилгач. Частина моїх колег пройшла ці  вісім морських кілометрів  спокійно — легким катером, витративши близько півгодини часу. Ми ж долетіли швидкісним човном хвилин за 10, щоправда, раз по раз підстрибуючи на хвилях, які не давали стримати емоцій, особливо коли бризки намагалися їх охолодити. Зате це був добрий тренінг перед наступним переїздом: потужний ГАЗ-66 мав доправити нас на східний мис острова.

Маєте знати: якщо на якомусь з маршрутів саме ця машина стане засобом пересування, починається екстрим, бо найкраще вона долає бездоріжжя — на острові воно, зрозуміло, суцільне. Але це дрібниці порівняно з насолодою незаплановано зустріти величних королівських оленів чи трепетних ланей, які стрімко і граціозно, немов демонструючи свою досконалість, зникали при нашій появі. Їм є де розгулятися: хоч ширина острова невелика — всього 4 км, зате довжина майже 50. Уявляєте, 50 км пляжу з чистісінькою водою затоки і відкритого моря?!

Хоч Джарилгач і став два роки тому Національним природним парком — тут є рослини, які більше не зустрічаються ніде в світі! — туристам шлях сюди відкритий. Кілька разів на день курсує катер, є сертифікований пляж, а в кафе пропонують серед іншого смаженого катрана, рибну юшку, паштет з печінки ската. Дуже смачно!

Відкривши свої почуття неповторній тутешній природі, ми й не зчулися, як добралися до протилежного краю острова, де височіє Джарилгацький маяк. Власне, їх два — діючий і зібраний 1902 року з частин, виготовлених у Франції. Кажуть, що спроектував його Гюстав Ейфель, автор знаменитої паризької вежі. А вже достеменно відомо, що описав його у своїй  відомій «Морській повісті» Давид Бурлюк. Маяк працював до 1997 року, нині він в аварійному стані, але від цього не втратив своєї архітектурної цінності. А з нового відкривається чудовий краєвид на весь острів та морську далечінь. Цей тандем дає змогу порівняти, як будували такі споруди на початку і наприкінці ХХ століття.

Штурмани довіряють вогням

Запитую у старшого наукового співробітника Херсонського обласного краєзнавчого музею архітектора  Сергія Дяченка, як виникла ідея «Маяків Херсонщини».

— Хоч на суднах діє сучасна система орієнтування, штурмани все одно більше довіряють вогням маяків. Тому такі споруди збереглися. Кілька років тому я піднявся на найбільший у Європі маяк, що поблизу села Рибальче. Тут кінчається лиман і починається Дніпро. Словами не передати красу, яка відкрилася, — плавні, острови, величезна кількість птахів… Та й сам маяк дуже гарний, ажурний, має просто ідеальні пропорції. Це дітище інженера Володимира Шухова, який побудував у Москві знамениту вежу на Шаболовці. А, скажімо, попередника одного з найстаріших херсонських маяків — Тендровського — бачили грецькі мореплавці, які тримали курс із Босфору в  античні кримські міста. В Давній Греції маршрути суден проходили вздовж узбережжя, моря вони не перетинали, тому зрозуміло, що Херсонщина потрапляла в легенди, які можна розповідати під час екскурсії.

Якщо маршрут водний, то за три дні можна обійти усі маяки. Зрозуміло, краще б цей термін був більшим, але зазвичай це той мінімум, який приваблює туриста. Наша ідея дуже сподобалася власникам кількох яхт, вони чекають  на розробку маршруту. Легше створити сухопутний. Тобто, відвідати той же Джарилгач, подивитися два генічеські маяки, правобережні — в Херсоні. Тут важливий і такий момент: чим більшої популярності набуватимуть ці об’єкти, тим швидше можна буде відновити ті з них, які потребують реставрації.

Пізнай своє, рідне

Інший  відпочинковий напрямок, який дедалі серйозніше заявляє про свою присутність на ринку, — «зелений туризм» на Херсонщині  має своє обличчя. Передовсім беруться за цю справу люди, які впевнилися: турист прагне не тільки розваг, а й пізнання. Тільки позаторік Олександр Данилко на карті показував журналістам, де розмістяться об’єкти проекту «Зелені хутори Таврії», до реалізації якого він залучив 48 приватних підприємців, місцеву службу зайнятості. А нині на болотистій місцині поблизу Голої Пристані побудовані дамби, дороги, прокладають канали. Кількість власне хуторів наближається до десятка. А планується 45! Щоб кожний гість обрав собі заняття до снаги, з назвами не мудрували — стрілецький, рибальський, декоративно-прикладного мистецтва… Можна, як і ми, за браком часу зазирнути на хвильку до кожного. Але їхні господарі навчені так, щоб затримати гостей надовго. Скажімо, хто відмовиться скуштувати мед, зібраний працелюбними бджолами з незвичних рожевої і жовтої акацій Асканії-Нови? Подивитися, як шмат заліза в руках коваля перетворюється на чарівну квітку, самому виліпити банальний глечик, який потім посяде почесне місце серед домашніх реліквій.

От і Марія та Михайло Жукови покинули гамірний Херсон і обрали для життя і творчості мальовниче село Іванівка, де чорноморський степ межує з сосновими лісами і заповідною Ягорлицькою затокою, поблизу якої збереглося майже 300 курганних поховань — такого немає ніде в світі. Все це показують своїм гостям господарі. А на самому дворищі — роздолля для дітей. Яких тільки пристроїв не змайстрували господарі, щоб вони могли змагатися у вправності, як це робили колись козачата.

— Молодь дуже цікавиться нашою історією, — розповідає Марія. — Якось зайшла  в херсонську школу, звідки часто діти до нас приїжджають, а вони в коридорах українські пісні співають…

ПРЯМА МОВА

Андрій ЯЦЕНКО, 
заступник голови Херсонської облдержадміністрації:

У Голій Пристані розташований санаторій «Гопри», де за допомогою ропи і грязей лікують широкий спектр захворювань, у тому числі й безпліддя. В радянські часи навіть існував медичний термін «голопристанські діти». Тільки з 1982 по 1989 рік народилося 27 тисяч довгоочікуваних немовлят! Ось де ефективний спосіб боротьби з недугою, яка вже набула загрозливих розмірів. На жаль, сьогодні цей санаторій працює всього 3-4 місяці на рік. І одне із завдань, яке ставить перед собою облдержадміністрація, — цілорічна робота санаторних закладів.